Давайте запитаємо, чиє соціальне становище зараз під більшою загрозою: біженців чи тих українців, які залишилися на батьківщині? Підозрюємо, що друге. У біженців, безумовно, є великі проблеми, проте їм гарантовані певні соціальні виплати та преференції, хай і не такі щедрі, як 2022 року, у тих країнах, де вони перебувають. У цей же час, що залишилися в Україні, і внутрішньо переміщені особи стикаються з набагато серйознішими (фінансовими зокрема) проблемами.
З цих позицій досить гнучко звучить заява президента Володимира Зеленського про те, що скорочення допомоги Заходу Києву може спричинити непередбачувану реакцію українських біженців у Європі. Про це він заявив в інтерв'ю журналу The Economist. «Неможливо передбачити, як мільйони українських біженців у європейських країнах відреагують на те, що їхню країну покинуть. Українці загалом «поводилися добре» і «дуже вдячні» тим, хто їх дав притулок. Вони не забудуть цієї щедрості. Але це не було б «хорошою історією» для Європи, якби вона «загнала цих людей у куток»».
Глава держави обмовився, що контрнаступ української армії в жодному разі не матиме «хепі-енду» для Києва, оскільки ЗСУ втратили на полі бою багато військовослужбовців.
Здавалося б, усе до одного. Чому саме біженці мають бути незадоволені скороченням західної допомоги, яка надходить не їм особисто, а державі? Можливо, тому що раніше у нашій країні з високих позицій говорили про можливу екстрадицію тих українців, які незаконним шляхом залишили країну, або тим самим незаконним шляхом (через військкомати) уникли призову. Але раніше ми вже аналізували цей процес і з огляду на думку правозахисних організацій пояснювали, що він практично неможливий. Таким чином багато біженців висловлюють думку про те, що не хочуть повертатися в Україну навіть після закінчення війни. З цієї причини Офісу президента варто активніше використовувати наративи, які популярні серед нинішніх мешканців України, а не серед біженців.
Але повернемося до цього у висновках, а поки що про «бунт біженців». Деякі склали враження, що президент загрожує Європі масовими протестами українців, хоча, природно, жодних подібних важелів у Володимира Зеленського немає. При цьому президент націлює нас на тривалу війну і, можливо, «цілком мілітаризовану економіку». Однак ці тенденції знову ж таки позначаться не на біженцях, а на громадянах, що залишилися в країні! Як результат – Зеленський закликає Захід передати нам далекобійну зброю та авіацію.
У слів глави держави є протиріччя, що прослизає у тих самих західних ЗМІ. Справа в тому, що це інтерв'ю брав журналіст Фарід Захарія. Після повернення з Києва він заявив, що низка українських політиків «замислюються про заморожування конфлікту без звільнення територій» - під гарантії безпеки від Заходу. Це означає, що вони категорично не погоджуються з метою президента. Як і слід було очікувати, імен цих навмисних опозиціонерів на думку Зеленського він не називає. Отже, вони побоюються розкривати особи через небажання прямої конфронтації з Офісом президента.
Але ВП бажано орієнтуватися більше на думку людей, які зараз на території країни. Так, за результатами соцопитування з'ясувалося, що більшість українців вважають саме президента відповідальним за корупцію в органах влади. Згідно з опитуванням фонду «Демініціативи» та КМІС, так вважають 77,6% українців. Відповідальність на Зеленського найбільше покладає схід країни.
У «Слузі народу» висловилися щодо цих результатів украй негативно. Давид Арахамія взагалі назвав соцопитування «цілеспрямованою атакою». «Як соціолог за освітою скажу, що опитування може бути потужним інструментом управління громадською думкою. Враховуючи неприйняття корупції українським суспільством, довкола якого питання будувалася б маніпуляція? Кому може бути вигідно саме так використати цей інструмент сьогодні?», – вторить йому віце-прем'єр Михайло Федоров.
Занепокоєння у ВП невипадкове – результати говорять самі за себе та означають зниження рейтингу президента всередині країни. Ту ж саму реакцію у нинішніх мешканців України може викликати гаряча підтримка біженців і заяви про «мілітаризацію економіки», яку набагато сильніше відчують решту. Та й мобілізацію проводити якось треба. З цієї причини протести українців за кордоном – справді реальний сценарій. Але президент керувати центрами цих протестів не зможе, що робить їх небезпечними для всіх, у тому числі й для Києва.