Навесні 2014 року після окупації Російською Федерацією українського Криму та початку війни на Донбасі, Україні в алярмовому темпі знадобилося багато зброї та військового обладнання. Але наявна виробнича інфраструктура не здатна була задовільнити стрімко зростаючий попит. Створений у 2010 році концерн "Укроборонпром", що об'єднав державні оборонні підприємства, не міг забезпечити всі потреби армії.
Саме тому на ринок озброєнь почали пробиватись компанії з приватним капіталом. Перед цим, у тому ж 2014 році, було скасоване ліцензування виробництва оборонної продукції та продукції подвійного призначення.
За даними ДК "Укроборонпром", у 2015 році на компанії з приватним капіталом припадало 23% від усіх обсягів державного оборонного замовлення (ДОЗ). Наприкінці 2020 року цей показник зріс більш ніж удвічі – до 54%.
Також з 2015 року витрати на національну безпеку і оборону були збільшені в півтора рази і склали 95,8 млрд гривень. Міноборони отримало в своє розпорядження безпрецедентні 45,8 млрд гривень, близько 5 млрд з яких призначалися на закупівлю техніки і озброєнь для армії у вітчизняних підприємств. МВС закупило техніки для НГУ на суму 2 млрд гривень.
У перший місяць президентства, весною 2019 Зеленський заборонив імпорт європейської сталі для БТРів. Житомирський бронетанковий завод зупинився. Восени 2019 Львівський бронетанковий завод припинив випуск бронемашин "Дозор", бо в Міноборони вирішили купувати польські аналоги. Зараз Міноборони закуповується у ПрАТ НВО Практика 15 тонними бронемашинами "Козак".
В Україні є кілька незалежних розробників бронеавтомобілів. Кожен з них має однакову історію відносин з українською армією, Нацгвардією і прикордонниками. Кожен поставив туди за останні 6 років близько 200-250 автомобілів. Автомобілі дуже схожі за характеристиками, майже ідентичні. Але одна модель коштує 7 млн, а інша - більше 10 млн. Різниця в ціні - 30 відсотків.
«Який з автомобілів купить українська держава, а якого виробника проігнорує? Правильна відповідь - купимо «Козаки» на всі гроші, вони ж дорожче на три мільйони кожен, відповідно - більше і відкат », - пояснює наше джерело в Міноборони.
Він додав, що в 2019 році МО замовило 50 одиниць бронеавтомобілів «Козак», в 2020 - ще 70 одиниць. В 2021 році МО планує замовити ще 150 одиниць бронеавтомобілів «Козак».
Джерело відзначає, що домінування на ринку бронеавтомобілів відбулося у НВО «Практика» відразу після того, як ціна у «Козака» піднялася з 8,4 до 9,3 млн.
На його думку, « далеко не весь прибуток від такого гігантського замовлення йде в бюджет НВО «Практика », а навпаки, велика частина цієї неприродної маржі йде на видачу хабарів і відкати чиновникам Міністерства оборони».
Наприкінці 2019 р., коли у оборонного відомства, виникла «пожежна» ситуація з невикористанням залишків коштів Державного оборонного замовлення-2019, Міноборони уклало новий контракт на додаткову закупівлю ще 50 машин «Козак-2» .
При цьому у січні у 2019 р. одна машина «Козак-2» коштувала 8,4 млн грн за одиницю. А у грудні 2019 р. Міноборони підписало контракт з НВО «Практика» на закупівлю півсотні бронемашин «Козак-2» вже по ціні 9,4 млн грн за одиницю. Це при тому, що курс долара за рік впав, а «Козак» на 80 % складається з імпортних комплектуючих. Отже, машини мали подешевшати. А якщо ціна зросла – то це очевидна ознака корупції, де у злочинному ланцюжку усі. Від виробника машин до замовника, включно з Міністром оборони.
У 2020 році про корупційну схему Міноборони у Facebook повідомив журналіст та блогер Сергій Іванов. За його словами, мова йде про бронемобілі “КОЗАК2”, які виробляються на НВО "Практика". Дана машина, як пояснює журналіст, приблизно на 80% складається з імпортних деталей, що прив'язує її до курсу долара. Закупівля деталей для цієї техніки здійснюються за валюту. Як підкреслює Іванов, якщо порахувати загальну суму в контракті на 50 одиниць техніки (82 843 × 50), то можна дійти до висновку, що держава переплачує понад 4 мільйони доларів ($4 142 150). Блогер тоді зауважив, що такі контракти підписуються уповноваженою особою міністерства на підставі доручення, яке, у свою чергу, підписує міністр. Чинний міністр, на переконання Іванова, не міг не знати про підвищення ціни на бронемобілі.
Наслідком минулорічної публікації стало лише те, що Наукове-виробниче об’єднання «Практика» подало судовий позов до журналіста Сергія Іванова на 1 млн. грн. «за нанесення шкоди діловій репутації компанії». А от ані ДБР, ані НАБУ «оборонним схематозом» ніяк не зацікавились. Що й не дивно, адже роздмухувана на початку «справа Свинарчуків» також померла, не народившись. Бо ж відкати – понад усе!
А от Схема з "КОЗАК2" так сподобалась учасникам оборудки, що в наступне Державне оборонне замовлення вони заклали вже 100 таких бронемобілей, збільшивши потенційні збитки щонайменше вдвічі, що утворює новий склад дахованого владою злочину.
Скільки військовослужбовців, що приймають участь в ООС, через схеми не користуються сучасною технікою не важко порахувати. Тому батьки та рідні загиблих військових повинні розуміти, що виною в загибелі їх дітей є такі корумповані підприємства як "Практика" та високопосадовці в зручних кабінетах подалі від проведення ООС