• Пт. Чер 21st, 2024

Вісь Москва - Єрусалим: церковний форпост Кремля

У 2009 році Патріарх Московський і всієї Русі Кирило очолив Російську Православну Церкву та відтоді реструктурував її в більш авторитарну інституцію, де зв’язки з Путіним стали тіснішими та надали легітимності крайній шовіністичній риториці російського президента, включаючи і відмову у визнанні суверенітету і незалежності України, як держави. Після вторгнення Патріарх заявив, що просування Росії є частиною «метафізичного» конфлікту між Росією та західними країнами, в якому Схід має боротися, зокрема, з просуванням гей-парадів. Крім того, Патріарх Кирило попросив росіян виявляти, як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, ідея схожа на ту, яку висловили Кремль і президент Путін.

Щире благословення російського Патріарха Кирила на вторгнення Москви в Україну розкололо всесвітню православну церкву та розв’язало внутрішню церковну кризу, яка, на думку експертів, є безпрецедентною. 75-річний Кирило, близький соратник президента Росії Володимира Путіна, бачить війну як оплот проти Заходу, який він вважає декадентським.

Він і Путін поділяють бачення «русского мира», що поєднує духовну єдність та територіальну експансію, спрямовану на частини колишнього Радянського Союзу. Те, що Путін бачить, як політичну реставрацію, Кирило бачить як хрестовий похід. Патріарх викликав негативну реакцію вдома, а також серед Церков за кордоном, пов’язаних з Московським Патріархатом.

Кирило, який стверджує, що Україна є неподільною частиною його духовної юрисдикції, вже розірвав стосунки з Варфоломієм, Вселенським Патріархом, який є першим серед рівних у православному світі та підтримує автономію Української православної церкви. Деякі Церкви настільки розлючені на Кирила через його позицію щодо війни, що ми зіткнулися з потрясінням у світовому Православ’ї . Позиція Кирила також створила прірву між РПЦ та іншими християнськими церквами. Виконуючий обов’язки Генерального секретаря Всесвітньої ради церков (ВРЦ) преподобний Ян Саука написав Кирилу з проханням «втрутитися та виступити посередником з владою, щоб зупинити цю війну».

Кирило відповів, що «сили, які відверто вважають Росію своїм ворогом, наблизилися до її кордонів» і що Захід бере участь у «широкомасштабній геополітичній стратегії» для послаблення Росії. Цю саму ідею зараз поширює й Путін. Коли російська позиція у світі та російська ідентичність почали хитатися, Путін залучив Церкву, щоб допомогти йому зібрати російський народ під своїм контролем, і спробував прив’язати народи незалежних націй, таких, як Україна, до Росії, просуваючи ідею про об’єднаної Російської православної церкви, щоб заперечувати будь-яке релігійне розмаїття.

Пропутінська позиція Кирила також перевернула відносини з Ватиканом. Папа Римський Франциск продовжує підготовку до зустрічі з Патріархом Кирилом в Єрусалимі. Однак 12 березня 2023 Папа Римський Франциск заявив, що підготовка до його зустрічі з Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом в Єрусалимі триває і він вважає Патріарха своїм братом. Хоча це дивно: як може християнський першо-ієрарх вважати братом того, хот благословляє війни т масові вбивства та проповідує відкриті єресі?

Папа Франциск і Патріарх Кирило вперше зустрілися на Кубі в лютому 2016 року, під час історичної зустрічі, що стала першою особистою зустріччю глав Католицької Церкви та Російської Православної Церкви після розколу 1054 року. Друга зустріч спочатку була запланована на 14 червня 2022 року в Єрусалимі, але була перенесена «за взаємною згодою», щоб уникнути суперечок на тлі української кризи.

Можливо, вибір Єрусалиму, як місця зустрічі двох першо-ієрархів був обраний не марно, не лише тому, що Єрусалим – важливе для будь-якого християнина місце, але і потому, що там досить гарно представлені структури Католицької церкви. Існує свій Єрусалимський патріархат латинського обряду підпорядкований Римському Престолу. Цей Патріархат є одним з одинадцяти єпископів найвищого рангу в Католицькій Церкві, включаючи Папу Римського, шість «патріархів сходу» та єпископів Лісабона, Венеції, Єрусалиму та Ост-Індії. Латинський патріарх Єрусалиму — це титул, наданий Римсько-католицькому архієпископу Єрусалиму латинського обряду. Єрусалимська архідієцезія має юрисдикцію для всіх католиків латинського обряду в Ізраїлі та Палестині. Крім того, Східні Католицькі Церкви Мелкітської Греко-Католицької Церкви та Маронітської Католицької Церкви створили єпархії для своїх вірних на територіях.

Єрусалимський патріархат наразі є єдиним східним патріаршим титулом, який присвоюється єпископу латинського обряду. Латинський патріарх Єрусалиму тепер є дієцезіальним єпископом латинських католиків у Святій Землі, включаючи Йорданію та Кіпр. Чинним Патріархом є Блаженніший Фуад Тваль, йому передує Блаженніший Мішель Саббах, Почесний Патріарх, перший палестинець на цій «посаді». Резиденція Патріарха знаходиться в Старому місті Єрусалиму, тоді як семінарію, яка відповідає за літургійну освіту, у 1936 році було перенесено до Бейт-Джала, міста за 10 км на південь від Єрусалиму. Сьогодні в патріархаті, який включає Ізраїль і палестинські території, а також Йорданію та Кіпр, налічується близько 75 000 католиків. Патріарх Єрусалимський також, за своєю посадою, є Великим Пріором Чину Гробу Господнього, президентом асамблеї католицьких єпископів Святої Землі та президентом єпископської конференції латинського обряду арабського регіону.

Голова відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Антоній заявив, що підготовка нової зустрічі, яка могла б відбутися в Єрусалимі навесні, призупинена Ватиканом. Незважаючи на явні злодіяння, тобто благословення злочинів проти людства, Кирило Гундяєв несподівано отримав моральну підтримку не з боку Латинського Патріархату Єрусалиму, а з боку Православної Церкви Єрусалимського Патріархату.

Єрусалимський грецький православний Патріархат існує на території Палестини з часів апостолів та функціонує паралельно Патріархату латиського обряду (Римо-католицькому) і об'єднує кілька десятків тисяч арабів в Ізраїлі та Йорданії, а також майже всіх греків долучених до Братства Гробу Господнього. Літургія в монастирях звершується грецькою мовою, а в парафіяльних церквах — арабською. Між арабською та грецькою частинами досить часто відбуваються розбіжності та конфлікти.

Щоб збагнути, чому саме Єрусалим, на відміну від першого і другого Римів, опинився на боці Патріарха Гундяєва, нам треба буде розглянути як події історії останніх років (зокрема заяви ієрархів цієї церкви), та до і події і події більш ніж 170-річної давності, оскільки саме вони вплинули на те, що Мати всіх церков «несподівано» підтримала Москву.

Патріарх Єрусалимський Феофіл III 21 листопада 2019 року, був вшанований за його відданість Москві та ще і за невпинні зусилля на захист та підтримку єдності православної віри. Патріарх Кирил на церемонії в Москві вручив йому Премію Патріарха Алексія ІІ. У своєму вітальному слові єрусалимський гість оголосив про своє рішення відкрити Патріарший будинок в Йорданії, щоб прийняти своїх братів, Предстоятелів Православної Церкви (ясна справа, з Москви), для діалогу про «збереження православної єдності». Сама по собі «Премія Патріарха Алексія ІІ» Міжнародного громадського фонду єдності православних народів присуджується за «видатну діяльність у зміцненні єдності православних народів» і «за утвердження та популяризацію християнських цінностей у житті суспільства».

Виступаючи на церемонії нагородження, Лідер Єрусалимської Церкви зазначив: «Ми приймаємо цю нагороду зі смиренням від імені Церкви Єрусалиму. Бо місія нашого Патріархату, тобто Єрусалимської Церкви, заснованої на відкупительній крові Христа, полягає в тому, щоб бути центром єдності для православних вірних, і це наше покликання, як тих, кому дияконія Святих місць була довірена Божественним Провидінням, щоб гарантувати, що вони залишаються місцями релігійної відданості та поклоніння, доступними для всіх». Патріарх говорив про «глибоку важливість» церковної єдності як свідчення світу та про необхідність постійної уваги до цього священного обов’язку .«Єдність Церкви у вірі та житті є даром Святого Духа, але Богом даний нам обов’язок – як тих, кому довірено служіння наших Церков, як містичного тіла Христа – охороняти єдність Церкви, аж до жертви. У нас немає іншого вибору перед Богом, як докласти всіх зусиль для захисту нашої єдності». Залишимо на його совісті ці пафосні слова, а далі розглянемо далі хід подій.

За 2 дня до початку війни 20 лютого 2022 року патріарх Феофіл III прийняв в Єрусалимському Патріархаті Голову Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополита Волоколамського Іларіона. Голова ОВЦЗ передав Предстоятелю Єрусалимської Православної Церкви найщиріші вітання Кирила (Гундяєва) з нагоди наступаючого 70-річчя та вручив йому вітальне послання, а також набір панагій.

14 вересня 2022Митрополит Волоколамський Антоній, голова церковного міністерства зовнішніх справ, зустрівся з Патріархом Єрусалимським Феофілом ІІІ. Зустріч відбулася в Нур-Султані, в Казахстані, на полях Асамблеї лідерів традиційних і світових релігій. Як повідомляється на сайті Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, митрополит Волоколамський передав привітання Патріарха Московського Кирила та зазначив, що «в Руській Православній Церкві раді вітати як дорогого гостя голову Матері Церков, Патріарха Єрусалимського Феофіла III».

Про що йшла мова при їхніх перемовинах невідомо, але імовірно обговорювалися деякі аспекти співпраці у нових умовах, що надбало особливу актуальність у зв’язку з українським питанням в двох його болючих для Москви моментах: Томосом про автокефалію ПЦУ та війною РФ проти України.

Влітку 2022 року вустами архієпископа Севастійського Феодосія Єрусалимський Патріархат висловив підтримку та солідарність Російській Православній Церкві та її Предстоятелю Патріарху Кирилу. Архієпископ Єрусалимського патріархату Феодосій поспілкувався з групою британських журналістів з різних інформаційних агентств, повідомляється на сайті відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату (при новому правлінні після звільнення митрополита Іларіона). Отже, 21 Червня 2022 року Російська церква заявила, що Єрусалимський Патріархат закликав Захід припинити нападки на Патріарха Кирила. Про це від імені Єрусалимського Патріархату заявив архієпископ Севастійський Феодосій. У Московському Патріархаті відповіли, що Єрусалимський Патріархат заявив, що звинувачення з боку західних країн проти російського Патріарха Кирила є неправдивими та закликав припинити їх. «Ми категорично проти будь-яких провокацій, які здійснюються деякими західними силами щодо російського Патріарха Кирила… Звинувачення на адресу Патріарха Кирила є неправдивими та безпідставними. Хочу ще раз наголосити, що Його Святість завжди закликав сторони до миру, відмови від воєн і насильства…Ми закликаємо зараз усіх, хто займається провокаціями проти Патріарха Кирила на Заході, відкинути свою агресивну позицію не тільки щодо Його Святості, але й усієї Православної Церкви», – промова архієпископа до британських журналістів.

Архієпископ Севастійський навіть додав, що з вуст Патріарха Кирила («Предстоятеля понад 100 мільйонів віруючих не тільки з Росії та України, а й багатьох інших країн світу») завжди лунали проповіді про любов, мир, і милосердя, а також заклики до примирення всіх сторін конфлікту, а також до відмови від усіх форм насильства та тероризму. Як видно із заяв архієпископа Феодосія, підтримки та солідарності потребує саме Патріарх Московський, який зазнає «атаки» несправедливої війни та звинувачень із «Заходу». Патріарх Кирил з перших хвилин був «активним» у своїх проповідях на користь війни, уважно стежачи за політикою уряду РФ.

Слід звернути увагу на дві речі: 1) як Архієпископ Севастійський вважає, що підтримки та солідарності потребує Патріарх Московський, а не український народ і вірні та священики, які вже півтора роки живуть у стані війни, яку він підтримував? 2) І чому Єрусалимський Патріархат, який в єдиній заяві про війну в перші дні вторгнення говорив про «болісну кризу», навіть не згадуючи ні імені Росії, ні нападу, вирішив запропонувати свою повну підтримку Патріарху Кирилу з Москви в такий красномовний спосіб, у той час, коли всі інші Християнські Церкви засуджують війну в Україні та використання релігійного дискурсу для виправдання причин війни.

У заяві вживається перша особа множини («ми»). Характерним є пункт, де наголошуєтеся, що «Ми в Єрусалимській Церкві маємо тривалі стосунки з Руською Православною Церквою, яка присутня у Святій Землі; є її церкви в Єрусалимі та інших місцях». Архиєпископ Севастії говорить від імені Єрусалимського Патріархату, погоджуючись з Патріархом Феофілом; невиключно, що Патріарх дозволяє цьому Ієрарху виразити позицію від імені Єрусалимського Патріархату, хоча сам Феофіл (який в свій час отримав багато грошей, нагород та подарунків від Москви) через кілька місяців після російського вторгнення в Україну та після різкої критики Патріарха Московського з боку всього християнського світу утримується від виступів на підтримку дій Кремля. Його устами зараз став висловлюватися владика Феодосій.

Помимо відкритих заяв на користь Кирила (Гундяєва) влітку того же 2022 року (4 серпня, якщо точніше) архієпископ Севастійський Феодосій виступив з особистою заявою, в якій прокоментував лист Предстоятеля ПЦУ Епіфанія до Константинопольського Патріарха Варфоломія, надісланий з Києва 27 липня. Заяву владики Феодосія опубліковано на сайті ОВЦЗ Московського патріархату. У цьому листі Митрополит Епіфаній просив засудити дії Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила та позбавити його патріаршого титулу. Архієпископ Феодосій закликав не звертати уваги на «випади Епіфанія та його прихильників, які самі по собі є проблемою, але аж ніяк не її вирішенням».

Владика Феодосій зазначив, що вихід з кризи можливий лише «шляхом діалогу, пошуку шляхів до взаєморозуміння, до зближення та підтримання контактів зі Святішим Патріархом Московським і всієї Русі. Жоден із шляхів вирішення питання не передбачає обхід Російської церкви», - зазначив він. За словами архієпископа Феодосія, ті, хто намагається ігнорувати Російську Церкву і сміє нападати на Церкву та Патріарха Кирила, не хочуть розв’язання конфлікту, а підтримують ворожий нашій Церкві порядок речей, який передбачає розділення та чвари як необхідні.

Владика Феодосій нагадав, що саме митрополит Епіфаній та його послідовники стали «причиною церковного розколу та припинення євхаристійного спілкування з кількома Помісними Православними Церквами. …розкольник Епіфаній не має повноважень стати ініціатором вирішення церковної кризи», – підкреслив ієрарх Єрусалимської Церкви.

Коментарії тут зайві, про визнання ПЦУ з боку Єрусалимського Патріархату, (після тайних та відркитих (премія) підкупів) мови не буде у найближчі років 5-7 точно.

Як же так сталося, що Єрусалимський Патріархат перебуває у такій міцній залежності від Москви? Чи все діло лише в подарунках, преміях, тайних та явних переговорах. Виявилося, не лише і фактори цьому сприяли, а ще на це наложив свій відбиток сам хід історії двох остатніх століть.

Російська Православна Церква почала зводити споруди на Святій Землі відносно пізно, у другій половині ХІХ століття. Причиною тому було те, що арабське населення Палестини, яке було до цього в більшості своїй православним, почало в масовому порядку переходити в католицтво і різні протестантські течії. В середині ХІХ століття зріс потік російських паломників на Святу Землю, і це зажадало створення російського представництва в Палестині. У зв'язку з цим в 1847 році був виданий найвищий указ про створення в Єрусалимі Російської Духовної Місії, підписаний імператором Миколою I. У діяльність цієї місії входило: прийом російських паломників, придбання земельних ділянок, будівництво на куплених ділянках, проведення богослужінь церковно-слов'янською мовою. Вся діяльність Місії проводилася на пожертвування православних людей з усієї Росії і на кошти сім'ї Романових.

Після Жовтневої революції 1917 року паломництво з Росії практично припинилося, Російська православна церква, як і всі інші, опинилася в опалі. Російське подвір'я було змушене почати здавати більшу частину своїх приміщень англійській владі, які зробили подвір'я своїм адміністративним центром: тут розташувалися поліція, суд, в'язниця, адміністрація.

У 1945 р Святу Землю відвідав Патріарх Московський Алексій I. А утворена в 1948 р держава Ізраїль повернула Московському Патріархату ті храми і монастирі, які опинилися на її території. Таким чином, россійські представництва на Святій Землі так і залишилися агентами впливу кремлівської політики у цьому регіоні.

26 червня 2012 в рамках офіційного візиту Президента Російської Федерації В. В. Путіна до Ізраїлю відбулося урочисте відкриття паломницької резиденції, розрахованої на 86 місць. Освячення звершив Патріарх Феофіл III у співслужінні керівника Управління з закордонних установ Московської Патріархії архієпископа Єгор'євського Марка і начальника Руської Духовної Місії в Єрусалимі архімандрита Ісидора (Мінаєва).

Це факт, який свідчить сам за себе. А 17 лютого 2023 р., Сергій Черьомін, міністр Уряду Москви та керівник Департаменту зовнішньоекономічних і міжнародних зв’язків міста Москви, у супроводі посла Росії в Тель-Авіві пана Вікторова разом з архімандрит Олександр та іншими дипломатичними та духовними агентами відвідав Патріарха Феофіла. У контексті цієї зустрічі Феофіл повторив молитву про єдність і сопричастя у Христі братніх Православних Церков через діалог. Посол Росії Вікторов поінформував лідера Єрусалимської Церкви про зустріч, яку він провів після ізраїльського політика, колишнього члена уряду пана Цахі Ханегбі, та обговорення з ним діяльності патріарха щодо підтримки християнської спільноти та захисту є власністю Єрусалимського Патріархату та всіх християн Святої Землі.

Крім діяльності російських церковних представництв треба зазначити і той факт, що з 260 мільйонів православних християн у світі близько 100 мільйонів знаходяться в самій Росії, а деякі з них за кордоном перебувають у єдності з Москвою. Війна напружила ці відносини. Російська православна громада в Ізраїлі об'єднує близько 300 тисяч осіб (різного етнічного походження), які прибули в 1990-х роках з колишнього Радянського Союзу.

Саме тоді Російська православна церква почала дуже активно зводити споруди на Святій Землі. Важливо визначити терміни: що ми маємо на увазі під «Російською духовною місією»? Його можна просто розглядати як адміністративну структуру Російської Церкви (та й держави, невиключно і спеціальних служб) у Святій Землі, або ширше, як орган емісарів Російської Православної Церкви та Росії, направлений за кордон для роботи. Російська місія Московського Патріархату виконує не лише представницькі функції: представляє Московський Патріархат у Святій Землі. Вона займається церковною політикою, відносинами з Єрусалимським Патріархатом, відносинами з урядом Ізраїлю. Це «дипломатичні» функції, церковно-дипломатичні. Священнослужителі призначаються сюди виключно з Москви. Тому марно чекати від них визнання ПЦУ.

Якою може бути позиція уряду Ізраїлю щодо Єрусалимського Патріархату у зв’язку з його «ніжною» дружбою зі Москвою? Активно втручатися в ці процеси, забороняти - це шлях до того, що Москва почне підтримувати арабських радикалів з Палестинських автономій. По осені минулого року Феофіл ІІІ звинуватив радикальні ізраїльські групи в загрозі присутності християн у священному місті, у зауваженнях, які ізраїльські офіційні особи відкинули як безпідставні, зокрема в інтерв’ю газеті «Таймс» він заявив що, на його думку, метою радикалів було вигнати християнську громаду зі Старого міста Єрусалиму, де є священні місця для іудаїзму, християнства та ісламу. Ізраїль захопив Східний Єрусалим, включаючи Старе місто, а також Західний берег і сектор Газа під час війни 1967 року. Держава анексувала Східний Єрусалим після війни, що не здобуло міжнародного визнання. «Наша присутність в Єрусалимі під загрозою», — сказав Патріарх. «Нашим церквам загрожують ізраїльські радикальні маргінальні групи. Від рук цих сіоністських екстремістів християнська громада в Єрусалимі дуже страждає, — сказав він. «Наші брати і сестри є жертвами злочинів на ґрунті ненависті. Наші церкви регулярно оскверняються та руйнуються. Наше духовенство часто піддається залякуванням».

У звіті Державного департаменту США, опублікованому минулого року про релігійну свободу в усьому світі, йдеться, що християнське духовенство та паломники продовжують повідомляти про випадки, коли ультра-ортодоксальні євреї в Єрусалимі переслідують їх. Церковні групи деякий час повідомляли про випадки вандалізму на релігійних об’єктах у місті. Феофіл не звинуватив будь-які радикальні групи поіменно і не навів конкретних інцидентів. Він не надав доказів того, що вони були ізраїльтянами або що їхньою метою було вигнати християн з міста.

Між тим Феофіл ІІІ сказав, що радикали, яких він критикував, «не є представниками держави Ізраїль або єврейського народу», і закликав Єрусалим залишатися різноманітною «мозаїчною спільнотою» іудаїзму, християнства та ісламу. Саме тому влада цієї країни ухвалила саме Соломонове рішення: спостерігати, але не дозволяли Москві домінувати на Святій Землі.

Андрій Гожий