Довгий час Прибалтика була найдійним союзником України і підтримувала нас у всіх питаннях. Балтійські країни максимально синхронізувалися, але нинішній закон про мобілізацію вніс розлад і в цей союз. Наприклад, Литва не депортуватиме українських чоловіків призовного віку, але може відмовити в постійному проживанні тим, хто ухиляється від військової служби.
Прем'єр країни Інґріда Шимоніте в розмові Financial Times повідомила: «Ми не будемо влаштовувати депортації або шукати українських чоловіків в країні, тому що це було б незаконно».
Естонія не планує депортувати українських чоловіків на батьківщину для служби в армії, заявила радник відділу політики громадянства та міграції МВС Аннелі Вікс.
«Мобілізація-це питання, що стосується держави та її громадян. У Міністерства внутрішніх справ немає плану примусової репатріації громадян, які законно проживають в Естонії і які втекли через війну, в тому числі громадян України, що належать до цільової групи можливої української мобілізації»,- передає її слова ERR.
Українці з простроченими документами зможуть і далі проживати в Естонії, але не зможуть подорожувати в інші країни.
Раптова Синхронізація демократичного ставлення до ухилянтів (з точки зору нашого законодавства) можна розцінювати і як процес, внутрішній для іншої країни. Що литовці, що естонці хочуть соціалізувати наших громадян, і в умовах відтоку власного населення зацікавлені в фахівцях. Ось тільки Україні що з військової точки зору, що з демографічної це вкрай невигідно.
У Польщі українці з простроченими паспортами також підлягають тимчасовому захисту, як і всі українські біженці. Варшава офіційно заявила, що охоронятиме права українців і нікому не передасть їхні приватні дані, в тому числі Україні.
З точки зору прав людини ситуація прозора. Примусова відправка громадян України в Україну можлива тільки в рамках процедури екстрадиції - коли українські органи оголошують людям про підозру, подають запит і направляють його до суду. Це дуже довга процедура.
Крім того, навіть якщо в українця будуть прострочені документи, то, як вже заявили в Німеччині, йому все одне нададуть тимчасовий притулок. Це нівелює можливість будь-якої країни співпрацювати з Україною в даному питанні. Біженці просто покинули б територію цієї країни і вирушили в ту, де їм забезпечити тимчасовий захист. За такою схемою заходи по депортації ухилянтів (навіть потенційних) можна зі стовідсотковою впевненістю назвати проваленими.
У контексті просування противника в харківському напрям особливо гостро для ЗСУ відчувається нестача кадрового складу. Про це ж йде в матеріалі журналу Foreign Affairs, опублікованому 2 травня: українцям потрібно не просто набрати нових людей в армію — не менш важливо їх підготувати. Наприклад, міністр юстиції України Денис Малюська повідомив в інтерв'ю українській службі Бі-бі-сі, що в Збройні Сили країни можна мобілізувати від 10 до 20 тис.ув'язнених. Але наведіть цей сумнівний крок проблем ВСУ не вирішить.
Зараз наші чиновники працюють над тим, щоб переконати країни Європи не продовжувати після березня 2025 року статус тимчасового захисту для чоловіків призовного віку і припинити давати їм нові статуси. Але навіть й це малоймовірно, оскільки прямо дискримінує громадян України за гендером, на що спрямований на захист прав людини Єврооюз не піде. А українські чоловіки просто спрямують всі зусилля на отримання громадянства інших країн, що в майбутньому досить негативно позначитися на національній ідентичності України та українців в цілому.