Красноармійський міськрайонний суд Донецької області виніс вирок за умисне вбивство ексначальнику відділення зв’язку штабу військової частини В0849 Віталію Виннику.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 27 серпня.
Навесні 2017-го солдати поїхали на стрільби на бойовій машині. При виїзді з заводу у місті Авдіївка, на території якого дислокувалася військова частина, військовослужбовець Олег Томашук почав знімати відео на телефон. На відео потрапили позиції військових. Увечері Томашук виклав фото і відео в мережі Instagram. Потім йому телефонували і писали та дякували, що він «здав свої позиції».
20 березня 2017 року о 17 год. 35 хв. в YouTube з`явилося відео «Украинский боец-инстаблогер раскрыл положение секретных позиций ВСУ». Під відео був коментар про те, що український військовослужбовець розсекретив позиції Збройних сил України в своєму Instagram, крім того, свої відео та фото він супроводжує геотегами у місті Авдіївка Донецької області.
Близько 21 години начальнику відділення зв’язку Виннику зателефонував помічник начальника штабу і нецензурно облаяв за те, що їх бійці виклали в інтернет інформацію про розміщення командного пункту і це вже обговорюється супротивниками.
Інструкцією визначений порядок використання військовослужбовцями мобільних телефонів. Ці телефони мали здаватися безпосереднім командирам та зберігатися у шухляді, щоб не допустити витоку інформації. Однак військовослужбовці часто мали кілька мобільних телефонів, один з яких вони здавали на зберігання керівнику, а іншим продовжували користуватися.
Розлючений майор наказав вишикувати бійців під його кабінетом і почав розпитувати, хто з них виклав відео, коли вони їздили на стрільби, а після наказав вийти з ланки тих, які їхали на «УАЗіку».
Винник запросив чотирьох солдатів до себе в кабінет і включив їм на телефоні відео, яке вже було поширено на російському ресурсі і активно коментувалося. Він запитав у Томашука, чи розуміє він, що накоїв і той підтвердив, що визнає, що це прирівнюється до державної зради.
Після цього майор узяв пістолет, перезарядив перед обличчям солдата і вистрелив йому в голову. Рана виявилась смертельною. За спогадами свідків, перед смертю Томашук тільки встиг сказати: «Не надо, пожалуйста» і спробував ухилитися від кулі, але все відбулося дуже швидко.
У суді Винник визнав, що солдат загинув через нього, але не погоджувався із кваліфікацією, переконуючи, що не хотів убивати і це сталося ненавмисно.
Він описав, що під час спілкування з потерпілим у нього почали підкошуватися ноги і відчувався якийсь страх. Перед очами постала жахлива картина артилерійського удару з літа 2014 під Амвросіївкою — гуркіт, знищені позиції, велика кількість загиблих, люди, які кудись біжать, багато крові. Згадав, як ще за 15 хвилин до артилерійського удару він спілкувався з військовослужбовцями, а після цього багато з них були розірвані на шматки. Сам він тоді також отримав контузію, хоча за медичною допомогою не звертався, оскільки було багато вбитих та важкопоранених. Як потім з`ясувалося, така ситуація у 2014 році трапилася, в тому числі, і через те, що бійці фотографувалися на позиціях, на техніці і викладали світлини в інтернет, що надало можливість ворогу вирахувати координати для завдання артилерійського удару. Теперішня ситуація нагадала минулі події і змусила передбачити можливі наслідки.
Постріл пояснив миттєвим психологічним фактором, що це була рефлекторна м’язова пам`ять. Він не пам’ятає, як заряджав пістолет. Зброя була при ньому, оскільки раніше того вечора він її начебто розбирав і чистив.
Під час розслідування проведено амбулаторну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, а через 4 місяці стаціонарну експертизу.
Відповідно до висновку амбулаторної експертизи, майор у момент злочину перебував у стані тимчасового розладу душевної діяльності (реакція «короткого замикання»). За психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Натомість, стаціонарна експертиза встановила, що обвинувачений міг усвідомлювати свої дії, хоч і перебував у стані вираженого емоційного збудження, що істотно впливало на свідомість і поведінку. За ступенем порушення усвідомленої контрольованої поведінки це ідентично фізіологічному афекту.
При амбулаторній експертизі психологічний огляд проводиться один раз, без тривалого експертного стаціонарного спостереження. Стаціонарна ж експертиза полягає у тривалому спостереженні за особою в умовах медичного стаціонару. При цьому, крім клінічних застосовуються також експериментальні методи дослідження. Тому суд віддав перевагу саме висновку стаціонарної експертизи.
Стаття 116 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.
У цьому випадку збуджений психологічний стан майора, хоч і виник раптово, але не пов`язаний ні з насильством, ні з знущаннями чи образами з боку Томашука. Тому суд не бачить підстав для перекваліфікації з ч.1 ст.115 на ст.116 Кримінального кодексу.
Однак суд врахував як пом’якшуючі обставини щире каяття та скоєння злочину у стані вираженого емоційного збудження. Таке емоційне збудження в обвинуваченого виникло несподівано у відповідь на реальну загрозу життю його особисто і його підлеглих через дії потерпілого. Загострене відчуття небезпеки, реальний досвід бойових втрат, відчуття, що обмаль часу, і він не встигає відвернути небезпеку, спричинило різке наростання катастрофічних очікувань і емоційного збудження.
Незгода обвинуваченого з кваліфікацією його дій не впливає на щирість каяття, оскільки це є правом особи.
На день винесення вироку майор все ще не відшкодував батьку вбитого матеріальну шкоду. Але суд вважає, що відшкодування шкоди може лише додатково вказувати і підтверджувати факт щирого каяття, але не є головною умовою для його доведення. Крім того, в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що звертався до потерпілого з пропозицією відшкодування і пропонував віддати свою земельну ділянку та гроші, але вони не дійшли згоди щодо розміру відшкодування. Тому суд робить висновок, що обвинувачений намагався та вживав заходів для виправлення ситуації.
У підсумку суд призначив покарання нижче, ніж передбачено законом за такий злочин, — 5 років позбавлення волі.
У 2017 році майор утримувався під вартою близько 7 місяців, після чого суд віддав його на поруки військовослужбовцям військової частини А2167. Період попереднього ув’язнення йому буде зараховано як день за два, тобто вважається, що він уже відбув 1 рік і 2 місяці свого покарання.
Цивільний позов батька вбитого бійця суд задовольнив на половину, присудивши стягнути із обвинуваченого 150 тисяч гривень компенсації.
На вирок ще може бути подано апеляцію протягом 30 днів.