Укринформ
Краще один раз побачити, ніж багато разів чути. Саме так вважають і ті західні журналісти, які відправляються в Україну знімати репортажі прямо з лінії фронту. Це дійсно сміливі й кращі представники медіа, яким важливіше донести до своїх глядачів і читачів реальну картину вторгнення в Україну, а не обговорювати про далеку війну, сидячи в теплих кріслах.
З останніх публікацій New York Times та інших американських ЗМІ: без допомоги США Київ вже цього року може очікувати «обвальний колапс» на фронті. Без регулярного імпорту засобів ППО Україні вистачить їх лише до березня. Також в березні Україна зможе насилу проводити локальні контратаки, а до початку літа її Збройні сили можуть зіткнутися з труднощами і в обороні. Це не новина: голова фракції «Слуги народу» Давид Арахамія говорив, що без іноземної допомоги ЗСУ протримаються два місяці. Час йде, а в США задаються питанням, як новий главком Олександр Сирський буде вирішувати всі ці проблеми. Таким чином, частково знімаючи з себе як з союзника вантаж військової відповідальності. Україна «не буде раптово розгромлена» без американської допомоги, «але деградація її сил буде невблаганною», укладають в NYT.
Читаючи такі статті, хочеться порадити колегам вибрати іншу таблетку в «Матриці». Наприклад, три журналісти з польського видання Onet побували у солдатів на Сході України. «Відчуття постійної загрози і відсутність можливості повернутися додому супроводжує їх щодня. Якщо вони перестануть воювати, росіяни займуть чергове місто. Це справжнє пекло. Тепер їхня доля знаходиться в руках Дональда Трампа, президентство якого може призвести до поразки України», - резюмують автори власні враження про реальну війну.
За відчуттями польських журналістів, на Сході країни відчувається гостра нестача як військових, так і боєприпасів (іноді – «всього кілька снарядів на день»). Не вистачає і дронів - росіяни перевершують по ним в чисельності. «Там, де ми побували, солдати обороняються за допомогою радянської самохідної гаубиці «Гвоздика», - дивуються поляки. - Росіяни знаходяться всього в декількох кілометрах». І для нас це не дивно, а сумно.
Варто визнати, що відсутність американської підтримки заважає ЗСУ вести наступ і ускладнює оборону, і робити якісь прогнози на 2024 рік невдячна справа через непередбачуваність Дональда Трампа, який з великою ймовірністю займе Білий дім. Але до американських виборів дуже далеко, і Onet пише фатальні слова: «серед тих, хто знаходиться тут, на артилерійських позиціях, багато хто навряд чи доживуть до листопада. Здається, це розуміють і самі солдати.
«Для солдатів в окопах перемога Трампа означає більше жертв, поранених, убитих і ще більше зруйнованих будинків їх сімей», — говорить німецький експерт із зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер. Цілком ймовірно, що Трамп вимагатиме від України повернути військову техніку, таку як HIMARS, вважають поляки. Ми вважаємо, що це занадто радикальне судження. І далі: «Україна стече кров'ю, якщо Європа не підтримає її. Росії це на руку», - підсумовує Onet.
Цікаво, що у верхній частині списку країн з найбільшими витратами на оборону знаходяться не США (3,49%), а Польща (3,9%), яка значно зміцнила свою оборонну промисловість після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Фактична втрата нашими військами Авдіївки демонструє, що прав швидше Onet, ніж New York Times. Свідчення польських журналістів підтвердив військовослужбовець ЗСУ, який також був в Авдіївці і описав рішення керівництва, яке поранило його і товаришів до глибини душі. «Генплан - або пан, або пропав. Групи відправлялися одна за одною — видимість нульова. Це було тупо виживання. Ворожа артилерія. Дорога в Авдіївку всіяна нашими трупами», - описує відхід з «Зеніту» Віктор Біляк. Поранених, судячи з його слів, наказали залишити на місці. «Ніхто не любить непопулярних рішень. Виведення особового складу - ні. Інша справа, героїчна оборона. За це можна і підвищення отримати», - пише боєць.
Офіційний відхід ЗСУ з Авдіївки супроводжується публікаціями про значні втрати армії в ході оборони. Кореспондент LCI Шарлін Урель заявила, що втрати українських військових під Авдіївкою могли бути не такими важкими, якби не помилки нового керівництва ЗСУ та Олександра Сирського. Умови були «вкрай складні», крім того, в полон потрапило багато українських солдатів.
На прикладі цієї публікації можна помітити, як різняться підходи до військової допомоги і війни в Україні у американців і тих же поляків. У Варшаві вчаться на помилках Києва і готові реагувати на будь-які міжнародні виклики. Там також глибоко досліджують реальну ситуацію в ЗСУ на фронті і підносять картину (перш за все, своїм же громадянам) такою, як вона є. Нам теж є чому повчитися у поляків-хоча б у медіасередовищі. А також задуматися, чому Варшава малює ситуацію на сході нашої країни такою жахливою.