Де тонко, там майже завжди рветься. Багато що свідчить про те, що затяжний конфлікт між президентом України та головнокомандувачем Збройних Сил – це не зовсім конфлікт, а лише його початок. Хоча б тому, що сторони (особливо Офіс президента) докладають значних зусиль, щоб дати зрозуміти, що розбіжностей немає, хоча вони видно неозброєним оком. Керівництво ЗСУ надає перевагу більш стриманій позиції – воно і зрозуміло, оскільки не вистачало аби ЗСУ вступали в політичні баталії. Хоча на жаль без цього не виходить.
Черговий клин між Зеленським та Залужним був вбитий у контексті нової широкої мобілізації. «Жодна зі сторін, схоже, не бажає брати на себе повну відповідальність за заклик сотень тисяч українців, які не бажають воювати у виснажливій війні», - пише Financial Times. На думку FT, Володимир Зеленський збирався перекласти відповідальність за таке рішення на Генштаб ЗСУ. Отут і сталося фактичне повернення Валерія Залужного з військової площини до політичної. Вперше з лютого 2022 року він організував прес-конференцію, на якій заявив, що «ми армія, і ми маємо воювати, а не втручатися у життя мирних жителів». За його словами, військове командування не робило запиту на мобілізацію 400-500 тисяч українців.
Можна миттєво визначити політичний потенціал висловлювання Залужного: воно буде популярним у суспільстві. Але в чому був задум Офісу президента? Юридично, звісно, мобілізацію може оголошувати верховний головнокомандувач ЗСУ – тобто сам Володимир Зеленський. Бажання чи небажання Залужного тут ні до чого. Але в ОП справді подали інформацію так, ніби Залужний подавав якийсь запит із точними цифрами щодо мобілізації, а тепер відхрещується від цього. Він відмовився розголошувати конкретні цифри мобілізаційного плану, які встановило командування, пославшись на військову таємницю.
«Прагнення Зеленського розділити з вищим військовим командуванням тягар відповідальності за нову вербувальну кампанію показує, що 2024 рік буде важчим як у тилу, так і на лінії фронту», - пише FT, порівнюючи питання мобілізації з «гарячою картоплею», яку українські лідери перекидають один одному. Однак у публікації помітна антипатія до президента та комплементарне ставлення до Залужного аж до оцінки його як основного суперника Зеленського.
Цікаво, як на цю тему відреагував "Квартал 95" у своєму новорічному випуску. Основна думка – навіть «дурень розуміє, що конфлікт між ними – фейк». Актор, який грає Зеленського, додає: «Дурень може й розуміє, але його канали це розганяють» (відсилання до Петра Порошенка). Таким чином, конфлікт намагаються показати штучним, більш того, що з'явився не просто всередині країни, а з подачі Петра Порошенка. Але навряд чи Петро Порошенко протягом другої половини 2023 року мав якийсь вплив на західну пресу.
Нині конфлікт переростає в іншу площину – площину політичного курсу України у контексті вторгнення та затяжної війни. Вже зрозуміло, що президентські вибори найближчим часом не відбудуться, тому немає сенсу говорити про амбіції Зеленського, Залужного чи Порошенка. Усі залишаються на своїх місцях. Але західні союзники мають своє бачення подальшого ходу війни, і вони активно намагаються донести його через наших політичних акторів. Ситуація із позаштатним помічником Залужного Аллою Мартинюк та її «все одно ми всі помремо» теж розцінювалася як своєрідний політичний вислів. Можливо, спрямоване проти Залужного.
Ще до оголошення нового витка мобілізації Залужний заявляв, що наступний рік «повинен і відрізнятиметься від поточного з погляду військової стратегії, а головною метою буде «збереження людей». Він також закликав західних партнерів виділити нашій країні більше боєприпасів. Але водночас головком ЗСУ пояснив, що норма про можливість звільнення військових через три роки служби може бути реалізована лише за виконання двох умов - що не буде загострень на фронті і що демобілізованих буде ким замінити.
Володимир Зеленський прямо заявив в інтерв'ю The Economist, що альтернативи посиленню мобілізації в Україні немає, але при цьому західне видання практично не торкалось теми поставок боєприпасів, яких наша армія дуже потребує. Таким чином, у Зеленського чіткіше уявлення про мобілізацію, ніж у Залужного – втім, останній не може оперувати на публіці багатьма засекреченими даними.
Автор - Артур ЖУРБЕНКО