Наступати на ті ж самі граблі можливо, особливо не вивчаючи хто на них наступав перед вами. Більш того, подаючи законопроекти, деякі депутати очевидно не задумуються над тлумаченням понять якими оперують. Так, 17 червня було подано черговий законопроект №5670 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту української мови як державної».

«Для громадян України, які мають право голосу і право бути обраними, користуються пільгами, можуть обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування повага до української мови є обов’язковою. А випадки наруги над державною мовою, залежно від наслідків, повинні призводити до відповідальності, зокрема і кримінальної», -вважає ініціатор ЗП, Народний депутат від «Слуги народу» Єлизавета Богуцька.

Серед завдань законопроекту вказують:

• захист державного статусу української мови від публічної наруги;
• притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили публічну наругу над українською мовою як державною;
• посилення протидії пропаганді проти української мови.

Автор законопроекту вважає, що існує пропаганда проти української мови, і з нею потрібно боротись, вказуючи лише що: «Україна зіштовхнулася із військовою агресією Російської Федерації, яка, зокрема, виправдовується захистом російської мови на території України», без наведення будь-яких фактів пропаганди проти української мови у пояснювальній записці.

Автор пропонує внести до Кримінального кодексу зміни, якими за наругу над державною мовою пропонують карати штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років.

Що відомо про самого автора законопроекту? На офіційному сайті партії «Слуга народу», вказана наступна інформація:

Єлизавета Богуцька народилася у Сімферополі. Закінчила Кримський медичний інститут, отримавши диплом лікаря-психіатра. Навчалася у клінічній ординатурі Кримського медичного інституту за спеціальністю «психіатрія». Працювала лікарем-психіатром у Сімферопольській обласній лікарні. Громадський активіст. Блогер. До окупації Криму займалась підприємницькою діяльністю.

Невже у медичному закладі не вчили студентів, вивчати досвід попередніх практик?

Подібний законопроект вже реєстрували у Верховній Раді 28 січня 2011 року під номером 8031, поданий Арсенієм Яценюком. Відмінністю є те, що у попередньому законопроекті пропонували відповідальність також і за наругу над мовами національних меншин.

Ним передбачалося запровадити кримінальну відповідальність за:

1) публічну наругу над державною мовою України в розмірі штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років;

2) публічну наругу над мовами національних меншин України в розмірі штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

Однак, його навіть не було включено до порядку денного, і як наслідок відхилено та знято з розгляду.

Разом з тим, 9 лютого 2011 року депутатом від фракції БЮТ Юрієм Гнаткевичем було зареєстровано аналогічний законопроект (реєстр. N 8092), яким передбачено більш м'яке покарання за скоєння даного злочину, а саме штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи строком до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років. Законопроект також було знято з розгляду.

Законопроект Гнаткевича, було відхилено, пояснюючи це тим, що:

1. Законопроект оперує оціночним поняттям "публічна наруга над мовою", не розкриваючи при цьому його змісту. Однак за відсутності однозначного розуміння цього формулювання на практиці може мати місце суб'єктивне тлумачення пропонованих норм, яке призведе до слідчих та судових помилок.

Крім того, поняття "наруга" може застосовуватися лише щодо живих істот (людей, тварин, птахів тощо) та об'єктів матеріального світу (наприклад, наруга над державними символами). Що ж стосується державної або іншої мови, то саме по собі негативне ставлення до неї не може розцінюватися як наруга.

Незрозумілим є підхід ініціатора законопроекту щодо виділення у частині другій статті 3381 КК України окремо такого діяння, як публічна наруга над мовами національних меншин (надаючи російській мові окремого статусу), з встановленням за нього такої ж санкції, як і для аналогічних діянь стосовно державної мови України (штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи строком до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років). Така законодавча конструкція, на наш погляд, суперечить принципам побудови Особливої частини КК України, - було вказано у висновку Головного науково-експертного управління.

Стає очевидним, що досвід попередників не вивчався, оскільки весь законопроект міститься, практично, на одному аркуші не маючи жодних пояснень та тлумачень. Для чого подаються подібні законопроекти, та чи немає в Україні більш важливих проблем, у тому числі соціальних та освітніх, на які варто звернути увагу? Питання риторичне.