• Нд. Кві 28th, 2024

За радянських часів уроки початкової військової підготовки були запроваджені в школах у 1960-х роках, як обов’язковий предмет. Програма складалася з теоретичного та практичного розділів, які охоплювали такі теми, як тактика ведення бою, захист від зброї масового ураження та військові статути. Протягом 1980-х років ці уроки поступово вилучалися з навчальної програми, а до 1990 року ця дисципліна була фактично скасована, замінена курсами особистої безпеки.

Ситуація почала кардинально змінюватися в 2000-ті роки. Тоді ініціатива ідеологічної роботи з молоддю стала відповіддю Кремля на Помаранчеву революцію в Україні 2004-05 років. Почали навіть створювати про-кремлівські організації для молоді. Так, сумнозвісні «Наші» були засновані в 2005 році екс-«сірим кардиналом» Кремля Владиславом Сурковим, який у 2000-12 роках обіймав посади першого заступника глави адміністрації та помічника Путіна, а згодом став куратором окупованих територій українського Донбасу.

Рух «Наші» найбільш відомий своїми «анти-помаранчевими» кампаніями проти опозиції (наприклад, публічне спалення книг письменника –опозиціонера Володимира Сорокина, копі-паст з заходів Третього Райху). Однак на тлі протестного руху в Росії в 2010-13 роках Кремль втратив інтерес до «Наших». Режим зробив ставку на силове придушення інакомислення, тому ідеологи влади закрили проект.

Вони вирішили піїти іншим шляхом. І тоді впровадження так званого «військово-патріотичного виховання» в шкільну політику Росії в останні 10-12 років стало пріоритетним напрямком. Понад 20% заходів, організованих школами, до 2021 року носили вже явно мілітаристський характер. Наприклад, для російських школярів щорічно проводяться заходи, присвячені анексії Криму тощо.

Спортивні змагання, лекції про здорове харчування чи шахові турніри проводяться вдвічі рідше, тобто менше 10% від усієї навчальної програми. 40% витрачається на підготовку до державних іспитів (еквівалент ЗНО), шкільних олімпіад чи інших освітніх заходів.

Варто зазначити, що Росія крок за кроком починаючи з 2000-х років мілітаризувала всю систему освіти та стала активно прищеплювати власним дітям російський військовий дух та основні наративи своєї пропаганди. Патріотичне виховання стало окремим напрямком в освітньому стандарті Росії в 2021 році.

Зараз воно використовується для розробки навчальних програм та написання офіційно дозволених підручників. У розпорядженні Міністерства освіти країни йдеться, що випускник школи повинен не тільки добре володіти основними предметами, але й усвідомлювати свою національну (точніше примусово-політичну) приналежність.

Все патріотичне виховання в основному зосереджено на одній даті: 9 травня 1945 року, перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною. Участь Росії у Першій світовій чи Чеченській війнах приділяється в школах у декілька сотень разів менше уваги.

У 2020 році Володимир Путін запропонував розширити поняття морального виховання. Воно, за словами лідера Росії, має бути спрямоване на виховання «почуття патріотизму, громадянської свідомості, поваги до захисників нації».
Паралельно цьому Держдума Росії негайно ухвалила поправки до федерального закону про освіту. Саме тоді школи стали справді мілітаристськими: обговорення тем блокади Ленінграда, виведення СРСР з Афганістану та гітлерівського геноциду радянського народу було оголошено обов’язковими на спеціальних класних заняттях.

Мілітаризація російських державних шкіл посилилася після російського вторгнення в Україну, керована не лише спонтанним спалахом патріотичного почуття, але прямими вказівками уряду з Москві.Оновлена російська дитяча шкільна програма включає базову військову підготовку, відроджуючи предмет радянських часів, від якого давно відмовилися.

Вчителі також мають використовувати новий підручник з історії, який вихваляє наступ, написаний під керівництвом соратника Путіна Володимира Мединського. Москва капітально переглядає свою шкільну програму після початку того, що вона називає «спеціальною військовою операцією» в Україні. Нові підручники пропонують переглянуте тлумачення розпаду Радянського Союзу, епохи Путіна та причин війни в Україні.

Тому й сучасна історія теж переписується. Стандартний підручник «Історія Росії» тепер має на обкладинці Кримський міст та містить новий розділ, присвячений новітній історії України. Є розділи «Фальсифікація історії», «Відродження нацизму», «Український неонацизм», «Росія — країна героїв». У новому розділі неправдиво стверджується, що Україна «відкрито заявила про бажання отримати ядерну зброю», а проти Росії введені «безпрецедентні санкції, оскільки Захід всіляко намагається обвалити російську економіку».Книга, здається, покликана розпалити почуття історичної образи серед російських дітей та викласти «екзистенціальну боротьбу» за виживання нації, поширену тему в державних ЗМІ, які щодня заповнюють кухні та вітальні по всій країні. Книга вихваляє напад Росії на Україну та містить розділи, в яких пояснюється, що Москва «рятувала мир» у 2014 році, коли вона анексувала Крим.

У 2024 році Міносвіти запровадить новий підручник із суспільствознавства. А підручники з математики, фізики та географії також будуть перероблені з урахуванням нового духу.

Наступним кроком мілітаризації освіти стало те, що 16 липня 2023 року Путін зажадав активізувати роботу країни з пропаганди військової пропаганди у навчальних закладах. Згідно з дорученням Путіна, Міністерству науки і вищої освіти Росії, Міносвіти та Рос-молоді доручено здійснити додаткові заходи щодо проведення інформаційних кампаній в учнівському та шкільному середовищі.

Ці заходи спрямовані на термінове посилення загальноросійської громадянської ідентичності (а вона не позитивна, а агресивно-мілітарна) та чітке пояснення причин і цілей так званої «СВО» в Україні. Згідно з документом, оприлюдненим на сайті Кремля, вищезазначені інституції також отримали вказівки посилити роботу з молоддю з анексованих територій України, зокрема так званих Донецької та Луганської «народних республік», а також (це було актуальним у період окупації) Запорізької та Херсонської областей України.

У Севастополі, на базі російського флоту в тимчасово окупованому Криму, рос-окупанти запроваджують курси військової підготовки для найменших школярів та вихованців дитсадків. Про це повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. «Правозахисники наголошують, що з моменту спроби російської анексії в Криму створюється молода армія, яка готова вбивати і вмирати за Росію. Це підтверджує рух «Юн-армія», який почав діяти на території Криму в 2014. Як повідомлялося, серед молодих російських солдатів, які зараз воюють – і гинуть – в Україні, є багато тих, хто ще в школі виховувався в цій самій «Юнацькій армії», – написав Лубінець.

У квазі-республіках прийняли закони про «патріотичне виховання молоді». Запропоновані кроки практично ідентичні російському підходу. Законодавство підтримує ідею, що як шкільна система, так і сімейне середовище повинні «формувати свідомість дітей». За даними кількох джерел, там вже дітей тренують зі справжньою автоматичною зброєю та змушують брати участь у військових будівництвах. Деякі діти навіть використовуються як справжні солдати на полі бою.

Цей жахливий образ ніби щось інше, а не європейська дійсність. Однак примусове використання дітей стосується не тільки терористичних ватажків ДНР і ЛНР – деякі більш «цивілізовані» організації також зацікавлені у використанні дешевої робочої сили для власного військового блага. Вже зараз ми можемо спостерігати деякі незначні практичні застосування горезвісної Юн-армії. За даними Харківської правозахисної групи, деякі кримські філії «Юнармії» безпосередньо причетні до інформаційної війни Росії проти України та Заходу. Підлітків спеціально навчають створювати інформаційні матеріали, що прославляють путінську «мирну політику та цивілізаційні місії». Їм також доручено викорінювати та враховувати будь-які опозиційні інформаційні канали та наративи в соціальних мережах.

Варто зазначити що паралельно Росія проводить системну, цілеспрямовану політику примусового «перевиховання» українських дітей з метою знищення їхньої ідентичності. «Перевихування» відбувається кількома способами. Йдеться про примусове зарахування до спецтаборів, участь українських дітей у російських військово-патріотичних дитячих організаціях, безпосередню участь українських дітей у російській освітній системі. З цією метою Росія створила мережу спеціальних таборів для «перевиховання» українських дітей. За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, наразі на окупованих територіях Росії та України діє щонайменше 70 таких таборів. Ці табори мають псевдопатріотичний військовий характер. Їх головна мета – ідеологічне виховання українських дітей, розриваючи будь-які зв’язки з їх українською ідентичністю.У таборах проводять військову підготовку з метою формування потенційної мобілізаційної бази з українських дітей у разі подальшої російської агресії.Дітям активно промивають мізки. Лише за один сезон у таких таборах «виховуються» тисячі українських дітей.

Українські діти на окупованій території України, особливо ті, яким загрожує депортація, піддаються примусовому «перевихованню» та індоктринації з метою русифікації та нав’язування спотвореного сприйняття дійсності, в якій України як держави не існує, а Росія зображується як країна. виконання виправданої місії для людства.

Ці дії мають геноцидний характер, оскільки в умовах депортації дітей примусово переселяють з однієї етнічної групи до іншої з метою зміни їхньої ідентичності. Дискримінаційні практики застосовуються до всіх українських дітей під окупацією. Вони виражаються в тому, що вони піддані російським наративам. Вони мають вивчати російську мову, історію та культуру без української альтернативи.

Можна відверто та сміливо зробити висновок: російський окупаційний режим та його проксі-республіки постійно демонструють нехтування міжнародним правом. Після вторгнення в Україну Росія порушила свої міжнародні зобов’язання, підтверджені Женевською конвенцією та факультативним протоколом до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах. Вони забороняють пропаганду добровільного чи примусового призову до державних чи недержавних збройних формувань на окупованих територіях, а тим більше — вербування та використання неповнолітніх у бойових діях. Намагаючись сформувати позитивний імідж своїх воєнізованих формувань та армії, заохочуючи дітей вступати до їхніх лав, вона також порушує статтю 29 Конвенції про права дитини, учасницею якої є РФ.

Правозахисні організації постійно збирають докази таких порушень, щоб у майбутньому притягнути Росію до відповідальності.

Оскільки Україна не має доступу до окупованих територій, захист прав дітей на Донбасі та в Криму залишається проблемою. Водночас країна сподівається зрештою повернути контроль над територіями. Маючи це на увазі, Україна повинна зараз розглянути, як вона планує реінтегрувати молоді покоління, які виховуються в атмосфері ненависті та ворожості до держави, в якій вони народилися — і від якої вони були значною мірою ізольовані.

Зараз розкриємо те, як відбувається зомбування на самій Росії. Починаючи з вересня 2023 року, російські старшокласники 10 та 11 класів проходитимуть базову військову підготовку в рамках змін, внесених до російської шкільної програми після вторгнення в Україну.

Новий курс у школах – «Основи безпеки і оборони Вітчизни» – став обов'язковим після того, як Путін підписав закон про його введення. Учнів старших класів також навчатимуть застосовувати бойові патрони «під керівництвом досвідчених офіцерів військових частин або інструкторів виключно на вогневому рубежі», повідомляє уряд Путіна. Зазначається, що ця програма буде запроваджена у всіх школах РФ. Окрім тренувань та інструктажу з базових військових навичок, тут також будуть лекції про «кар’єрні перспективи» військової служби за підручниками та посібниками для вчителів, які офіційно виклали в мережу.

В 11 класі такі уроки будуть продовжені з «формуванням російської громадянськості, патріотизму і почуття відповідальності перед батьківщиною», а також з розвитком «переконливості і готовності до служби і захисту батьківщини». У документі Міністерства освіти йдеться, що зміни прищеплюватимуть учням «розуміння та сприйняття естетики військової форми, військових ритуалів і бойових традицій», оскільки вторгнення в Україну триває. Під час цих занять учні навчаться стріляти з автоматів Калашникова, використовувати ручні гранати та надавати першу допомогу.
Незалежні профспілки вчителів (ті, що поки що не були підвернуті репресіям)назвали нові уроки «божевіллям», стверджуючи, що триваюча мілітаризація повсякденного життя «руйнує» навчальний процес. Школярам також розкажуть про Революцію Гідності 2014 року в Україні — яку буде описано як «державний переворот», — а також про анексію Криму Москвою, «спеціальну військову операцію».

Отже, конфлікт перекинувся до шкіл із новою програмою, покликаною прищепити молодим поколінням кремлівську версію подій в Україні. З початком наступу Росія вже запровадила патріотичні лекції під назвою «Важливі розмови».

Щопонеділка вранці починатиметься з класного заняття під назвою «Важливі розмови»; навчальну програму якого розроблено Міністерством освіти. Починаючи з 5 класу діти дізнаються, що російські солдати – це «герої», а «громадяни ЛНР і ДНР – етнічні росіяни», тому їх «повернення» на територію Росії є пріоритетом країни. З 3-го класу навчатимуть гаслам на кшталт «доля батьківщини дорожче життя» або «за батьківщину варто померти». Нарешті діти 1-го класу (перший рік навчання, прямо з дитсадка) послухають пісні « С чегоначинается Родина» або « Гляжу в озёрасиние».
«Важливі розмови» доповнилися програмами з назвами «Уроки мужності» або «Герої серед нас». Учням пропонується писати вірші, що оспівують батьківщину та подвиги російських воїнів.

У різних російських регіонах до шкіл приписують військові частини, які беруть на себе шефство над установами. А «героїв» війни в Україні (зокрема, подекуди й найманців з ПВК «Вагнера») регулярно запрошують до шкіл на розмови про патріотизм.

Для підняття духу адміністратори шкіл і дитсадків шикують і викладають дітей у вигляді літери Z – символу російської війни проти України. У рамках свідомої спроби сформувати з молоді лояльних мілітаризованих націоналістів школи встановлюють у класах «парти героїв» із зображеннями російських солдатів, які загинули в Україні. Це була та нажаль ще й є одна з перших акцій підтримки російських військовослужбовців в Україні. Коли вони офіційно відкрили ці парти, на яких написані імена і фотографії загиблих солдатів, на церемонію прийшли їхні родичі... хоча ніхто із загиблих навіть не вчився в школі. А відкрито про це казати неможна, бо за це реально потрапити під статтю про «фейки» про армії у той ас, коли фейки так нахабно поширюються у суспільстві. Школи, випускники яких реально (або це стало міфом) загинули на війні, клеять на звичайні парти фото та біографії військовослужбовців.

Таких столів по країні вже понад 3,5 тисячі. До них допускаються лише найкращі учні. Закономірно, що ці так звані «столи-герої» є ще одним джерелом травм. Самі вчителі кажуть, що вони в жаху, тому що вони цього не хочуть, але їх думки ніхто не питає. А діти не хочуть сидіти за партами. Вони кажуть, що це все одно, що сидіти на могилі. Їм страшно і некомфортно. Це свого роду надгробок. Іноді в школах також встановлюють пам’ятні дошки загиблим на війні. Це виявляється ще більш урочистою подією: діти стоять біля нього як парадна варта і в особливих випадках покладають квіти.

Так званих «ветеранів СВО» часто відвідують у класах, щоб детально розповісти про свій досвід. Наприкінці грудня 2023 року в Дмитрові, невеликому підмосковному місті, троє солдатів виступили перед учнями віком від 10 до 15 років, дехто розмахував маленькими російськими прапорцями. На відео засідання видно, як один боєць говорить про бажання захистити свою батьківщину від «фашистської нечисті».

Загальна кількість аудиторних годин на «патріотичне виховання» може досягати 1320 годин.

Такого роду «патріотичне виховання» травмує дітей та залишає шрами на все життя, каже Олена Рихальська, вчений-психолог та психотерапевт з Києва. Міносвіти щомісяця знаходить нові підстави нагадати дітям про війну. У березні 2023 року це була акція «Талісман доброї справи». Всю весну російські школярі майстрували всілякі дрібнички для військових: орігамі, іграшки або листівки для відправки на передову. У Міністерстві повідомили, що за перший тиждень акції діти створили понад 50 тисяч оберегів для учасників спецоперації, щоб кожен захисник відчув турботу про них.

Про «обов'язок» перед батьківщиною дітям на Росії говорять в два рази частіше, ніж про здоровий спосіб життя. Матеріали в загальних рисах повторюють аргументи, використані президентом РФ Володимиром Путіним для виправдання вторгнення і транслюються іншими офіційними особами та ЗМІ. Там також містяться прямі цитати з промови Путіна перед війною.

Наприклад, на можливе запитання «це війна з Україною? та чи можна було обійтися без неї?» вчителю пропонується відповісти: «йде не війна з Україною, а спеціальна миротворча операція, мета якої — стримати націоналістів, які утискають російськомовне населення».

Сучасні школярі зобов’язані також писати листи солдатам у зону бойових дій, збирати гуманітарку для окупованих Росією регіонів України та святкувати так звану «русскую весну». Вчителі-конформісти, у свою чергу, починають кожен тиждень з підняття державного прапора перед учнями шкіл та читають їм лекції про «спецоперацію» ( тобто, як каже весь світ, війна в Україні ), які стали обов’язковими для всіх школярів, починаючи з 1 вересня 2022 року. Незліченну кількість шкіл було перейменовано на честь загиблих солдатів, і меморіали повсюдні.

«Ми дійсно бачимо, що мілітаризація дитинства є частиною політики російського режиму…Це не якісь випадкові дії місцевої влади або дії конкретних губернаторів», - сказав Олександр Краєв, аналітик Української Ради із зовнішньої політики Prism, аналітичного центру, що базується в Києві.

Це повномасштабна програма на федеральному рівні, спрямована на те, щоб наступне покоління росіян дійсно виросло мілітаризованим, постійно готовим служити в армії, з мінімальними муками совісті або спробами критично осмислити причини та витоки військових конфліктів. Освітні програми по всій Росії переповнені уроками та позакласними заходами, побудованими навколо військової тематики та мілітаризму.

Ці зусилля є частиною масштабної кампанії Кремля з мілітаризації російського суспільства, навчання майбутніх поколінь шанобливому ставленню до армії та подальшого закріплення наративу Путіна про те, що «на нашій батьківщині знову розв’язана справжня війна».

Розглянемо, яка загалом була реакція педагогів на всі ці нововведення. Як правило, російський педагог – це жінка (хоча й чоловіки небагато краще), у якої відсутній власний світогляд, яка є войовничою конформісткою з виключеним критичним мисленням. Таких пачками форматують у педагогічних закладах. Виключення з цього правила досить невеликі. Принаймні деякі вчителі, які були з меншим ентузіазмом щодо змін, були звільнені, хоча важко визначити, скільки їх. Деякі, які ще не втратили розум та совість намагаються викрутитися. Так, один учитель математики, наприклад, сказав учням, що найважливіша розмова у світі — це алгебра, тож він присвятив цьому урок. У день, нібито присвячений поняттю «батьківщина», вчитель біології прочитав лекцію про нерест лососів у річках, де вони вилупилися.

У цілому вчителів змушують формувати з дітей лояльних воєнізованих шовіністів, а тих, хто відмовляється, звільняють.

Якщо говорити суворо юридично, то вчителі не тільки не зобов’язані проводити ці заняття, але й не мають на це права. Закон про освіту забороняє пропаганду та політичну агітацію. Однак очевидно, що якщо вчитель відмовиться від проведення цього заняття та звернеться до інспекції праці чи до прокуратури, йому буде відмовлено. Вони також зіткнуться з серйозними проблемами на роботі і, швидше за все, будуть звільнені.

Крім того, російська прокуратура в даний час активно перевіряє школи на предмет їх відповідності постанові Міністерства освіти, що наказує закуповувати макети автоматів і гранат. Ці зразки зброї необхідні для обов'язкових уроків військової підготовки, які знову стали частиною російської шкільної програми.За кожною школою закріплена військова частина. І ця військова частина відповідає за школу, і солдати ходять туди і проводять бесіди про патріотичне виховання.

Як результат ми бачимо, що у школах від Тихого океану до Чорного моря діти дошкільного віку надягають форму та беруть участь у вправах маршу. Старших дітей вчать рити окопи, метати гранати та стріляти справжніми патронами. У школах по всій країні прославляють службу в збройних силах, створюють «добровільні роти» підлітків і змінюють національну навчальну програму на захист батьківщини.

Міністр освіти Сергій Кравцов нещодавно заявив, що зараз в російських школах і вузах діє близько 10 тисяч так званих «військово-патріотичних» клубів, в роботі яких беруть участь чверть мільйона людей. Ці клуби є частиною багатосторонньої роботи, яка включає докорінний перегляд шкільної програми. Проводяться обов’язкові заняття з військово-патріотичних цінностей; оновлені книги історії підкреслюють російські військові «тріумфи».

Інвестиції, які н все виділяються, досить величезні. Наприклад, в Бурятії влада виділила 300 мільйонів рублів [3,7 мільйона доларів] на патріотичне виховання, що, враховуючи невеликий бюджет Бурятії, є величезною сумою грошей.

Також важко оцінити, як батьки ставляться до впровадження більш мілітаристської навчальної програми. Частина батьків висловлювалася проти, але, схоже, більшість, якщо вірити опитуванням громадської думки, підтримує цю військово-патріотичну кампанію. Бо згідно з опитуванням 79% батьків підтримують показ дітям відео про війну.Коментарі в соціальних мережах дійсно свідчать про те, що багато росіян відчувають, що їхня країна оточена та піддана остракізму ворожими державами. Його єдиний вихід - захищатися. Цей меседж, набитий президентом і державними ЗМІ, зараз поширюється в російських школах.

Одним словом, дітей Росії готують до війни. Поняття «діти-солдати» викликає образи ретроспективи африканських конфліктів наприкінці двадцятого століття. Однак реальність така, що соціальна політика Російської Федерації останніх кількох років містить у собі ідею підготовки свого молодшого покоління до того, щоб стати частиною її військової системи. Шляхом пропаганди, спеціальної підготовки та системного виховного підходу молоді росіяни стають частиною наступальної політики російського уряду.

Російський уряд насамперед охоплює дітей через свою систему освіти. Починаючи від Міністерства освіти і до найменших сільських шкіл, так зване «патріотичне виховання» прищеплюється дітям змалку. Зазвичай це здійснюється через додаткові уроки чи позакласні заходи, зосереджені на відзначенні конкретних дат, пов’язаних з військовою історією, підготовці проектів на військову тематику та участі в різних мілітаристських спортивних заходах. У більшості випадків такі починання відбуваються під патронатом місцевих військових. Комусь ці позакласні заходи можуть здатися неважкими чи такими, що заслуговують на увагу. Однак ці програми – лише верхівка пропагандистського айсберга.

Найбільшою – і найвідомішою – організацією, яка займається «патріотичним вихованням», є Юнармія. Це окремий проект під егідою Міністерства оборони. Ідея виникла у самого міністра Шойгу, тому він дуже зацікавлений в успіху програми. Запущений у вересні 2016 року проект охоплює моторошно схожі характеристики з Гітлерюгендом: мілітаристський дух, постійні тактичні навчання та ідеологічне та політичне виховання, спрямоване на специфічні моделі мислення.

Юнармія стала помітною і присутньою в повсякденному житті російської молоді з 2016 року. Зараз вона має кілька сотень «штабів» у кожному з 85 суб’єктів федерації та незліченних місцевих центрах. Крім того, було створено низку додаткових організацій – переважно на базі місцевих спортивних клубів чи військових частин – для сприяння діяльності Юнармії щодо соціального та практичного ознайомлення дітей з військовим середовищем.

Існування таких організацій не є справжньою проблемою. Щоб визначити «загрозу», важливо вивчити «логіку», що лежить в її основі. Цей тип «освіти» та навчання відбувається в рамках певного мислення, в якому війна та пов’язані з війною предмети є ключовими соціальними та культурними інститутами. Будь-яка інша форма діяльності або сфера навчання, представлена в таких організаціях, є лише доповненням до основного наративу війни. Така зосередженість на війні не тільки дає менше альтернатив для власних мрій і поглядів молодих людей, але й легітимізує будь-які подальші військові ініціативи російської влади. Це робить їх прийнятними для російської громадськості і навіть певною мірою демократичними в загальному сприйнятті суспільної згоди. Справжня проблема полягає в такому мисленні та дозволеності.

Не дивно, бо лише тотальний контроль може задовольнити апетити Кремля. У результаті ідеологи путінської Росії взяли на озброєння концепцію виробництва завтрашніх призовників у промислових масштабах – а саме за шкільною партою.

У вузах восени 2023 року в навчальний план обов'язковий курс «Основи російської державності». Курс все ще знаходиться в розробці, але ті деталі, які з’явилися, як правило, повторюють світогляд Путіна про винятковість Росії та ідею про те, що битва, яка велася проти домінування Заходу протягом останніх 1000 років, триватиме ще 1000 років. Єдиний найкращий можливий спосіб для них мобілізувати це суспільство — це промивання мізків молоді.

Виховання молоді в Росії не є унікальним. Це метод, яким користуються всі диктаторські режими. Наприклад, «Червона гвардія» Мао Цзедуна в Китаї прагнула знищити «контрреволюціонерів» і викорінити традиційну китайську культуру. Північнокорейська молодіжна ліга Кімілсунгіст-Кімджонгіліст відіграла важливу роль у формуванні ідеології держави та культивуванні культу особистості, зосередженого на правлячій сім’ї Кіма. А в Камбоджі «Червоні кхмери» жорстоко поневолювали дітей, піддаючи їх важкій праці, індоктринації та пропаганді, щоб викорінити традиційну культуру та нав’язати радикальні комуністичні переконання.

Ці програми, які зараз запроваджено на Росії, вказують на те, що незаконне завоювання та порушення міжнародного права триватимуть навіть після закінчення правління Путіна.

Це ознака системного підходу до побудови так званого «русского мира». Багато позитивістів вважають, що ненормальна політика Російської Федерації з 2014 року є результатом настроїв її нинішнього політичного режиму. Проте молоде покоління, виховане на ідеях російської імперської традиції та більш сучасних апробаціях так званого «русского мира», не дасть згаснути цій агресивній політиці. Ось чому, окрім проблем із правами людини, пов’язаних із цією політикою, така «освіта» небезпечна. Це соціальна бомба сповільненої дії, яка одного дня підірве демократичний світ.

Євгеній Кузнєцов
голова Союзу воїнів-добровольців