• Нд. Тра 5th, 2024

Точка зору: чи рятує мова від невігласів

14:05 Тра 29, 2020

Національна рада оприлюднює лист до телевізійних мовників, у якому просить пояснити власну редакційну політику щодо виконання мовного законодавства, позаяк вбачає потенційний ризик порушення чинних норм Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
З точки зору Національної ради, все правильно. Проте, одночасно необхідно було би звернути увагу на якість того, що транслюється на телебаченні, на освітній рівень самих ведучих. Адже неодноразово глядачі стикались із тим, що ведучі припускаються стилістичних і історичних помилок, говорять неграмотно. А це не просто ведучі, це люди, слухаючи яких населення запам'ятовує помилкові кліше, переносить їх у своє оточення. Внаслідок цього неграмотність та неосвіченість накопичується, перетворюючись у «снігову лавину», яка руйнує все довкола й призводить до появи поголовної безграмотності та неосвіченості. Звідки ж витоки неосвіченості? На моє переконання, їх декілька.
По-перше, і чи не найголовніше, це недолугість та вкрай низький рівень сучасного шкільного процесу. Зруйнувавши радянську систему освіти, держава, на превеликий жаль, не створила власної якісної системи. Попередня система освіти була скерована на засвоєння учнями кожної теми з кожного предмета, оскільки для вивчення, розбору, поглиблення та закріплення кожної теми виділялось 3-4 послідовних уроки. Сьогоднішня ж система впроваджується за принципом «галопом по Європах», адже щоуроку вивчається нова тема, а опісля 4-5 уроків – контрольна. Більше того, у підручниках суттєво зменшено кількість саме пояснювального матеріалу. Все подається переважно на якомусь одному прикладі. Звідси випливає, що більшість навчального процесу за замовчуванням покладається на плечі батьків або ж самих учнів. А чи всі мають бажання та спроможні вивчати програми з усіх предметів самостійно?
Ось за таких обставин і виникає ситуація, коли, наприклад Український інститут національної пам'яті (УІНП) на своєму сайті оприлюднює статтю, в якій говориться, що 18 серпня 1841 року НКВДисти у Запоріжжі зруйнували Дніпрогес (https://old.uinp.gov.ua/historyday/18-serpnya-0) . Для довідки: 1) перша черга Дніпрогесу побудована в період з 1927 по 1932 роки; 2) НКВС було створено 10 липня 1934 року.
Тобто всі дійсно освічені люди розуміють, що визначення 1841 року – це звичайна технічна помилка. Але ж тієї самої помилки припустилося й україномовне видання «Інформаційна агенція "Гал-інфо"» (https://galinfo.com.ua/news/den_v_istorii__nkvdysty_pidirvaly_greblyu_dniproges_u_zaporizhzhi_323894.html?fbclid=IwAR0X4IMuN-ydjXACVGZKTRtQngH7LmxHsPpYwm4yHnMqb95657_tS3HrPi4). А ось це вже однозначно свідчить не лише про автоматичне копіювання першоджерела, а й про відсутність елементарних знань.
По-друге, намагання догодити західним «партнерам» призводить до того, що наша «співоча солов'їна» українська мова перетворюється на жалюгідне спотворене явище, адже українські слова замінюються суто професійними або ж взагалі іноземними.
Якщо ж ми самі погоджуємося на таку ситуацію передусім в освіті, то тоді не треба шукати винних у тому, що глядачі, шукаючи якісні програми з чистою, не засміченою професійними жаргонізмами та іноземними виразами мовою, знаходять шляхи перегляду програм інших, не завжди національних, телевізійних мовників. Ніна Вербова