Третій апеляційний адміністративний суд розглянув справу № 201/4659/21, в якій досліджував питання ненадання на вимогу поліцейського страховки на авто.
Згідно з ПДР п.2.1 ґ - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Обставини справи
Так, суть справи полягала в тому, що водій транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER не надав на вимогу поліцейського для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У суді позивач стверджував, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред’явлення документів для перевірки.
Суд першої інстанції скасував постанову департаменту патрульної поліції.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не взято до увагу ту обставину, що водієм на місце зупинки не було пред`явлено поліс обов`язкового страхування, що є порушенням чинного законодавства. Тобто судове рішення є необґрунтованим та таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи.
Розглядаючи справу, апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Також апеляційний суд підкреслив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.
Таким чином, відсутність поліса договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підставою для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд відзначив, що відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача та висновок суду першої інстанції щодо відсутності у інспектора права вимагати пред`явлення поліса страхування для перевірки.
Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інспектор мав можливість перевірити наявність страхового поліса через електронну систему, що не було здійснено відповідачем.
При цьому позивачем доведено, матеріалами справи підтверджено, що позивач на момент притягнення до адміністративної відповідальності мав чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії з 16.08.2020 по 15.08.2021.Отже, правові підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову підлягає зміні щодо мотивів його прийняття. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.