Пособництво державі-агресору - як явище підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам України, тому повинен нести за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон від 14 квітня 2022 р. № 2198-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» набрав чинності 23 квітня 2022 р. та, зокрема, Розділ І Особливої частини Кримінального кодексу було доповнено Кримінальний кодекс (далі КК) статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору».
Проект Закону №7186 від 21.03.2022 був зареєстрований у Верховній Раді 21 березня 2022 р., а вже 24 березня 2022 р. закон було прийнято Верховною Радою.
Пособництво державі-агресору полягає в умисних діях, направлених на допомогу державі-агресору (пособництво), її збройним формуванням, окупаційній адміністрації державі-агресора, вчинені громадянином, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом:
1) реалізації чи підтримки рішень, дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора;
2) будь-якої співпраці, у тому числі збір, підготовка, передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, його збройним формуванням, окупаційній адміністрації держави-агресора;
3) іншої взаємодії з представниками держави-агресора, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Тобто, кримінально караною визнається свідома, умисна співпраця з державою-агресором та окупаційною владою або надання їм допомоги, публічне заперечення збройної агресії РФ та заклики до підтримки ворога й невизнання української влади, незаконна пропаганда та інші дії, спрямовані на завдання шкоди Україні. За відсутності таких доказів кваліфікація може бути за ст. 111-1 КК (колабраційна діяльність).
Відповідно до частиною п'ятою статті 49 КК строки давності не застосовуються в разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2 КК проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 КК.
Отже, стаття 111-2 КК є злочином проти основ національної безпеки України, тому строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не застосовуються. Згідно зі статтею 216 Кримінального процесуального кодексу, компетенцію щодо розслідувань за статтею 111-2 КК мають слідчі СБУ.
Також, аналізуючи відповідальність за злочини проти основ національної безпеки, можна зробити висновок, що майже кожна санкція відповідної частини статті КК передбачає застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна винної особи та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
З моменту ведення кримінальної відповідальності за вказані суспільно небезпечні діяння по 2024 року за ст. 111-2 КК в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі – ЄРДР) було зареєстровано 938 кримінальних проваджень (з них 379 у 2022 році та 559 у 2023 році), в яких 175 особам повідомлено про підозру (з них 77 у 2022 році та 98 у 2023 році). До суду з обвинувальним актом скеровано 78 матеріалів кримінальних проваджень (25 у 2022 році та 53 у 2023 році), по яких винесено 12 судових рішень (5 у 2022 році та 7 у 2023 році).
Наведена статика вказує на невпинне зростання кількості кримінальних проваджень за ознаками пособництва державі-агресору, розслідування та судовий розгляд в яких тривають та не завершені прийняттям одного з передбаченого кримінальним процесуальним законом рішення. Підвищення ефективності захисту особи, держави і суспільства від кримінальних правопорушень, що посягають на основи національної безпеки, не в останню чергу залежить від компетентності слідчих та прокурорів, їх вміння визначати типові слідчі ситуації, основні напрями й криміналістичні алгоритми їх вирішення, володіння знаннями тактики проведення окремих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на прийняття проміжних і підсумкових процесуальних рішень в зазначених кримінальних провадженнях.
Тепер розглянемо окремі судові прецеденти.
Так, 13.07.2023 Прокурори Херсонської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно трьох працівників місцевої інфекційної лікарні за фактом пособництва державі-агресору (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК). Слідством встановлено, що влітку 2022 року обвинувачені під час тимчасової окупації Херсона добровільно погодились співпрацювати з представниками держави-агресора. Один із них очолив захоплений медзаклад, ставши так званим «в.о. главного врача». Чоловік переєстрував лікарню в органах окупаційної адміністрації країни-агресора, відкрив банківські рахунки у незаконно створених установах, видавав зарплату працівникам медичної установи в російських рублях.
Двоє інших медиків обійняли псевдо-посади завідуючих відділень. Всі вони займались антиукраїнською пропагандою та агітували колег до співпраці з окупантами та отримання паспортів РФ. Спеціальне досудове розслідування здійснювали слідчі ГУ НП в області.
Не тільки лікарі переходять на бік країни-агресора, пособницькою діяльністю займаються ті, хто себе видає за волонтерів. Розглянемо наступний випадок. 20 грудня 2023 року за матеріалами СБУ засуджено поплічника РФ, які під час окупації Харківщини допомагав рашистам відбирати їжу у людей. За даними слідства, після захоплення населеного пункту він допомагав окупантам орієнтуватися на місцевості та грабувати оселі місцевих жителів.
Встановлено, що зловмисник разом із озброєними російськими військовими вдирався до помешкань українців, а потім вони «конфісковували» продовольчі запаси, авто та генератори. Під час таких «нальотів» рашисти відбирали навіть їжу у дітей та людей похилого віку, а у разі відмови чи спротиву – погрожували ув’язненням до катівні та вбивством. За співпрацю з окупантами фігурант отримав від них «привілей» щодо вільного пересування селищем. Співробітники СБУ затримали зловмисника під час стабілізаційних заходів на звільненій території регіону у травні 2022 року. Цей мешканець селища Циркуни проведе за ґратами десять з половиною років.
Дуже часто (що типово для цієї організації) пособництвом країні-агреру займаються священнослужителі УПЦ МП (точно було б сказати, РПЦвУ) . Їхня ідеологія спрямована не на проповідь Євангелія, а на поширення ідей руського міра та підрив базових основ української державності. Розглянемо два, на жаль, досить типові кейса.
Отже, 21.12.2023 за процесуального керівництва прокуратури автономії окупаційному протоієрею Сімферопольської та Кримської єпархії УПЦ (МП) заочно повідомлено про підозру в пособництві державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК). За даними слідства, з моменту окупації півострова у 2014 році протоієрей активно підтримує владу рф на окупованих територіях України.
У 2022 році підозрюваний очолив «Спеціальний гуманітарний центр Кримської митрополії», спрямований на підтримку російських військовослужбовців та «спеціальної військової операції». Підтримуючи ворога та проповідуючи ідею «руського міру», протоієрей систематично організовує збори для російської армії, яка воює на території України.
Підозрюваний розміщував інформацію про збори та заклики про допомогу державі-окупанту. Зокрема, «волонтер» збирав кошти на засоби захисту, маскувальні сітки, військову форму, медикаменти, опалювальні прилади, продукти харчування, предмети гігієни. Священик особисто брав участь у передачі зазначених речей армії рф, неодноразово їздив на окуповані території Донецької, Херсонської та Запорізької областей.
Підозрюваний активно висвітлює свою пропагандистську діяльність у соціальних мережах. В листопаді 2023 року отримав медаль міноборони РФ «За віру та служіння Батьківщині».
Місяць тому 12 січня 2024 СБУ заочно оголосила підозру митрополиту УПЦ МП, який благословив «приєднання» Луганщини до Росії. Служба безпеки України повідомила про заочну підозру у пособництві державі-агресору підсанкційному митрополиту Луганської єпархії УПЦ МП Василю Поворознюку (Пантелеймону), який співпрацює з російськими окупантами та благословив «приєднання» Луганщини до Росії. Про це повідомляє пресслужба СБУ. За даними слідства, у вересні 2022 року Поворознюк прибув до Кремля для участі в церемонії так званого «приєднання» тимчасово окупованих регіонів України до складу РФ. «Там він підтримав агресивну війну Росії проти нашої держави та захоплення частини української території, у тому числі Луганщини», — повідомили в СБУ.
У травні того ж року Поворознюк відвідав засідання «круглого столу», який проводили в Луганську під керівництвом ватажка угруповання «ЛНР» Леоніда Пасічника. Тоді, як пише СБУ, під камери російських телеканалів Поворознюк спільно з радником Кадирова виступив за прийняття так званої «резолюції», в якій поширювали фейки про українських воїнів та ситуацію на фронті.
Крім того, у численних інтерв’ю для російських пропагандистів Поворознюк героїзував російських окупантів та закликав до продовження війни проти України. На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили Поворознюку про підозру за ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу — пособництво державі-агресору. Раніше за поданням СБУ РНБО Україна застосувала до нього санкції. Оскільки клірик переховується від правосуддя на тимчасово окупованій території Луганщини, СБУ вживає заходів для притягнення його до відповідальності.
У висновках зазначимо, що питання притягнення до кримінальної відповідальності за співпрацю з окупаційними органами влади залишається дуже важливим питанням як для тих, хто проживає на підконтрольній уряду України території, так і для тих, хто поки що перебуває в окупації. Від того, наскільки зваженими будуть як законодавство України щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчиняли колабораційні/пособницькі дії, так і практика його застосування, залежатиме успішність процесів реінтеграції звільнених територій України.
В той же час, ряд громадян України здійснюють допомогу (пособництво) РФ у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, включаючи різні форми підтримки збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора та інші дії, які мають бути кваліфіковані як пособництво державі-агресору.
Більше того, наразі особи, причетні до здійснення такої діяльності, продовжують таку діяльність, що є неприпустимим в умовах продовження збройної агресії та ведення бойових дій.
Пособництво державі-агресору як явище підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам України, тому повинен нести за собою відповідальність, встановлену законом.
Сергій Сербін