У справі № 464/6203/14-ц позивачка звернулася до суду з позовною заявою про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки.
Висновком органу опіки та піклування визнано за доцільне позбавити батьківських прав батька щодо його дочки, оскільки він повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться її розвитком, станом здоров'я, вихованням та життям, матеріально не забезпечує.
Також, позивачем було зазначено, про ухилення від сплати аліментів.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Але, батько дитини подав апеляційну скаргу, яку було задоволено, та скасовано рішення суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивачем не доведена.
Після цього, мати дитини вирішила подати касаційну скаргу на рішення апеляційного суду, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаргу розглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні докази винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним батьківських обов`язків.
Верховний суд погоджується з вказаним висновком апеляційного суду, який є обґрунтованим та таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини та збереженню її зв`язків з сім`єю, у тому числі з батьком.
В ході розгляду справи суд апеляційної інстанції надав оцінку особистості батька та його поведінці, врахував заперечення проти позбавлення батьківських прав, а тому така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв`язки з дочкою.
Верховний Суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
При цьому суд надав належну оцінку висновку органу опіки та піклування та правильно вважав, що такий прийнятий без повідомлення і участі батька дитини, а тому він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зав`язків.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом наявної заборгованості за аліментами суд не бере до уваги, оскільки наявність такої заборгованості не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Тож, з такого рішення суду можливо зробити висновок, що несплата аліментів та висновок органу опіки (без повідомлення батька), та й сам факт заперечення батьком рішення про позбавлення батьківських прав, - є підставою про відмову у позбавленні батьківського права.