У західних ЗМІ відновили антивоєнну риторику щодо термінів «партія війни», «партія миру» та «корейський сценарій». Основна ідея тих зарубіжних політиків, хто обстоює ідею «світу», полягає в тому, що перемир'я за нинішніх умов буде не поразкою, а військово-стратегічною перемогою України. Із плюсів відзначають збереження 80% території, вихід до моря, а також відносну боєздатність ЗСУ.
На їхню думку, перемир'я означатиме символічний перепочинок для переозброєння ЗСУ та виробництва зброї в країні. Однак не варто забувати той факт, що цим перепочинком скористаються і росіяни.
Сенатор від Республіканської партії США Джеймс Вен вважає, що «Україна функціонально знищена як країна». Свою думку він доповнює статистикою – середній вік українського солдата зараз 43 роки. «Якщо все це триватиме ще трохи, середній вік лише зростатиме - це буде фіаско», - вважає він.
Скептицизм республіканців змушує засумніватися в реальних причинах, через які на Заході бажають перемир'я: чи для модернізації ЗСУ? Чи для того, щоб заморозити воєнний конфлікт? Серед умовної «партії миру» враховують і ризик світової війни, яка означатиме вже не протистояння Росії і НАТО, а протистояння Сходу і Заходу.
В Америці фактично досягли проміжної геополітичної мети: відносини США та ЄС міцні як ніколи, у той же час про зближення Росії та Євросоюзу не може бути й мови навіть у віддаленій перспективі. Для закріплення результатів їм потрібне перемир'я, але є одне «але»: головним «бенефіціаром» війни, як і раніше, залишається Київ.
Основним противником ідеї перемир'я був і залишається Офіс президента, який стоїть на позиції територіальної цілісності у межах 1991 року. Чи на Заході обговорюють можливість зміни Володимира Зеленського як «незручного» президента, як про це днями написала російська розвідка? Вважаємо, що це більш здогад, ніж теза, що спирається на факти. Але проблема в тому, що на це активно натякали українські та західні джерела. Найголовнішим чинником залишається конфлікт Зеленського та головкому ЗСУ Валерія Залужного. Нещодавно Рустему Умерову довелося офіційно сказати, що відставки Залужного не планується, оскільки чутки про це тільки ширилися. Раніше нардеп від «Європейської солідарності» Володимир Ар'єв із посиланням на «надійне джерело» поширив інформацію про те, що Умеров нібито вніс «подання на Ставку верховного головнокомандувача» про звільнення Залужного.
У «Євросолідарності» не вперше демонструють симпатії до Залужного. Але чи випливає з цього, що головнокомандувач, військова людина може бути одним із представників умовної «партії світу» в Україні? Навряд чи. Швидше за все, він розглядає як прямий політичний антагоніст Володимира Зеленського, не в останню чергу через втрату глави держави рейтингу. Крім Залужного, як про можливих наступників президента, говорять про Буданова, Єрмака, Арестовича, Кличка.
Продовження військових дій багато в чому забезпечене допомогою союзників України – останнім часом навіть більше фінансової, ніж військової. Але європейська економіка не ув'язнена під довгострокову війну. Та ще в такий «невідповідний» момент: до 2022 року в ЄС активно впроваджували зелені ініціативи, які не відповідають військовим промисловим рейкам, необхідним зараз. Виграє та допомагає американське виробництво, але й воно не всесильне. Для ЄС створює величезні проблеми у вигляді зростання інфляції та зовнішнього боргу. Варто лише згадати, до якої жорсткої фінансової кризи несподівано для себе потрапили німці.
Але «партія світу» набирає лише одне очко у цьому поєдинку, оскільки ідея виключно за продовження війни – це офіційна позиція Києва. З цієї причини різні західні сили намагаються переграти цей стан справ на свою користь. Адже ключі вирішення повоєнних питань лежать, на жаль, не у Києві. Можливо, антивоєнні проекти пишуться у Брюсселі, Вашингтоні чи Берліні вже зараз. І рахунок у цьому поєдинку може зрівнятися до 2:2 – у цьому випадку до переговорної тематики наші союзники можуть підключити Москву до обходу Києва, і тоді вже буде не зовсім зрозуміло, проти кого веде війну Зеленський.