На сторінках нашого сайту ми багаторазово писали про державні (держзрада, колабораціонізм, пособництво окупантам, глорифікація агресії РФ проти України) злочини представників РПЦ МП. Відзначали, що зараз багатьом представникам цієї церкви від митрополитів до послушників були пред'явлені звинувачення за відповідними статтями Кримінального кодексу. Об'єктивність не дозволяє нам обмежуватися критикою представників тільки однієї конфесії, неупереджений підхід спонукає нас розглянути непорядні діяння представників ПЦУ.
На жаль, злочини скоються і там, і винні не проходять церковного покарання. Дана тема актуально тому, що будь-яку організацію повністю характеризує її політика нагород і покарань.
Таке відео близько 02:00 вночі, 12 квітня, опублікував луцький юрист Артур Мартіросян, який бере участь у патрулюваннях Луцька. Як доброволець, цей чоловік на час війни бере участь у патрулюванні міста у комендантську годину разом із патрульною поліцією. Настоятель монастиря відмовився від проходження тесту на стан алкогольного сп’янінння на місці і не поїхав в наркодиспансер, а також не підписав протокол.
Але все одно на нього склали адміністративний матеріал за статтею 130 КУпАП (Керування транспортним засобом у стані сп’яніння). Його автомобіль BMW 520 доставили на спецмайданчик
Як видно на відеозаписі, водієві, якого зупинили на вулиці Карпенка-Карого у Луцьку, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці події. Волиняни і не лише бачили ганьбу і зухвалість ченця-п’янички, як він поводив себе під час затримання патрульними Нацполіції, як намагався комусь зателефонувати, щоб його «відмазали» від покарання.
Але покарання все одно його настигло. Шкодуємо, що це відбулося лише на цивільному рівні. 22 червня Луцький міськрайонний суд Волинської області оштрафував на 17 тисяч гривень та позбавив права водіння автотранспортним засобом на один рік – священнослужителя Української Православної Церкви/Православної Церкви України – Тараса Степановича Ханаса (ігумена Трофима, настоятеля монастиря Дванадцяти Апостолів Володимир-Волинської єпархії). Йому також заборонили керувати транспортом протягом року.
Що примітно, сам Тарас Степанович Ханас до суду не з’явився жодного разу. Ну, не монашеська це справа по судах ходити ігумену, ще й у Петро-Павлівський піст на тверезу голову.
Тож провину не визнав і пояснень щодо обставин, як опинився добре «вмазаним» за кермом в коменданську годину не повідомив. А оскільки Луцьк місто маленьке, то і про Ухвалу суду дізнався, мабуть, заздалегідь – тож, який зміст зайвий раз ганьбитись…
Що відомо саме з церковних джерел? Єпископ Володимир-Волинської єпархії ПЦУ повідомив, що настоятеля монастиря Дванадцяти апостолів, який їздив п’яним у Луцьку, таки покарали. Єпископ зазначив, що без наслідків такий вчинок не міг минутися. «Покарали. Як саме – це внутрішнє питання. Якщо хтось думає, що я буду шашкою махати, кричати чи в морду бити, то, вибачте, такого не буде. Кожна людина може оступитися, впасти. Це не означає, що ми її маємо ногами добивати», – повідомив владика. Церковне покарання є, додав єпископ. «Також нехай відповідає і по закону, якщо винен. Єпархія в жодному разі його не виправдовує. Хай буде покараний, бо зробив зле. Ми вважаємо, що до всіх треба однаково ставитися. Винен – карайте», – зазначив владика Матфей.
Яке саме покарання було призначене, владика Матвій так і не сказав. Церковні покарання бувають різні: від 10 поклонів до заборони здійснювати богослужіння на певний термін (мінімум на місяць). А тут що ми бачимо. Отцю Трофиму, якщо владика Матвій, не бреше, призначили покарання, швидше за все, у вигляді 10 поклонів, хоча статус його проступку явно тягне на піврічну заборону в здійсненні богослужінь і тимчасове відсторонення від управління монастирем.
На користь нашої версії свідчать і наступні факти. У день соборного вшанування славних і всехвальних 12-ти апостолів, найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа, 13 липня 2023 року, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій відвідав чоловічий монастир 12-ти апостолів Володимир-Волинської єпархії. З благословення архієпископа Володимирського і Нововолинського Матфея та на запрошення намісника монастиря ігумена Трофима (Ханаса), владика Паїсій звершив Божественну літургію у Свято-Успенському храмі монастиря м. Володимир з нагоди престольного свята. За святковим богослужінням співслужили: намісник обителі ігумен Трофим (Ханас) з братією та запрошене духовенство.
Чому ми взагалі на це все звертаємо увагу? Можна прийняти логіку владики Матвія і сказати: ну, там всяке буває, розберемося, поб'є наш клірик поклони, посваримо ми його на єпархіальних зборах. Але тут важливо звернути увагу на інше: і почнемо з глобальних речей. А чи не призведе подібного роду політика до того, що ПЦУ перетворитися на свого роду РПЦ-2.0?
А ризики є. До того в даний час, коли йде війна РФ проти України, коли багато «московські» парафії не можуть остаточно визначитися з переходом в ПЦУ; та ще й в наше століття інтернету, як то кажуть, «шила в мішку не приховати». Вся інформація розноситься дуже швидко.
Якщо покривають клірика за злочини, значить і з усією організацією щось недобре коїться. Вище ми відзначили, що саме політика покарань і заохочень визначає сутність і обличчя будь-якої «контори».
Чому зараз вкрай необхідно стежити за моральним рівнем духовенства? Згадаймо, що ПЦУ визнали тільки 4 з 16 світових Православних Церков. Далі процес загальмувався. Ясна річ: можна все звалити на Ковід та війну. Але тим не менше, якщо подібного роду факти будуть повторюватися і отримувати широке (мало не всесвітнє) поширення, то імідж ПЦУ буде страждати, як на національному, так і на глобальному рівні.
Згадаймо, що папа Іван-Павло Другий, за кілька місяців до своєї смерті, виїхав до США, проаналізував різні матеріали і покарав священиків, які були замішані в педофільних скандалах, більш того сам понтифік вибачився перед постраждалими.
Тут що ми бачимо? Клірик, якого спіймали на гарячому, реально на місці злочину, кудись дзвонив, в надії «відмазатися», а потім не з'являється в суд, а єпископ говорить пару загальних фраз. І не той, ні інший, не приносять вибачень і обіцянок переглянути свою поведінку, не повторювати подібних помилок.
Був у ПЦУ випадок: єпископ Андріан (Кулик) надмірно завзято «заспокоїв» одну жінку, що розбуянилася, так його відправили під заборону, а через роки не знайшли «належних плодів» покаяння, і не повернули його до управління єпархією, а тільки дозволили здійснювати богослужіння у своїй Домовій церкві. Тобто, якщо необхідно, хоча у випадку з владикою Андріаном явно перегнули, заходи вживати вміємо, а щодо настоятеля невеликого провінційного монастиря можна очі закрити.
Добре, якщо Синод ПЦУ перегляне справу отця Трохима і вживе заходів, відповідно до існуючого і чинного канонічним правом, що повинно буде змити дане пляма з репутації ПЦУ.
У висновку розглянемо деякі моменти з біографії фігуранта цієї справи. Тарас Ханас (ігумен Трофим) був призначений намісником монастиря 12 апостолів ПЦУ у Володимирі в червні 2021 року. До цього він очолював Свято-Успенський жіночий монастир на Житомирщині.
Досить швидка Церковна кар'єра, що може тільки продукувати відчуття вседозволеності і безкарності. Холопчики стають настоятелями монастирів за святість чи за духовну близкість до церковного начальства? Але варто звернути увагу і на те, що на престольному святі в монастирі 12 апостолів, де отець Трофим є настоятелем присутній і його покровитель, близький друг (а може бути, щось інше) - єпископ Паїсій (в миру – Кухарчук Володимир Петрович).
На цю фігуру теж варто звернути увагу. Відомо, що він народився 11 лютого 1984 року в с. Уїздці Здолбунівського р-ну Рівненської обл. З 2002 по 2005 рр. був послушником Свято-Георгіївського чоловічого монастиря с. Пляшева (Козацькі Могили). З 2008 по 2009 рр. навчався у Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича та отримав диплом спеціаліста – викладач філософсько-релігієзнавчих дисциплін. 22 січня 2017 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату (Журнал засідання №2) обраний на єпископа Житомирського і Овруцького, керуючого Житомирською єпархією, 29 січня 2017 р. у Володимирському патріаршому соборі м. Києва відбулася архієрейська хіротонія.
Тобто досить рано (в 33 роки) він став єпископом, що теж викликає підозри. В цілому, з метою поліпшення морального клімату в ПЦУ, підвищення її іміджу на національному та міжнародному рівні, необхідна перевірка діяльності її управління (перш за все, на рівні єпископату і настоятелів монастирів)...
Якщо перед Богом у всіх (хоча клірики схильні про це забувати) однакова відповідальність, то і перед законом земним (як цивільним, так і церковним) теж. Ми сподіваємося, що герої нашого нарису, єпископи Матвій і Паїсій, і ігумен Трохим усвідомлять свою провину і принесуть покаяння.
Але всім їм варто згадати і деякі факти з історії церкви: дуже часто, єпископів, що завинили, і настоятелів монастирів, що зловживали алкоголем, засилали в далекі обителі «на покаяння», туди, де немає гламурного життя, туди, де клірик реально може побачить свій гріх і його наслідки.
Ми розуміємо, що Єпископа Паїсія і ігумена Трофима об’єднує ну дуже гаряча і тісна чоловіча дружба за самими модними європейськми стандартами. Відомо з наших джерел і про деякі пригоди за кермом Трофима в Житомирі, які завдяки «святим молитвам» його духовного наставника вдалося врегулювати. Можливо не треба причащатися перед тим, як сідати за кермо? Є інформація і про життя Трофима в луцькому регіоні. Під час війни не хочеться ворушити, але може знадобиться. Може в нашій українській церкві ми не будемо назначати гарненьких хлопчиків на високі духовні посади ігуменів і єпископів, щоб вони потім не ганяли п’яні на БМВ и не соромили Христа і Віру нашу. Може в ПЦУ прочитають Євангеліє, вивчать життя Спасителя, покаються? Якщо ж ні, то правда вийде назовні, а ПЦУ займе своє почесне місце серед розчарувань українського народу. Тут ні томос, ні президентський дах не врятує.
Артут Журбенко,
публіцист