ВС/КЦС: Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору (ВС/КЦС у справі № 757/32917/17-ц від 07.05.2020) Фабула судового акту: Справи предметом яких є спори про захист честі, гідності та ділової репутації є досить цікавим з точки зору оцінки судами тієї чи інформації як такої, що завдає шкоди честі і гідності та відокремлення фактів від оціночних суджень.
У даній справі особа звернулась до досить поважного видання із позовом у якому просила визнати недостовірною та такою, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену журналістом видання, який у своїй статті вказав, що «мої матеріальні та грошові ресурси розтаскав мій близький друг, з яким ми були знайомі з першого класу початкової школи, він же - управляючий моїми справами (позивач). Фактично він привласнив мою власність».
Судом першої інстанції у задоволенні такого позову було відмовлено, оскільки на думку районного суду уривок інформації окремо з тексту, яку просить спростувати позивач, є власною думкою відповідача журналіста та оцінкою дій позивача, а відтак є оціночним судження.
Апеляційний та касаційний суди також стали на бік журналіста.
Зокрема Касаційний цивільний суд переглядаючи справу за скаргою позивача у своїй постанові зазначив, що відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Одночасно за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Таким чином, розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Отже чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
