Ув’язнені, які перебувають у слідчих ізоляторах та засуджені, які вже відбувають покарання у виправних закладах та в’язницях, належать до групи з високим ризиком зараження коронавірусом. У задушливих переповнених приміщеннях, за відсутності засобів індивідуального захисту, при низькому рівні тестування – СOVID-19, як і будь-яка інша інфекційна хвороба, стрімко розповсюджується, наголошують медики і правозахисники. Яка статистика щодо кількості інфікованих на коронавірус в українських ізоляторах і тюрмах? Яка допомога надається ув’язненим, і як запобігти блискавичному поширенню коронавірусу у місцях позбавлення волі?

В установах Державної кримінально-виконавчої служби зареєстрували 781 випадків інфікування коронавірусом, повідомляє Центр охорони здоров’я ДКВС на офіційний запит Радіо Свобода. Станом на 2 грудня 2020 року COVID-19 виявили у 7 ув’язнених і 19 засуджених.

Серед працівників в’язниць та ізоляторів підтвердився 651 випадок зараження, ще 104 випадки виявили серед медичного персоналу кримінально-виконавчої служби.

За інформацією ЦОЗ ДКВС, ПЛР-аналіз зробили 434 засудженим та ув’язненим.

«Мізерні дані про хворих на COVID-19 в пенітенціарній системі не повинні вводити в оману: ми впевнені, що хворих значно більше, але це не виявлено. Тестування в’язнів не передбачено взагалі. У частини ув’язнених тести бути проведені ще до потрапляння в СІЗО. Моніторинг виправних колоній показує, що у багатьох з них медичні частини забиті засудженими, яких лікують від застуди і не тестують. Лікаря-інфекціоніста, який міг би поставити діагноз за перебігом хвороби, в медичних частинах, як правило, немає. Водночас звернень про прохання надати медичну допомогу багато, в’язні часто впевнені, що хворіють саме на COVID-19. Але перевірити ці твердження неможливо. Так і виходить: немає тестування – немає COVID-19!», – стверджує голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.