• Чт. Кві 18th, 2024

Хабарі та зрив оборонного замовлення: Хто в офісі президента «кришує» Розенблата?

«Бурштинова справа» Борислава Розенблата була сенсацією політичного сезону 2017 року та однією з перших гучних спецоперацій Національного антикорупційного бюро. Розслідування унікальне, бо вперше в історії України за участю детектива під прикриттям до кримінальної відповідальності намагалися притягнути нардепів із владної більшості.

За версією слідства, організована народними депутатами Максимом Поляковим та Бориславом Розенблатом група за вплив на прийняття рішень вимагала та отримала хабар в $11 тис. щодо підготовки проектів законів про видобуток бурштину.

Проте історія Розенблата, як політика мало цікава. Він типовий пристосуванець, що як хамелеон, змінює себе щоб догодити черговому босу на Банкавій. Питання саме в системі. Якщо говорити про покарання одного екс-депутата – це важливо, так. Але ще більш важливим є те, щоб не допустити існування схеми, яка збагачує багатьох чиновників-корупціонерів. І тягнуться нитки у верхи.

Нагадаємо, 2016 року в рамках розслідування нелегального видобутку бурштину на нардепа Борислава Розенблата вийшла агентка НАБУ «Катерина». Вона назвалася представницею компанії «Фуджейра» з ОАЕ, яка нібито мала намір видобувати й експортувати бурштин з Житомирської області. Депутат мав за гроші допомогти агентці отримати ліцензію на користування надрами та разом з Максимом Поляковим внести законодавчі поправки до Митного та Податкового кодексів спеціально під «Фуджейру», в тому числі щоб компанія платила меншу ренту за видобуток бурштину.

Сума хабару, запропонованого вже згаданим депутатам, склала 300 тис. доларів. У липні 2017 року, після оприлюднення цієї інформації, з Розенблата та Полякова зняли недоторканність. У жовтні 2018 року обвинувальний акт проти Розенблата, Полякова та ще чотирьох підозрюваних передали до суду. У новий склад парламенту ні Розенблат, ні Поляков не потрапили.

Антикорупційне бюро почало свою спецоперацію 3 серпня 2016 року; кримінальне провадження відкрило 28 листопада 2016 року. За словами директора НАБУ Артема Ситника, допомогу надавало американське Федеральне бюро розслідувань. Подробиці справи стали надбанням громадськості в липні 2017-го, коли у Раді показали «кіно» із зафіксованими фактами корупції.

Слідчі опублікували аудіо- та- відеозаписи, на яких Розенблат спілкується з учасниками схеми. На кількох ідеться про підписання законопроектів №5436 і №5437, які пропонують зміни до Податкового та Митного кодексів щодо оподаткування видобутку бурштину та звільнення від податків осіб, які ввозять в Україну обладнання для промислового видобутку бурштину. Екс-депутатів підозрюють в отриманні неправомірної вигоди за внесення до парламенту законопроектів та вчинення інших дій, пов'язаних з видобуванням бурштину, в інтересах компанії-нерезидента.

Виконувач обов’язків голови Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) Максим Грищук вважає «бурштинову справу» екснардепа Борислава Розенблата, яку ще у 2017 році прокурори САП скерували до суду, «сумною історією». За словами Грищука, наразі ця справа, яка має 111 томів та по якій проходять 44 свідки, слухається по судах вже більш ніж п’ять років, у ній проходить шість підозрюваних, у яких є восьмеро адвокатів.

«Ми ще в жовтні 2018 року її скерували до Голосіївського районного суду Києва, потім вона була передана у Вищий антикорупційний суд…Кожного разу на засідання хтось не приходить або хворіє, але прокурори присутні завжди. Десь з два десятка засідань було за два роки, і важко спрогнозувати, скільки ще це буде тривати. Через недосконалість законодавства та без участі представників сторони захисту ми не можемо цю справу нормально розглядати», – зазначив Грищук.

До цього варто додати, що по трьох особах, які звинувачуються у нетяжких злочинах у цій справі, вже завершуються строки давності, і це може бути підставою для закриття проваджень щодо них

Між тим ще 5 жовтня 2018 року прокурори САП скерували обвинувальний акт у цій справі до Голосіївського районного суду. При цьому саме припинення незаконного видобутку важливішим за долю окремо взятих чиновників. Тим паче, додає він, що справа Полякова та Розенблата може затягнутись до виборів, які навряд чи відбудуться під час війни, а фінал її залежатиме від політичного контексту.

Зараз ступор у «бурштиновій справі» – це засідання. На цій стадії вирішують, чи відповідає обвинувальний акт усім вимогам закону, заслуховують клопотання сторін, визначають склад учасників процесу, вирішують, як досліджувати докази, кого допитувати тощо

Провадження щодо Розенблата-Полякова не рухається з різних причин: значна кількість учасників, «поважні» та неповажні причини неявки, безпідставні клопотання. Важливу роль відіграють судді, оскільки саме вони мають давати раду затягуванням та «процесуальним маніпуляціям», якщо ті є.

З грудня 2019 року розгляд відкладають. Переважно через неявку обвинувачених та їхніх адвокатів.

Розенаблата звинувачують за статтями в одержанні неправомірної вигоди за реалізацію права законодавчої ініціативи (ч. 4 ст. 368 КК) та зловживанні впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК). Але при цьому ч. 4 ст. 368 КК стосується «службових осіб». А нардеп не є, на скільки я розумію, службовою особою. Із такими висновками погодилась і Велика Палата Верховного Суду, зауваживши, що народний депутат не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а тому не може бути відповідачем як суб’єкт владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління.

Спеціально позначимо, що друга стаття передбачає термін давності п'ять років. На цю обставину слід звернути особливу увагу, оскільки представники НАБУ тільки до підготовчого в ВАКС готувалися майже 4-ри роки. Тобто вони свідомо закидають йому те що суд відхилить. Це саботаж або тупоумство, або хабар? Швидше за все перед нами всі три фактори.

Прокурор Валентин Мусіяка поки що не готовий прогнозувати, яку міру покарання проситиме в дебатах для колишніх парламентаріїв. Проте санкція найважчої інкримінованої статті передбачає понад 10 років позбавлення волі.

Сам Борислав Розенблат винним себе не вважає та не вбачає затягування процесу з боку захисту.

Нам же варто окремо відзначити, що бурштинова справа, розкрила великий в гнійник нашій правоохоронній системі: суд з незрозумілих, номінально («поважних», як в молодшій школі, хоча таких під час війни не повинно бути) причин штучно затягує справу, більш того створює передумови для того, щоб з часом стало можливим «законно» його закрити. В цілому залишається констатувати, що якщо все ж практика – критерій істини, то НАБУ голосно починає справи, але тихо їх закриває. Постає резонне питання: а чому цю тему не розглядає СБУ, в якому випадку, можливо, рішення вже давно було б прийнято.

У грудні 2022 року Міноборони уклало угоду з фірмою Розенблата на 807 мільйонів на 55 безпілотних авіаційних комплексів (БПАК) «HAWK» і сплатило аванс на 650 мільйонів. Контракт уклали напряму з виробником – компанією ТОВ «НВП «Українські авіаційні системи» (далі – «УАС»), якою володіють троє осіб. Частина належить Жанні Розенблат (дружині екснардепа Борислава Розенблата, відомого завдяки одній з найгучніших справ НАБУ щодо корупції в сферу видобутку бурштину), частина – їхньому давньому сімейному бізнес-партнеру Костянтину Пожидаєву, ще одна, менша частка – непублічному громадянину Молдови. Сам Розенблат раніше публічно заявляв, що цей проект – його дітище.

Однак перспективи отримання ЗСУ таких потрібних дронів є дуже примарними. Розглянемо дрібниці. За словами самого Розенблата, питаннями безпілотників він займався ще від 2014 року, до того, як став нардепом. Він звернув увагу на те, що Україна не має своїх безпілотних апаратів і знайшов команду і інвесторів, які вклали гроші в цей проект.

Потрапляння безпілотників дружини до держамовлення Розенблат пояснює «стараннями дуже розумних людей», а самі апарати називає «найкращими». Давайте розберемося у ситуації, а чи то все справді так, як він заявляє?

Для того, щоб потрапити в держоборонзамовлення, українському виробнику потрібно: 1) успішно пройти визначальні відомчі випробування і 2) отримати допуск до експлуатації в ЗСУ (надається окремим наказом Міністра оборони). Допуск HAWK-у міністр Степан Полторак підписав у грудні 2017 р.

Деталі контракту, розповідають журналісти, лежать у відкритому доступі — в тому числі, у судових ухвалах по кримінальному провадженню, відкритому ДБР по цій справі. Чиновників Міноборони підозрюють у змові з компанією-виробником, укладанні контракту за завищеними цінами заради заволодіння грошима, а компанію — в тому, що вона використала гроші не за призначенням. Отримавши аванс, лише частину грошей компанія пустила на комплектуючі, а частину розклала на депозити та на рахунки пов'язаних людей.
Партнер Розенблата Костянтин Пожидаєв дав свою оцінку, чому Міноборони віддало такий великий аванс на цю розробку. «Він напряму мені казав, що туди входять ті 30% відкату з обороту», – сказав Пожидаєв.

Хоча держзамовлення у галузі оборони природно відбуваються без відкритих тендерів та «за зачиненими дверима», проте за роки роботи розенблатівської компанії їхні досягнення не бачив жоден з опитаних журналістами українських виробників та експертів. Разом з тим з відкритих джерел можна дізнатись, що перші випробуваня «яструбів» провалились. І хоча згодом вони все ж таки пройшли випробування, експерти невисокої думки про їхню якість.

До дня обіцяної здачі 55 комплексів (кожен з яких вартував державі понад 14,5 млн), виробник привіз на «прийомку» лише 4. Три з яких замовник не прийняв, бо: два з них не змогли злетіти; в одного трапилась біда з камерою; ще один впилявся носом у землю і цей ніс тріснув. Зазначається, що всі розенблатовські комплекси справляли враження чогось сирого та недоопрацьованого.

Уже за місяць до дедлайну здачі контракту виникли підозри, що безпілотник – «сирий». Виробник організував навчання для пілотів, які розповіли про те, що пройшли вони не надто успішно: 3/4 польотів взагалі не вдалися (борт хитало й завалювало у польоті, тож його доводилося екстрено саджати), а коли ж наприкінці навчань запустити борти таки вийшло нормально, то наземна станція управління почала втрачати зображення з камери безпілотника. На ці навчання приїжджав особисто Розенблат, який визнавав, що БПЛА ще «доопрацьовують», але обіцяв, що з навчань військові уже поїдуть із готовими бортами. Обіцянки не дотрималися – пілоти поїхали з пустими руками.

На цьому справа не закінчилася. Тут потрібно звернути увагу на закордонних бізнес-партнерів Соломоновича. Адже згідно митної декларації, де йдеться про ввезення безпілотників саме Українськими авіаційними системами від фірми Amartini S.R.O. словацького підприємця Раймана. За даними словацького бізнес-реєстру, засновником AmartiniS.R.O. є Павол Райман (Pavol Rajman) з містечка Жиліна, де і зареєстрована ця фірма. Про Мартіна Раймана з відкритих джерел відомо, що він є неодноразовим фігурантом адміністративних справ про контрабанду через український кордон. «Засвіченою» в Україні є інша компанія Раймана Medi-COMPLET S.R.O., яка в 2019 році брала участь в договірному тендері Енергоатома на постачання теплообмінних касет для енергоблоків на 1 млн євро. Виграла тоді чеська фірма, а словаки були «статистами» (ціну не знижували). При цьому словаки пропонували продукцію російських компаній.

І це не дивно, адже, як відомо, в тихому болоті чорти водяться, так і в «тихій» Словаччині давно окопалися російські агенти. Там, наприклад, місцеві шовіністичні організації фінансує сам Костянтин Малофєєв. Можна припустити, що саме словацькі партнери працюють для Соломоновича свого роду прикритим, щоб заховати його московські контакти. І в цьому, на наше глибоке переконання, повинні будуть розібратися співробітники СБУ.

Зазначимо, що Міністерство оборони України час від часу потрапляє у корупційні скандали. Зокрема, стало відомо про закупівлю літніх курток замість зимових міністр оборони України назвав неправдою.

Нещодавно СБУ заявила про викриття ділків, які хотіли втридорога продати Міноборони 80 танкових двигунів. Представники одного з вітчизняних підприємств намагались реалізувати 80 агрегатів за ціною понад 77 млн грн. При цьому ринкова вартість цих двигунів становить майже 24 млн грн.

Попри те, що справу щодо безпілотників від родини Розенблата веде ДБР, швидкість і глибина розслідування залишає бажати кращого. Ба більше, попередній досвід кримінального переслідування екс-нардепа у так званій «бурштиновій» справі (де він навіть деякий час перебував у розшуку), а також у справі про видачу паспорта за підробними документами, показує, що вийти сухим з води (а можливо навіть подати на правоохоронців до суду у відповідь) - не надто складне завдання для досвідченого політика і підприємця.
Зазначимо, що справа з безпілотниками заслуговує на особливу увагу співробітників СБУ, оскільки саме зараз під час повномасштабної агресії РФ проти України це – не просто корупція, а вже державна зрада і колабораціонізм.

В даний час юристи Гельсінської групи чітко описали склад злочинних діянь, що підпадають під визначення «колабораціонізм».

Триваюча з 20 лютого 2014 року агресія Росії проти України призвела до численних людських жертв серед військовослужбовців, правоохоронців, цивільного населення, окупації частини території України, а також завдала значних економічних втрат для нашої держави. 24 лютого 2022 року РФ здійснила чергову ескалацію, окупувавши значну частину територій. У зв’язку з повномасштабним вторгненням Законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність внесено зміни до Кримінального кодексу. Вказаний кодекс доповнено новою статтею 111-1 «Колабораційна діяльність», «Держзада», як визначають таку діяльність, яка у міжнародно-правовому вимірі інтерпретується як свідома співпраця особи або групи осіб з країною-агресоркою з метою здійснення ворожих дій проти власної держави, її народу та інтересів. Стаття 111 Кримінального кодексу визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Варто пам’ятати - державна зрада характеризується виною у виді прямого умислу. При вчиненні державної зради винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України) і бажає цього.

Повернемося до справ Соломоновича. Так уже склалося, що після перемоги в будь-якій війні дуже часто говорять про героїзм та подвиги, а темні сторони, як держзрада і відкрита колабарація з ворогом залишаються за сторінками шкільних та вузівських підручників. Як можна оцінити діяльність Соломоновича з постачання Міністерству оборони під час повномасштабної війни неякісних дронів? На нашу думку – це саме акт державної зради, і тут не просто банальне бажання нажитися на військових поставках, зіграти роль такого собі Реда Батлера, але саме через поставку ЗСУ безпілотників, що не літають, заподіє шкоди Україні, а країні-агресору принести тільки користь. До того ж у цій справі, як вияснилось, були замішані словацькі партнери Соломоновича. Вище ми писали, що словацька сторона може стати просто-запросто прикриттям для його зв'язків з високопоставленими родичами і партнерами в кабінетах Кремля і Луб'янки.

Тепер трішечки про магію. Борислав Розенблат був у політичних командах Медведчука та Януковича, і навидь, відповідно балотувався від СДПУ(о) та Партії регіонів. Після перемоги Майдану, вступив у команду засновника Партії регіонів та міністра уряду Азарова – Петра Порошенка.

Нагадаємо, що Янукович – державний зрадник, Медведчук – має підозру у державній зраді, Порошенко – підозрюваний у державній зраді. «Смотрящий» по від РФ СНД – депутат Затулін, прямо вказує, що РФ фінансувала Порошенко через фірми Медведчука.

Розенблат, оскандалився через мутні схеми та неякісні безпілотники ще у 2018 році. Звинувачується у справі про хабарництво, є ставлеником людей, підозрюваних у держраді (Янукович, Медведчук, Порошенко) і так запросто під час війни отримує підряд на сотні мільйонів гривень від Міністерства оборони, тай ще на постачання високотехнологічних безпілотників.

Поставка зірвана, а з Розенблата, як з гуся вода. СБУ не пред’являє йому жодних претензій. Бо для наших силовиків «держзрада» – це коли бабуся в соцмережі не туди лайк поставить.

Хто кришує з Офісу Президента Борислава Розенблата? Хто дає вказівку НАБУ розвалювати справу про хабарництво? Нардеп Гео Лерос заявляє, що силовим блоком в Офісі Президента опікується Олег Татаров – функціонер команди Януковича. Ось і зрозуміло, звідки у Розенблата зв’язки, хто довіряє цьому пройдисвіту озброєння та заплющує очі та відвертий кримінал.

Гроші грошима, а скільки життів коштувала Українському Народу така оборудка з ґешефтом?

Артур Журбенко, шеф-редактор