Закон, як дишло: чому безкарно гноблять наших дітей

Для батьків дуже важливим є момент, коли їхня дитина вперше йде у школу. Вони сподіваються, що школа стане другою домівкою для дітей. Проте у реальному житті – подекуди навчальний заклад стає справжнім пеклом для дитини.

Останнім часом Україну все частіше сколихують новини про випадки булінгу та насильства у школах. І,не дивлячись на введений у 2018 році Закон щодо протидії булінгу, ситуація з кожним роком лише погіршується. В Україні, за різними даними, із булінгом у колі однолітків стикалися близько 67% дітей. Близько 40% із тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому, 44% із тих дітей, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню.

Йдучи в школу, діти не лише отримують нові знання, а й можуть зазнати морального та фізичного насильства. Діти стикаються з жорстокістю, яка притаманна дорослим, але часто намагаються справитись з цим наодинці, не бажаючи розголосу. Проте коли жертва цькувань вирішує розповісти про те, що над нею знущаються – ніхто не може гарантувати, що ці жахіття зупиняться. Яскраво цей факт нам демонструє ситуація в смт Попільня, що на Житомирщині.

Нагадаємо, що мова йде про випадок булінгу в Попільнянському ліцеї. Над дівчинкою жорстоко познущався на камеру її однокласник. Після чого він у смс-повідомленнях писав жертві, що вона розплатиться за те, що розповіла про це батькам. Проте вчителі, адміністрація школи, поліція, які повинні стояти на варті безпеки дітей – цинічно та нагло заперечують факт цькування дитини в ліцеї.

Батьки дівчинки, яка стала жертвою булінгу, залишились з проблемою сам на сам. Виникає питання: як таке можливо? Виявляється, дуже просто цей факт приховати, коли у дитини-булера – впливові батьки, зв’язки яких вирішують все. Навіть відеодокази протиправних діянь підлітка та погрози в смс-повідомленнях – не є вирішальним аргументом в цій справі.

Вже декілька місяців поспіль журналісти різних ЗМІ розбираються по факту булінгу в Попільнянському ліцеї, до якого, нажаль, халатно віднеслись усі: від адміністрації школи та місцевого відділу освіти – до поліції та Департаменту освіти та науки цілої області. Всі вище зазначені органи влади фактично стали співучасниками насильства над дитиною, адже не визнати факт булінгу, коли всі його ознаки присутні – це, щонайменше, халатне ставлення до своїх обов’язків.

Нагадаємо, що ми вже спілкувалися з рядом посадових осіб, які вирішили «пограти у футбол» та перекидувати наші інформаційні запити, як м’яч, з гравця на гравця.

Спочатку ми вирішили поспілкуватися з директором ліцею Шуляром В.М., який просто закрив очі на факт булінгу в його учбовому закладі.

Звучить це просто абсурдно, зважаючи на те, що ця людина – до нинішньої посади! – довгий час була керівником Служби у справах дітей смт Попільня. Тобто, особа, яка раніше займалась захистом прав неповнолітніх, контролем за здійсненням профілактичних та виховних заходів в навчальних закладах – не змогла роздивитись факту булінгу у своїй школі!

Так, кожна людина має право на помилку, але свої помилки треба визнавати та виправляти. На превеликий жаль, Шуляр В. М. до такого, як ми бачимо, не здатний. Валерію Михайловичу, ми вам давали шанс схаменутися та згадати про те, що свої посадові обов’язки потрібно виконувати належно, адже ваша зарплатня – йде з кишень українців!

Далі ми відвідали керівника відділу освіти Попільнянської селищної ради – Ільїна В.В., який також не вбачає в скоєних одним з учнів Попільнянського ліцею діях – порушення прав іншої дитини. Ані відеозйомка знущань, ані пригнічений моральний стан дитини, ані погрози в смс-повідомленнях не є вагомою підставою для Ільїна Василя Васильовича визнати факт булінгу.

20 вересня 2021 року батьки потерпілої звернулись до відділу освіти Попільнянської селищної ради з приводу розслідування факту цькувань їхньої дитини. Відділ освіти ініціював комісію з розслідування факту булінгу, на яку ні батька, ні мати, як заявників, не було запрошено. Більше того – адміністрація школи у письмовій формі зазначила, що опитувала дівчинку та прийшла до висновку, що це «підлітковий конфлікт». Але до того моменту постраждала жодного дня не відвідувала школу! Тож адміністрація, з метою приховати булінг, грубо сфальсифікувала даний факт.

Виникає закономірне та логічне питання: хто дав вказівку адміністрації школи та комісії закрити на це очі?

Батьки дитини в той же день, коли відбувся інцидент у ліцеї , написали заяву до Нацполіції про факт знущань. До останнього в них жевріла надія, що саме поліція зможе чесно розібратися в цьому, але правоохоронний орган чомусь теж належно не виконує своїх обов’язків.

Дуже гірко усвідомлювати, що Нацполіція, яка має захищати громадян, чиї податки йдуть на їхню зарплатню, не діє. Стає очевидним, що і поліція не хоче виконувати прямі свої обов’язки, чи то від того, що не є компетентними у питаннях булінгу, чи то вважають розслідування булінгу не таким важливим як, наприклад, вбивство. Але факт залишається фактом: наша горезвісна реформовано-оновлена поліція не може захистити громадян. Ми будемо чекати дій у відповідь від правоохоронців.

Коли стало зрозуміло, що правди від Ільїна В.В. та Шуляра В.М. ми не дочекаємось, журналісти вирішили поїхати до Департаменту освіти та науки Житомирської ОДА. Але спілкування з представником Департаменту, Безкоровайною Златою Валеріївною, нас збентежило і обурило водночас. Виявилось, що цей орган буквально нічим не займається, бо «не має такої компетенції». Тобто – знову ми з вами оплачуємо з наших кишень атрофований орган влади.

Коли в країні йде повномасштабна епідемія булінгу, коли з’являються лякаючі новини про самогубство дітей через цькування (у квітні 2021 року в Запоріжжі дитина через постійну травлю у школі покінчила життя самогубством) чомусь усі відповідальні особи займають позицію «моя хата з краю – нічого не знаю».

В маленьких містах, смт, селах в державних органах влади працюють куми-свати-брати один одного. Смт Попільня не є виключенням з цього правила, тому в таких місцях відшукати правду та законність, захист прав людини майже неможливо. Децентралізація влади зробила ведмежу послугу звичайним людям.Тепер такі особи, як пан Ільїн, створюють свої «царства» і вважають себе їхніми божками. В таких місцях не діють правила честі та совісті, не діють закони України, а лише нажива та особистий добробут є «понад усе».

Посадові особи та органи виконавчої влади, які повинні контролювати діяльність та бездіяльність посадовців, в окремих випадках теж забувають про те, що діти – найменш захищені в нашому суспільстві та потребують суспільного захисту. Виникає таке відчуття, що їм просто неймовірно дискомфортно вийти зі своїх затишних кабінетів і розібратися в цьому, як того вимагає Закон.

Все ще ніхто з чиновників не розуміє того факту, що безкарність породжує вседозволеність . Підліток, який розуміє, що його дії сходять йому з рук, починає робити ще більше свавілля. Проте стає вже пізно, момент, коли можна було це виправити, давно минув.

Департамент освіти та науки Житомирської області не звернув уваги на те, що комісія розглядала справу без належного до того відношення, недобросовісно здійснила перевірку та допустила багато порушень. Візьмемо до уваги хоча б той факт, що на комісію не було запрошено батьків постраждалої. Злата Валеріївна настільки палко захищає своїх підлеглих і роботу комісії, що навіть не змогла чітко відповісти: чому так сталось та й взагалі не вбачає у цьому порушення.

Злато Валеріївно, нагадуємо Вам та Вашим колегам, що права дітей повинні стояти передусім, а не репутація ваших колег та підлеглих!

Якщо відбувається відеозйомка знущань над дитиною – це вже свідчить про те, що булінг був спланованим і не є поодиноким випадком.

Проте Департамент освіти та науки Житомирської області не вбачає у вчинених діях факту булінгу. Чомусь для них відеофіксація не є визначальним фактором. Можливо, якщо б дитину била ногами зграя дітей, то факт знущань був би підтверджений. На щастя, цього не було, тому для Департаменту це просто дитячий конфлікт.

Потрібно зауважити, що комісія, яка розслідувала факт булінгу, була створена виключно з тих осіб, які зацікавлені приховати факт цькувань. Інакше чим пояснити той факт, що члени комісії не вбачили в інциденті факту булінгу, хоча в Пункті 4 Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) чітко вказано, що комісія повинна діяти на принципах: законності, прозорості, нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки і так далі.

Але про що можна говорити, якщо навіть Поліція не хоче діяти на таких принципах?

Нашу редакцію разом з батьками потерпілої дівчини турбує питання: чому ані для Нацполіції, ані для комісії, ані для Департаменту освіти та науки ЖОДА відеофіксація знущань над дитиною, регулярність вчинення цькування та завдана моральна шкода потерпілій не є ознаками булінгу?

Неймовірно обурює той факт, що всі фігуранти цієї справи ніби й не знають про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», адже там чітко прописані ознаки булінгу.

Нагадуємо:

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:

умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;

будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;

Безкоровайна Злата Валеріївна в розмові з нами пообіцяла, що Департамент ініціює ще одну комісію з розслідування інциденту булінгу. Ми будемо чекати на відповідні результати і сподіваємось, що комісія все ж таки віднесеться до своїх обов’язків з відповідною серйозністю.

Коли нарешті всі посадові особи, всі відповідальні органи виконавчої влади зрозуміють, що права дитини є найголовнішим пріоритетом в будь-якому питанні, що випадки знущань над дитиною потрібно розслідувати настільки ретельно, наскільки це можливо?

Скільки ще трагічних випадків, скільки травмованих дітей, скалічених дитячих доль потрібно для того, щоб влада, адміністрація шкіл схаменулись і почали все ж таки відпрацьовувати наші з вами бюджетні гроші?

Ми вирішили поспілкуватися з Народними депутатами , щоб зрозуміти чому в нашій країні до дитячого булінгу відносяться з вражаючою байдужістю.