Як «совковий» директор руйнує освітню реформу

Реформа шкільної освіти в Україні передбачає  поділ  шкіл на три ступені. У школах I ступеня мають навчатися діти з 1-го по 4-й клас. Школа II ступеня (гімназія) прийматиме учнів з 5-го по 9-й клас. І нарешті школа III ступеня — з 10-го по 11-й та 12-й класи. Школа III ступеня матиме кілька гілок. Перша гілка — 10–11-ті класи академічних ліцеїв. Друга гілка — професійний коледж –  як аналог технікуму чи профтехучилища.

А от що бачимо на практиці, коли звичайну школу у селищі міського типу «реорганізують»  абсолютно «совкові» персонажі!

Шуляр Валерій Михайлович Фото з сайту: Попільнянський ліцей

Так, зокрема, нинішній директор ліцею у смт Попільня, що на Житомирщині, Шуляр Валерій Михайлович, очолив ліцей після звільнення зі служби у справах дітей Попільнянської райдержадміністрації. Яку, нагадаємо, теж  – очолював!

Але «накерував» там настільки , м’яко кажучи, резонансно – що у зв’язку з потоком скарг, вирішили цього достойника перевести з райдержадміністрації від гріха подалі. А у якості «заспокійливого бонусу» дозволили покерувати ще й Фондом сприяння освіти у смт. Попільня.

Чому пан Шуляр «наколядував» собі одразу посаду директора, а не взявся до викладацької роботи, як його власна дружина? Вона доречі працює викладачем української мови та літератури у тому ж Попільнянському ліцеї.  Адже пан Шуляр теж закінчив Житомирський педінститут.

А справа в тому, що за фахом  пан Шуляр – викладач російської мови та літератури, а оскілки ці предмети з навчальної програми вилучені, то мав би пройти навчання на курсах підвищення кваліфікації, перекваліфікуватись, отримати відповідний сертифікат… але навіщо стільки мороки чоловікові, який мабудь не вельми любить  напружувати ані мозок, ані руки! Простіше «домовитись» з Управлінням освіти – і зайняти хоч і дрібну, але керівну посаду.

Як розповіли у розмові з журналістом місцеві мешканці – стосунки з педколективом у пана директора від самого початку «не склалися». Точніше – він і не намагався прислухатись до думки викладачів, ігнорував звернення технічного персоналу, та навіть з батьками учнів поводився вельми зверхньо.

Зрозуміло, не з усіма! Наприклад, мати одного з учнів, а за збігом обставин – депутатка  селищної ради – має на пана директора неабиякий вплив. Настільки суттєвий, що Шуляр робиться сліпоглухонімим, коли батьки інших учнів усно та письмово скаржаться на поведінку «депутатського синочка».  Скарги що він справжній «перший парубок на селі» буквально гнобить як ровесників, так і учнів молодших класів. Так само поблажливо ставиться пан Шуляр і до дитини пана начальника ПАТ “Житомиргазу”, адже ігнорувати побажання таких впливових (у масштабах селища!) людей – директор ліцею собі не дозволяє.

Батьки розповідають, що під час чергового ремонту школи треба було замінити вікна. Пані депутатка закрила очі на те, що було зірвано планові терміни проведення робіт, що нові вікна було закуплено по «лівому тендеру», значно дешевші, ніж вказано у технічній документації, що не відповідали санітарним вимогам інші будівельні матеріали, а діти після цього ремонту два роки дихали шкідливими випарами неякісної фарби. Ми направили до місцевої влади відповідні запити, але на час публікації відповіді так і не отримали.

Тому цілком можливо, що корупційні схеми, які роками успішно напрацьовувались на рівні обласних та районних рад, завдяки плідній співпраці директора ліцею з місцевими депутатами вже перекочували й на рівень сіл та селищ.  І навіть на банальному ремонті сільської школи – яка лише змінила назву на «ліцей»   розкрадаються бюджетні кошти, працює система «відкатів», а у якості «подяки» – заплющуються  директорські очі на неприпустиму поведінку «нащадків можновладців».

Дивно, але складається враження, що пана директора ліцею анітрохи не турбує, що на території знаходиться аварійна (причому ще з часів СРСР!) будівля колишньої вбиральні, якою досі користуються діти і яка в будь- яку мить може завалитись остаточно та  покалічити когось з малечі. Ніхто також не звертає уваги, що старшокласники бігають до напівзруйнованої будівлі на перекур. А можливо – за більш небезпечними «потребами».

Дивним чином не турбує наявність цієї будови і місцеву санстанцію, котра так переймається теперішніми карантинними правилами, носінням масок, «миттям рук з милом» , наявністю дезрозчинів – але не бачить, як на території ліцею грубо порушуються санітарні норми, а в закинутій споруді  30-річної давнини – можуть розмножуватися збудники будь-яких хвороб.

Про якість освіти під керівництвом пана Шуляра  говорити немає сенсу. Результати з офіційних джерел – красномовно демонструють, як лише за  останній рік Попільнянський ліцей у рейтингу навчальних закладів скотився донизу майже вдвічі: з  29-го у 2020 році https://ru.osvita.ua/school/rating/76169/   на  56-те у 2021 році місце: https://osvita.ua/school/rating/83763/

Корольчук Людмила Олександрівна Фото за сайту: Попільнянський ліцей

Та попри всі ці «поточні негаразди» найтривожнішим є те, шо ані директор ліцею Валерій Шуляр, ані заступник директора з навчально-виховної роботи Людмила Корольчук – жодним чином не реагують на випадки булінгу у навчальному закладі. Більше того – залякують потерпілих від нападів підлітків виключенням з ліцею, а батьків – примушують забрати письмові скарги після нібито «проведеної виховної роботи».

Доречі, сайт ліцею прикрашений   Додатком  до наказу № 128-о/д/а від 24.09.2019 року  про План заходів щодо запобігання та протидії булінгу  на 2019/2020 освітній рік: http://pop-gymnazia.at.ua/index/plan_zakhodiv_sprjamovanikh_na_zapobigannja_ta_protidiju_bulingu_ckuvannju_v_zakladi_osviti/0-55

І згідно цього плану – останнє тематичне заняття проводилось ще у травні, наприкінці учбового року. А от жодних «планів» на поточний учбовий рік – немає взагалі! Хоча батьки  учнів протягом  декількох років намагаються привернути увагу директора ліцею на неприпустиму поведінку деяких учнів.

Проте, вочевидь, проблеми чергової потерпілої від цілеспрямованого системного переслідування  дитини – пана директора анітрохи не хвилюють, а от псувати стосунки з впливовими батьками любителів булінгу – йому вкрай невигідно. Можливо боїться що його можуть «відсунути» від дерибану бюджетних коштів?!

Виникає логічне питання: чому на скарги батьків не реагують і в Управлінні освіти? Чому немає реакції з боку місцевих правоохоронців? Адже це входить в службові обов’язки дільничних інспекторів, зокрема? І коли, нарешті, в МОН зрозуміють, що «колишніх керівників» все ж таки краще тримати подалі від Нової Української Школи.