Коли Рудьковського посадили за ґрати в РФ ніби через його напад на російське посольство, одразу стало зрозуміло, що це замовлення через бізнес-конфлікт. Але оскільки замовники та виконавці не були у місцевих владних кабінетах, то і сенсу не було розбиратись, що там і як. А ось коли естафету ФСБ перейняли в СБУ та ГПУ, стало не просто цікаво. Стало бридко від того, що нас сприймають за порожньоголових глядачів, які мають аплодувати “розкриттю гучного злочина”. Замість виконання тупих заказух, СБУ мали б розслідувати, хто і як використовує зв'язки з силовиками агресора задля вирішення бізнес-конфліктів в Україні, та попереджати подібні історії, а тим більше потрапляння таких людей у владні кабінети або вплив на них.
Тож давайте розбиратись. Швидкий моніторинг публічного простору показав наступне.
В залежності від кон'юнктури ринку в газовидобуванні та політичної ситуації в країні, версії зникнення депутата СН Олега Семінського періодично змінювались. То його Ахметов замовив, то Рудьковський, то Ахметов скористався конфліктом між Рудьковським та Шуфричем, то Ахметов найняв Рудьковського, щоб той викрав Семінського. То Семінський після викрадення прийшов проситись на роботу в ДТЕК, а Ахметов його не прийняв і довелось кілька годин спілкуватись з начальником охорони, але на роботу його так і не взяли, на що він образився. Періодично в цьому калейдоскопі “замовників вбивства” (вони ж бажані чи колишні роботодавці) з’являвся Петро Порошенко і ГПУ в особі Шокіна.
Головний слідчий Дмитро Сус одночасно і зливав справу, продаючи її Ахметову за півтора мільйона доларів, і ефективно розслідував. Так ефективно, що аж налякав виконавців злочину, коли разом із силовою підтримкою мало не постукав у двері приміщення, де викрадачі роками тримали Семінського, але про місцезнаходження якого досі невідомо слідству. Виконавці від усвідомлення неминучого викриття та переляку викинули Семінського в лісі, але одночасно встигли посваритись із організаторами та замовниками, які недоплатили їм коштів, тому його й викинули живим у лісі.
І все це зі слів самого Семінського. Можна було б подумати, що він із плином років дізнався про нові факти та змінював версії. Але ж ні! Вся ця абракадабра із його інтерв’ю з інтервалами в кілька місяців, а моє улюблене - про Дмитра Суса - взагалі з одного інтерв’ю. Після прочитаного я став фанатом такого талановитого слідчого, який міг одночасно і ефективно розслідувати провадження і зливати його, заробивши ще й величезні статки!
Цитата:
Сус был следователем Генеральной прокуратуры Украины, старшим следователем по моему уголовному делу. Из-за того, что он затягивал с его расследованием, а также частично «зачищал», ходили слухи, что ДТЭК Ахметова заплатил ему 1,5 миллиона долларов……
Хочу отметить, что следователь Сус довольно хорошо расследовал уголовное дело. В момент, когда меня освобождали, оперативная группа во главе с ним находилась в Закарпатье. Видимо Сус вышел на след и определил регион моего местонахождения. Я совершенно не исключаю, что в ходе операции они могли бы найти здание, в подвале которого меня держали. Может быть, бандиты испугались и решили освободить меня. Они положили меня в багажник автомобиля Skoda Octavia, привезли и выбросили в лесу возле Макаровской авторазвязки в Киевской области.”
Єдине, що в принципі було незмінним - це наявність конфлікту Семінського та Рудьковського, про що наголошує і сам Рудьковський. З аудіозаписів їх розмов явно зрозуміло, що Семінський на власний розсуд і абсолютно без остраху розпоряджався фінансами Нафтогазвидобування. Воно й не дивно. В історії Нафтогазвидобування, де Семінський працював на керівних посадах із моменту заснування компанії, немає білих і пухнастих персонажів. Хто там тільки не побував, від інвестицій до рейдерства та віджимів, від Порошенка до Януковича, від Шуфрича до Ахметова, Ставицький, Злочевський…. А Семінський тим часом незмінно керував компанією, аж до момента свого зникнення, а після повернення пішов до Ахметова (який на той час викупив контрольний пакет акцій та повернув підприємство до життєдіяльності та прибутковості) та попросився назад на роботу. Не взяли. Почав проситись через суд. А потім опинився в списках партії Слуга Народу.
У мене складається враження, що хтось диктує Семінському версії викрадення, які він має озвучувати пресі. Але матеріал настільки погано опрацьований, що Семінський плутається в показах навіть в межах одного інтерв’ю. Хоча якщо ти депутат правлячої партії, товаришуєш з Генеральним Прокурором України, яка виписує підозру Рудьковському, із яким у тебе неприкритий тривалий бізнес-конфлікт. Більше того, якщо його під замовлення арештовують та відправляють за ґрати у Москві, то вибудовувати складні вірогідні картинки для ЗМІ не так вже й обов’язково. До речі, суто юридично Ірина Венедиктова не мала права підписувати ордер на арешт Рудьковського через конфлікт інтересів. Але їй не звикати ставити свій підпис на документах, які жодний більш-менш притомний прокурор навіть читати не захоче.
А вишенька на тортику - це поява кримінального авторитета Молдована (Юрія Єриняка, якого Семінський називає співорганізатором свого викрадення) в кулуарах Верховної Ради. А привів гостя Артем Дмитрук - народний депутат від Слуги Народу із Одеси. Таке протеже та появу Молдована в парламентських коридорах місцеві ЗМІ зв’язали із місцевими виборами в Одесі та бажанням Артема Дмитрука залучитись підтримкою Аднана Ківана в обмін на протекцію його людей з боку команди Зе. А ось тут і простежується прямий зв’язок із з ФСБ, і з Москвою. Аднан Ківан - найбільший одеський забудовник, сирієць за походженням. В 2017 році СБУ підозрювала Ківана у фінансуванні ДНР і ЛНР і провела обшуки в компанії. В СБУ стверджували, що частину проданої нерухомості компанія Ківана не відображає у фінансовій документації, отримуючи гроші готівкою. За даними правоохоронців, ці кошти передавалися одному з колишніх депутатів міськради Одеси Ігорю Маркову і далі в невизнані «Республіки» Донбасу. Та й сам Молдаван - особистість незаурядна, виходець із кримського кримінального угруповання “башмаки”.
Тобто один слуга народу привів в Раду кримінального авторитета, який ніби то викрадав іншого слугу народу? Плутанина не лише в інтерв’ю Семінського, а й у кукловодів слуг. Одною рукою Молдована звинувачують в організації злочину і прив’язують до Рудьковського, іншою створюють йому протекцію, незважаючи на явні зав’язки не лише в кримінальному світі, але й в РФ. Бенефіціари бізнес-конфлікту організовують Рудьковському відсидку в Матроській тиші, а потім добивають Іриною Венедиктовою. Рівень кукловодства настільки великий, що зміг перебити вплив Рудьковського та всіх його друзів по лінії регіоналів та компаньйонів в газовидобувній сфері, які намагались визволити його з-під арешту в РФ.
Ось і цікаво, хто реальний бенефіціар цього бізнес-конфлікту, який керує слугами народу, кримінальними авторитетами, організовує кримінальне переслідування СБУ, підписи Генпрокурора, і все це так сильно змащує заказухами через ФСБ, що від “гучного розкриття злочину” на сотні кілометрів тхне російським лайном.
За почерком і театральне викраденням новоспеченого депутата, і потраплянням його до ВРУ, і спроби ним же віджати у Рудьковського і Ахметова долі в нафтогазовидобуванні дуже схожі на методи роботи одного відомого олігарха, який нещодавно потрапив під санкції.
Подивимось, як надалі буде розвиватись цей треш!