Місцеві вибори в Молдові, які відбулися 05 листопада, розглядаються як серйозне випробування здатності прозахідної влади країни підтримувати свій курс і протистояти владі добре фінансованих проросійських партій. Хоча місцеві вибори в Молдові, країні з населенням приблизно 2,5 мільйона, розташованій між Румунією та Україною, зазвичай не привертають особливої уваги міжнародної спільноти, постійні звинувачення у втручанні Росії додають голосуванню геополітичного виміру. Менш ніж за два роки в Молдові відбудуться три види виборів – місцеві вибори в листопаді цього року, президентські в листопаді 2024 року та парламентські в липні 2025 року. Тим більше Молдавський досвід може бути актуальним і для України, оскільки війна йде не тільки на південному сході, а й глибинах тилу, нам всім треба повністю розпеститися про російського впливу на всіх рівнях нашого суспільства.
Ці вибори в Молдові пройшли спокійно та ефективно, кандидати здебільшого мали змогу вільно проводити агітацію, але широкі повноваження урядової комісії з надзвичайних ситуацій були використані для обмеження свободи слова та асоціацій, а також права балотуватися, хоча втручання з-за кордону та широко поширені звинувачення у підкупі голосів протягом кампанії викликали занепокоєння. Але Спільна спостережна місія Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ), Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи (Конгрес) і Європейського парламенту (ЄП) дійшла висновку, що законодавча база є достатньою основою для проведення демократичних виборів. Новий виборчий кодекс, який реалізує багато попередніх рекомендацій БДІПЛ і Конгресу, був прийнятий після всебічних консультацій, які включали організації громадянського суспільства, але, на жаль, за відсутності участі парламентської опозиції.
«Вибори пройшли добре за складних обставин», — сказав Корієн Йонкер, голова місії зі спостереження за виборами БДІПЛ.
«Але хоча влада заслуговує похвали за новий виборчий кодекс, ми були стурбовані широким використанням виконавчої влади під час надзвичайного стану, що триває, щоб запровадити в останню хвилину заборону кількох кандидатів, а також блокування багатьох ЗМІ».
Вибори проходили в умовах напруженості через геополітичну орієнтацію країни та в умовах надзвичайного стану, оголошеного в лютому 2022 року через загрози національній безпеці. Законодавчі зміни, внесені в жовтні, які забороняють кандидатам, пов’язаним з партією, розпущеною на початку року, брати участь у виборах, залишаються сумнівними, особливо щодо кандидатів, підозрюваних, але не переслідуваних і засуджених за будь-який злочин. Менш ніж за 48 годин до відкриття виборчих дільниць було накладено загальну заборону на всіх 8605 кандидатів, висунутих однією партією, всупереч зобов’язанням, взятим усіма державами ОБСЄ, а також іншим міжнародним стандартам демократичних виборів.
Варто усім чітко усвідомити, що у місцевих виборчих перегонах домінує російське втручання через партії, які фінансуються олігархами у вигнанні Іланом Шором і Володимиром Плахотнюком, які зараз перебувають у списках санкцій США, ЄС та Великої Британії.
Наприкінці жовтня влада Молдови заблокувала десятки російських медіа-сайтів, у тому числі такі великі, як Russia Today, звинувативши їх у проведенні «дезінформаційних кампаній» проти Молдови.
Кілька днів потому шість місцевих телевізійних станцій, імовірно пов’язаних із Шором та іншим олігархом у вигнанні Володимиром Плахотнюком, призупинили дію ліцензій на мовлення на тій підставі, що вони також проводили кампанії з дезінформації, спрямовані на «вплив на місцеві вибори» та «просування геополітичних наративів» на користь Росії.
Відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, Молдова, яка не є членом НАТО, зіткнулася з низкою тривалих проблем, включаючи серйозну енергетичну кризу після того, як Москва різко скоротила постачання газу минулої зими та різке зростання інфляції.
Шор був головою дружньої з Росією партії Шор, яку в червні 2023 року Конституційний суд Молдови визнав неконституційною. Це рішення було прийнято після того, як партія проводила багатомісячні протести проти прозахідного уряду, котрий звинувачував партію в спробах дестабілізувати країну.
У лютому 2023 року президентка країни Майя Санду окреслила ймовірну змову Москви з метою повалення уряду Молдови, щоб надати націю «у розпорядження Росії» та збити її з курсу на приєднання одного дня до ЄС. Росія звинувачення відкинула, що зовсім не дивно.
Молдова, колишня радянська республіка, отримала статус кандидата в ЄС 23 червня 2022 року, в той самий день, що й Україна.
Найбільш активною проросійською структуро в Молдові є партія Шора. Саме тому 03 листопада влада Молдови заборонила його проросійській партії «Шанс» брати участь у недільних виборчих перегонах. Служба розвідки та безпеки стверджувала в 32-сторінковому звіті, що партія отримала близько 50 мільйонів євро (53 мільйони доларів) російських грошей, які були направлені Шором і використані для дестабілізації країни та «купівлі» виборців на недільних виборах. Шор був головою дружньої з Росією партії Шор, яку в червні Конституційний суд Молдови визнав неконституційною.
Росія завжди намагалася підірвати демократичні вибори в Молдові, зокрема, намагаючись зірвати євроінтеграційні прагнення. Директор Служби розвідки і безпеки Молдови Александру Мустята 3 листопада оприлюднив докази того, що російські спецслужби витратили мільйони євро на підготовку виборів.
«Тільки за останні кілька місяців було виявлено та задокументовано понад 90 мільйонів леїв [4,5 мільйона євро] для корупції під час виборців, підкупу конкурентів на виборах і незаконного фінансування виборчої кампанії», – сказав він.
Оцінки за даними партнерів показують, що суми, «виділені Росією на дестабілізацію Молдови, становлять близько 1 мільярда лей, тобто 50 мільйонів євро», – додав Мустята.
За його словами, представники групи Шора, не зумівши повалити уряд, тепер зосереджуються на цих місцевих виборах.
«Враховуючи те, що їхні дії зі зміни влади не вдалося здійснити успішно, ми спостерігаємо масову концентрацію на компрометації виборів», – сказав він.
30 жовтня 2023 року Рада аудіовізуальних засобів Молдови призупинила дію ліцензій шести телевізійних станцій, що належать Шору та Плахотнюку. Він також закрив 31 новинний портал у Молдові відомих російськомовних видань, звинувачених у веденні пропаганди та впливі на місцеві вибори.
В результаті Служба інформації та безпеки Молдови заблокувала 31 російськомовний сайт новин перед місцевими виборами 5 листопада, звинувативши їх у поширенні неправдивої інформації, оскільки неурядові організації вимагали належних доказів цього кроку. Двадцять один із сайтів безпосередньо пов’язаний з Росією, сказав Мустята. Серед них найпопулярніші російськомовні веб-сайти в Молдові, зокрема сайти російського інформаційного агентства ТАСС і газети «Комсомольская правда». Зміст інформації, що поширюється цими сайтами «на публічній арені, може породжувати напругу або соціальні конфлікти», – сказав він.
Неурядові медійні організації розкритикували це рішення, заявивши, що Служба Безпеки має надати вагомі докази припинення роботи. А президент Майя Санду стверджувала, що ці заходи необхідні для захисту демократичних цінностей і захисту країни від втручання Росії у виборчий процес у Молдові.
Варто зазначити що медійний ландшафт Молдови переповнений російськомовними ЗМІ, хоча етнічні росіяни становлять лише чотири відсотки населення країни.
На жаль, російський вплив не виявився марним. Правляча проєвропейська партія Молдови програла кандидатуру на посаду мера столиці країни та інших ключових міст, незважаючи на перемоги в багатьох областях на місцевих виборах, які були затьмарені звинуваченнями у втручанні Росії з метою підриву виборів, за попередніми результатами.
Ліліан Карп з правлячої Партії Дії та Солідарності (PAS) програв чинному меру Кишинева Іону Чебану, який, за даними Центральної виборчої комісії, набрав трохи більше 50% голосів у столиці. До того, як Чебан минулого року створив проєвропейську партію, багато хто вважав, що він дотримується проросійської позиції, і багато хто вважає, що він досі займає таку позицію.
Друге за величиною місто Молдови Бєльці піде до другого туру після того, як жоден із кандидатів не набрав явної більшості. PAS опинилася далеко позаду першої трійки тих, хто набирає голоси. В Оргеєві кандидат, який тісно пов’язаний із дружнім до Росії молдовським олігархом у вигнанні, Іланом Шором, переміг на виборах мера.
Незважаючи на поразку на виборах мера Кишинева, Андрій Спину, міністр інфраструктури та регіонального розвитку, сказав, що загальні результати виборів були успішними для правлячої партії: «PAS виграла вибори в країні… в 19 округах ми на першому місці», — написав він у Facebook у понеділок. «Найважливішим висновком цих виборів є те, що проєвропейський меседж переміг по всій країні».
Спину сказав, що PAS отримав посади мерів у 240 з 898 населених пунктів, а також сильне представництво в Муніципальній раді Кишинева з 20 місцями. Згідно з попередніми результатами, це рівна кількість місць партії Чебана «Національний альтернативний рух».
Проте політологи зі скепсисом поставилися до цієї бравурної заяви, оскільки в жодному з регіонів PAS не може створити більшість, оскільки інші партії, ліві та проросійські, не підуть на коаліцію з політсилою Санду.
PAS наразі керує урядом Молдови після того, як вона отримала явну більшість на парламентських виборах 2021 року, а раніше партію очолювала прозахідна президентка країни Майя Санду.
Таким чином, команда Майї Санду несподівано програла місцеві вибори в Молдові: втрачені великі міста, високі результати-лише в дрібних районах. У всіх важливих громадах голоси вже полічені і там перемогли проросійські сили: Гагаузька автономія, Кишинів, Бєльці та Оргеєво.
Результати в столиці вказують на те, що PAS ще багато треба буде працювати, щоб виграти наступні президентські та парламентські вибори, які відбудуться у 2024 та 2025 роках відповідно. Ця партія має краще пристосувати свої меседжі до виборців Кишинева та більше зосередитися на мобілізації тих, хто підтримував їх у 2020 та 2021 роках.
Молдова та Україна отримали статус кандидатів через чотири місяці після нападу Росії, але наразі жодна з них не контролює всю свою міжнародно визнану територію. Вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року підштовхнуло заклики до ЄС прискорити своє розширення на такі країни, як Молдова, Грузія та балканські країни, не кажучи вже про саму Україну.
Тому ми зараз поговоримо про перспективи виборів в Україні. Після Перемоги, у випадку не-розпаду РФ та її не-демократизації (хоча варто загадати й те, що класики українського націоналізму зазначали, що навіть лайт-версія політичного режиму в РФ завжди буде небезпечною для України) все одно проблема російського впливу не зникне. Тому треба буде прийняти різноманітні заходи, взявши під увагу й молдавський досвід.
У розпал повномасштабного російського вторгнення проведення голосування є юридично та практично неможливим.
Зауваження щодо відтермінування проведення виборів в Україні, можуть висловлювати як симпатики держави, так і вороже налаштовані постаті – однак і ті, й інші не враховують, що проведення голосування під час війни є юридично, практично та інституційно неможливим завданням.
В Україні діє правовий режим воєнного стану, є постійна загроза російських обстрілів, через війну багато людей були вимушені покинути свої домівки. Відтермінування проведення виборів аж ніяк не є ознакою страху з боку Зеленського, оскільки рейтинги його підтримки значно зросли за час війни. Під час повномасштабного вторгнення й окупації, яка триває, країна просто не в змозі провести вибори.
Чергові вибори народних депутатів України, за нормальних умов, мали б відбутися 29 жовтня 2023 року. Передвиборча кампанія попередньо мала б розпочатися за 60 днів до дня виборів – відтак правила та процедури мали б бути доопрацьовані до наступного місяця, з тим аби кандидати мали змогу вчасно підготуватися до виборчого процесу. Крім того, варто не забувати, що березень 2024 року – конституційна дата проведення виборів президента України.
Ми впевненні, що для Росії буде вигідно (цього разу відкрито, а не через таємних агентів та відвертих провокаторів, типу того самого одіозного Ілана Шора, як зараз у Молдові) піддавати обстрілам виборчі дільниці по всій країні, щоб максимізувати політичний хаос в Україні, подібно до того, як це намагався зробити Талібан під час виборів в Афганістані (що Росія могла б зробити з набагато більш потужним ефектом). Непередбачуване насильство та атаки, які зараз є частиною щоденного життя українців, просто несумісні з чесними, відкритими та безпечними виборами.
Навіть якби український уряд проігнорував ризики безпеки, за таких умов неможливо було б забезпечити достатню демократичну легітимність таких виборів. За даними Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні переміщено майже 14 мільйонів людей – майже третина всього довоєнного населення країни. Близько 6 мільйонів із них переміщені в інші райони України (як внутрішньо переміщені особи, ВПО), а майже 8 мільйонів втекли за кордон, як біженці. Це найбільше переміщення людей з часів Другої світової війни.
Закони для голосування за кордоном передбачають, що громадяни України повинні особисто проїхати до виборчої дільниці (розташованої в посольстві або консульстві), щоб проголосувати в день виборів. Це не тільки вимагатиме від багатьох українців проїхати сотні кілометрів у деяких країнах, але й повністю перевантажило б спроможність виборчих дільниць їх підрахувати. Дипломатичні установи «не мають ні людського, ані фінансового ресурсу для проведення голосування такого масштабу, ні місця для приміщень для голосування. Варто зазначити, що для відкриття там нових виборчих дільниць навіть знадобляться зміни до законів країн, де голосуватиме велика кількість українських виборців. Наразі в Україні також відсутня система заочного голосування. Вся система голосування в Україні ґрунтується на особистому голосуванні – навіть для людей, які госпіталізовані (всередині лікарень є виборчі дільниці) або прикуті до ліжка (працівники виборчих дільниць приносять бюлетені та скриньку безпосередньо до тих, хто не може вийти з дому). В Україні немає поточної або запланованої спроможності організувати масштабне голосування за допомогою пошти чи самостійного відправлення бюлетенів.
Масове переміщення українців по всьому світу, континенту, країні (не кажучи вже про тих, хто перебуває під російською окупацією) зробило б спробу провести вибори такою ж марною, як і спроба Росії захопити Київ.
Статтею 83 Конституції передбачено, що в разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного стану. 19 стаття Закону про правовий режим воєнного стану, також забороняє проведення в умовах воєнного стану загальнодержавних виборів. Таким чином, проведення виборів в Україні під час дії воєнного стану буде порушенням законодавчих норм, які були чинними ще до президентства Зеленського, та до повномасштабного вторгнення Росії.
Найбільш значним фактором є те, що в умовах цієї війни вся територія України може бути атакована Росією у будь-який момент. Попередження про повітряну тривогу по всій території України є дуже поширеним явищем і можуть тривати від 20 хвилин до багатьох годин.
Саме тому перебої в роботі через повітряні тривоги просто унеможливлять надійне проведення голосування, підрахунок голосів і встановлення результатів виборів по всій країні. Україна має систему надійних процедур для забезпечення доброчесності процесу голосування. Усі скриньки для голосування повинні бути в постійному доступі для спостерігачів та членів дільничної комісії, щоб унеможливити вкидання бюлетенів або інші порушення виборчого законодавства. Підрахунок бюлетенів так само має відбуватися на одному засіданні в присутності всіх спостерігачів та членів виборчої комісії.
Як можна забезпечити постійний нагляд за бюлетенями, списками виборців та іншими важливими документами, коли всі підуть до укриття? Чи можна забезпечити безпеку всіх, хто перебуває в приміщенні для голосування та у черзі зовні, коли вони змушені будуть перейти в укриття, яке може бути затісним та зможе розмістити лише обмежену кількість людей?
Сто громадських організацій підписали заяву щодо неможливості проведення в Україні виборів у активній фазі війни.
Також в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, внаслідок чого під час війни неможливо повністю забезпечити свободу слова і преси, що є запорукою вільної та чесної конкуренції на виборах.
«Перед Україною постануть екстремальні безпекові та операційні виклики, які неможливо подолати жодними змінами до законодавства: знищена інфраструктура, фактична неможливість забезпечити повну безпеку всіх учасників процесу, необхідність забезпечити право голосу більш як 7 млн громадян, переміщених за кордон і всередині країни, та понад 1 млн захисників, складність залучення в умовах війни поліції — частини Сил оборони України – для охорони виборів тощо», - наголошується в заяві.
Громадські організації підкреслили, що вибори в Україні мають відбутися – але тільки після завершення війни і перемоги України, настання безпекових та інших умов, за яких такі вибори буде можливо організувати вільно, чесно, демократично і доступно. Від себе додаємо, як це відбулося у Молдові, про це засвідчили речники ОБСЄ. Але все рівно проблема російського впливу не перестане бути актуальною.
Україна стане не першою демократією, яка відкладе голосування під час боротьби за життя. Сполучене Королівство відклало свої парламентські вибори, борючись за своє виживання проти нацистської Німеччини, а Канада, незважаючи на те, що не зазнала воєнних дій на власній території, відкладала парламентські вибори під час обох світових воєн. Війна – це також не гарантія перемоги на виборах. Перші післявоєнні вибори у Великій Британії консерватори лорда Вінстона Черчилля програли, незважаючи на високу популярність Премʼєр-міністра.
Насправді, вільні, чесні та безпечні вибори неможливо провести, поки боротьба України за своє існування залишається такою гострою. Як стверджує Айвазовська, вибори цього року не можуть відбутися за жодних обставин, тому говорити про жовтень 2023 взагалі немає сенсу.
Так чому Санду програла вибори і, що в цьому контексті загрожує Україні? Позиціонуючи себе, як проєвропейській лідер Санду занадто захопилася авторитарними методами управління. Нічим не обґрунтований режим надзвичайного стану, розгін невеликих опозиційних мітингів, позасудова розправа зі ЗМІ та політичними опонентами (хоч і проросійськими) – викликала критику з боку ЄС, та зруйнувала демократичне реноме президентки в самій Молдові. Додайте до цього шалену інфляцію, низький рівень життя та тотальну корупцію. Ось і не повірили молдовани, що Санду відстоює демократичні цінності, а не просто хапається за владу імітуючи інтеграцію в НАТО-ЄС. Тому і для українського істеблішменту важливо бути демократами по духу, а не для галочкі. І використовувати в політичній боротьбі агітацію і пропаганду цінностей і сенсів, а не оперативників та спецпрезначенців СБУ.
Артур Журбенко,
шеф-редактор