Продовження, частина перша тут.
Тісний зв'язок ТОВ «Газтрон-Україна» з компаніями Росії великим секретом ніколи не був. Про це навіть згадувалося у рішеннях судів.
Про бізнес-партнерів «Газтрону» до 2014 року можна прочитати, наприклад, у такому документі, як «Ухвала № 26531314», від 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд.
Там мова йде про постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна". Зокрема, згадується офшорна фірма компанія«TRADING LIMITED», з якою існували«взаємовідносини позивача у частині поставок скрапленого газу, які полягають у виконанні умов контракту №-1 від 01.07.2008, згідно з яким «TRADING LIMITED»є постачальником газу, а фактичними вантажовідправниками за цим контрактом є інші підприємства, зокрема, ОАО «Омский каучук»(Росія), АО «Олжа»(Казахстан), ТОО «ОГЕМ»(Казахстан),Самарский филиал по транспорту газу ОАО «СГ-Транс»(Росія) та інші».
Нагадаю, що основного постачальника палива з Росії для ТОВ «Газтрон-Україна» до 2014 р. – московську газотранспортну компанію, відкрите акціонерне товариство «СГ-Транс» незмінно очолює бізнесмен Сергій Калєтін, дуже близький до Кремля та особисто до В. Путіна.
У 2008 р. ТОВ «Газтрон-Україна», як говорилось у постанові Одеського апеляційного господарського суду, разом з ПП «Лукойл-Україна» (філіал російського нафтогазового холдингу), ТОВ «Альфа-Нафта» та ТОВ «УТН Восток» підтримувало однакові фіксовані ціни на послуги заправки на АГЗС, чим обмежували конкуренцію. За це Миколаївське відділення Антимонопольного комітету України оштрафувало ці компанії на 17 тис. гривень, що останні намагалися оспорювати у судах.
У 2013-2014 рр. «газтронівці» судилися з фірмою Єремєєва «Золоте руно» з Херсону, відстоюючи фактично інтереси паливно-енергетичного холдингу С. Курченка. Після того, як Єремєєв загадково загинув під Луцьком 2015 року (існує версія про замасковане вбивство та інсценування нещасного випадку – падіння з коня), «ставки» у «Газтрону», а також у паливних компаній Коломойського та Фірташа суттєво виросли.
У травні 2015 року Колодяжний приєднав до своєї компанії газового трейдера, який керує найбільшими газовими автозаправками Харкова – фірму «Род-Нік» (з офісом по вул. Біологічній), а також створив додаткові фірми, свого роду «дублери» та комерційні «надбудови» для своєї основної компанії «Газтрон». Директором «Род-ніка» став ставленик Колодяжного - Старчик Володимир Валерійович. А до 2012 року фірмою «Род-Нік» керував Дмитро Коваленко, який згадувався, як директор з розвитку. Коваленко, за його словами, в 2012-2016 рр. очолював філіал «Род-Ніка» у м. Вроцлав (Польща), але у 2016 р. порвав усі свої зв’язки з «Газтрон-Груп». Тепер постійно живе у Польщі.
Також, влітку 2015 року «Джі-Ті-Груп» Колодяжного, приєднавши до себе бізнес-активи харківської фірми «Род-Нік», оголосила себе частиною нікому не відомої міжнародної паливної компанії «ІТЛ-груп» – судячи з усього, чергового чи то бізнес-фейку, чи то бізнес-офшору.
У цьому «об’єднанні» у травні-червні 2015 року ключову роль зіграв Федоренко Сергій Григорович, 1987 року народження, уродженець м. Суми, котрий у 2013-2015 рр. був керівником зовнішньо-економічного відділу ТОВ «Газтрон-Україна». При чому, як вказано в автобіографії самого Федоренка, це був уже в 2013-2015 рр. нібито цілий «міжнародний холдинг» (це як? Україна-Росія-Білорусія?) під назвою «ITL-GROUP/GT» (ніде в міжнародних бізнес-довідниках такий холдинг не значиться, на жаль).
Далі, з 10 серпня 2015 року Федоренко став комерційним директором ПАТ «Укразовидобування». 13 жовтня 2015 р., ймовірно – за його протекцією, державоюв особі ПАТ «Центренерго» укладено угоду про закупівлю в ТОВ «Газтрон-Україна» мазуту за тендерною ціною 111 млн. гривень, яка була значно вищою від ринкових цін.
Анатолій Нікітенко, один з керівників фірми «Род-нік», та його торгівельний менеджер Борис Костильов.
Після вищезгаданого «об’єднання» на реєстрації стала числитися переведена з Харкова до Києва фірма «Род-Ник Інвест», керівниками якої були мешканець Харкова Нікітенко Анатолій Олександрович (у 2016-2018 р.), та киянкаМаловічко Ірина Віталіївна – юрист «Газтрону» (з 2018 р.). Крім заправок Харківщини, їй належить також об’єкт у селищі Чутове Полтавської області, де знаходиться велике нафтогазове родовище.
Далі, у 2017-2018 рр. булапроведена передача мережі АГЗС Rodnik (зосереджених переважно у Харківській області) в управління новому оператору – Товариству з обмеженою відповідальністю «Ел Пі Джі Рітейл» (код ЄДРПОУ 41203184).
Фірму «Ел Пі Джі Рітейл» очолювали Ахундов Разім Назімович (азербайджанський за походженням топ-менеджер з Харкова, був директором до 2019 р., коли вирішив залишити бізнес Колодяжного, через різні підходи, за що зазнав травлі у ЗМІ) та Кравець Лілія Олександрівна, колишній керівник департаменту розвитку «Газтрон-груп».Фінансовим директором став Паршаков Євген Олександрович.
Провідні співробітниці «Газтрону»: юрист Ірина Маловічко і менеджер Лілія Кравець, любительки інтерактивного відпочинку
За певні нечесні дії під час імпорту російського газу через Казахстан, Узбекистан та Білорусь до України, уже в 2016-2018 рр. компанія Колодяжного «Газтрон-Україна» та залежні від неї фірми (ТОВ «Род-нік» та приватне підприємство «Род-нік») мали проблеми з СБУ та МВС, проти вказаної компанії стосовно незаконного бізнесу було заведено дві кримінальні справи.
За документами, підприємство "Род-Нік" перевозило фракцію нормального бутану вищої марки вагою 782,2 тонни. При цьому в паперах вказували, що товар транспортують для соціально-побутових потреб (тобто для реалізації населенню), що передбачає нульову ставку акцизного податку. Потім підприємство «Род-Нік» продавало цей же вантаж через мережу власних АГЗС «Род-Нік», як скраплений газ, що підтверджується податковими та видатковими накладними. А реалізація товару передбачає обов'язкову сплату акцизного податку.Слідчі поліції в Харківській області впевнені, що фальсифікуючи дані при митному оформленні, компаніям вдалося ухилитися від сплати акцизного податку при розмитненні, адже за фактом через кордон перевозили скраплений газ, за який довелося б платити.
Харківська прокуратура відкрила за даним фактом кримінальне провадження №12016220000001390 від 17 грудня 2016 року. Перед тим, 13 жовтня 2016 року Мінекономрозвитку України постановою №1738 застосував спеціальну санкцію у формі тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності стосовно ТОВ «Газтрон-Трейд», як структури, пов’язаної з російською компанією «Газпромнефть-СМ».
Крім того, 8 грудня 2016 року відбулося відкриття кримінального провадження №12016220000000760, також проти «Газтрону» та «Род-ніка». Так, згідно заяви голови Союзу ветеранів СБУ у Харківській області Чеснокова О. І., ТОВ «Род-нік» не має у власності ні балонів для продажу скрапленого газу для побутових потреб, ні технічного парку для заправки балонів побутового призначення, а має у власності лише резервуарний парк для зберігання скрапленого газу та понад 8 автомобільних газозаправних станцій, та через ці автомобільні газозаправні станції за готівковий рахунок, на яких категорично забороняється заправляти газові балони побутового призначення. Тобто посадові особи ТОВ «Род-нік», діючи умисно, не сплачують до державного бюджету України акциз на ввезений ними скраплений газ, завдаючи державному бюджету України матеріальних збитків в особливо великих розмірах.
Також, посадові особи приватного підприємства «Род-нік» код ЄДРПОУ 32029392 в період 2015-2016 року здійснюють імпорт скрапленого газу на митну територію України з території Російської Федерації та Республіки Білорусь, при цьому діючи умисно, з метою заниження сум ввізного ПДВ, посадові особи ТОВ «Род-нік» придбали корпоративні права на ведення справ офшорної компанії, зареєстрованої під юрисдикцією Британських Віргінських островів та використовують дану компанію в якості посередника, від якого оформляють інвойси на придбаний у виробників скраплений газ, при цьому значно занижуючи ціну та таким чином штучно занижують базу оподаткування при нарахуванні та сплаті ввідного ПДВ.
Водночас, посадові особи ТОВ «Род-нік» в період 2015-2016 років відповідно до бухгалтерського обліку здійснили реалізацію значних обсягів ввезеного скрапленого газу на адресу ТОВ «Скіпер торг» (код ЄДРПОУ 40034799). Зазначена юридична особа є фіктивним підприємством та не веде жодної господарської діяльності, а створене лише для незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та ухиляння від сплати податків.
За рішенням суду, був звільнений з посади начальник митного посту «Купянськ-Енергетичний», який відповідав за енергетичне мито, його зробили крайнім, тобто цапом-відбувайлом у цій історії. Ну і вчергове вийшов сухим з води, обмежився невеликим штрафом, та чудом уникнув арешту Владислав Колодяжний, директор «Газтрону».
Наслідком двох кримінальних справ для самих харківських газових магнатів – Владислава Колодяжного та Олега Чуйка став той факт, що 16 липня 2018 року за їхньою ініціативою відбулося анулювання реєстрації ТОВ «Род-нік», переведеного на той час з Харкова до міста Вишневе Київської області, його активи перейшли безпосередньо до відання «Газтрону». Так само, в лютому 2018 р. переїхала з Харкова у м. Вишневе ще одна афільована з «Газтроном», «Род-ником», «Род-ніком» та їхніми клонами фірма – приватне підприємство «Олан», яким керували тоді Володимир Старчик (до 2018 р.) та Крістіна Комісарова (з 2018 р.), вона ж – директор харківської фірми «Імпульс-газ» до 2020 р. Тепер «Олан» знаходиться у стані припинення. Правда, нині продовжує існувати один з його клонів – зареєстроване 10 жовтня 2018 року нове приватне підприємство «Род-Ник», яке очолив у Харкові усе той же «непотопляємий» Володимир Старчик.
Деякі ЗМІ у 2016-2017 роках звертали увагу і на те, що «Газтрон-Груп» намагалася незаконно обійти економічні санкції, введені урядом України в різні моменти проти РФ; по цій причині, фірмам «Газтрон-Груп» та близьким до неї фірмам з полтавського бізнес-холдингу «Надєжда», або «Надія» (включає в себе більше 10 комерційних структур Полтавської та Дніпропетровської областей)на короткий час навіть заборонили брати участь у імпорті та зовнішньоекономічних операціях. Про це і поговоримо докладніше.
У грудні 2016 року – в січні 2017 року відбулися нові викриття незаконних дій з боку «Газтрону» та його партнерів, що стало можливим завдяки спільним зусиллям, яких доклали у процесі досудового розслідування начальник Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю (ГУБКОЗ) СБУ генерал Павло Демчина, та начальник Енергетичної митниці Державної фіскальної служби Ігор Піковський.
Енергетична митниця Державної фіскальної служби зупинила оформлення декількох партій пального, щоб перевірити на предмет наявності вибухонебезпечних речовин. Підставою для цього став лист-рекомендація від1 грудня 2016 року, який було видано начальником Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю (ГУБКОЗ) СБУ Павлом Демчиною.
Причиною зупинки стало кримінальне провадження від 16 листопада 2016 року за статтею 285-5 ККУ «Фінансування тероризму», яке за матеріалами Харківського управління СБУправоохоронні органи відкрили щодо компаній «Нафтопродукт Трейдинг» та «НП-Трейдинг» (зареєстрованих і фактично діючих, відповідно, у м. Харків та у м. Чугуїв Харківської області), і яке стосувалося поставки дизельного пального, а не скрапленого газу. Директором цих фірм на той час був громадянин України Осокін Дмитро Євгенович, який перебував на території ДНР, як встановили в СБУ.Невдовзі ТОВ «Нафтопродукт Трейдинг» мусило переїхати з Харкова до Києва, та обрати нового директора: ним став Андрій Покосенко.
Згодом СБУ частково зняла свої претензії до цих фірм (але не повністю!), при цьому продовжила санкції.
Найближчими бізнес-партнерами у нафтового магната-колаборанта Осокіна, крім його офшорної фірми – ТОВ «Галлон-груп» (також з Харкова), якраз і виявилися харківські компанії «Газтрон» та «Пропан-трейд», тому санкції не могли не зачепити і останніх. Це й логічно: адже і дизельне пальне, і скраплений газ, і нафта належить до компетенції фактично одних і тих же великих нафтогазових холдингів. Так само, компанії-транспортувальники також підпадали під санкції.
У результаті СБУ зобов’язала Енергетичну митницю затримувати вантажі, що надходять для 16 компаній-імпортерів.
Частину цистерн затримали як речові докази. На початку лютого 2017 року «Укрзалізниця» заборонила регіональним підрозділам експлуатацію 161 вагону-цистерни зі скрапленим газом, щодо яких СБУ проводить розслідування. Підставою також став лист СБУ.
Далі, 3 лютого 2017 року генерал СБУ Павло Демчина написав подання про необхідність введення санкцій щодо ТОВ «СВГ Плюс» з Полтави, як пов’язаного з ДНР-ЛНР.
6 лютого 2017 року на підставі подання СБУ Мінекономрозвитку застосувало спеціальну санкцію у формі тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до деяких імпортерів паливно-мастильних матеріалів (Накази Мінекономрозвитку №154 та №155). Санкцію було застосовано до 15 компаній-імпортерів, та 8 їхніх контрагентів-нерезидентів.Зокрема, під санкції потрапили юридичні особи таких трейдерів, як «Паралель», «Укргазпетролеум», «Віолана-ТЕК», «Реал-НП», «УПК-Європлюс», «Надія», «Автотранс», «Газтрон-Україна», «Пропан-Трейд».
Сенсацією стало те, що під санкцію потрапила навіть одна з фірм-нерезидентів заснованого покійним Ігорем Єремєєвим холдингу «Континіум» - «Вест трейдінг енд маркетинг ойл», пов’язана з фірмою «ВОГ трейдинг» (ВОГ – це «Вест ойл груп», тобто «Західна нафтова група», друга назва холдингу «Континіум»).
23 лютого 2017 року за посередництва Мінекономрозвитку відбулася закрита зустріч представників компаній з СБУ, на якій імпортери-газотрейдери зобов’язалися у подальшому усувати допущені ними раніше порушення (подробиці зустрічі не розголошувалися). Тобто – вони фактично визнали свої провини перед державою, не заперечували ті факти протиправної діяльності, які було перераховано в офіційних документах – поданнях від СБУ до Мінекономрозвитку, котрі стали причиною санкцій проти них. А якби хотіли заперечити – то зверталися б у суди, а не за «пропагандистською підтримкою» до проплачених та «прикормлених» ними журналістів, блогерів, і т. д.
Це – важлива деталь, яку в «Газтроні» чомусь замовчували. Натомість, там апелювали до журналістів, які голослівно твердили про свавілля з боку СБУ, про «заказуху» з боку влади, з боку деяких «недоброчесних конкурентів», і так далі.
Якщо «газтронівці» звинувачували генерала СБУ Павла Демчину в поширенні наклепів, подачі недостовірної інформації, підриві ділової репутації, умисних замовних провокаціях, і т. д., то вони мали повне право подати на нього в суд, але чомусь не зробили цього. Можливо, вони насправді не торгували з Росією та Білоруссю? Але навіть загальнодоступні в інтернеті джерела свідчать, що все-таки торгували.
24 лютого 2017 року на підставі листа СБУ Мінекономрозвитку наказами № 261 та № 262 скасувало (частково) спеціальні санкції, застосовані до 10 імпортерів паливно-мастильних матеріалів, та до 5 їх контрагентів-нерезидентів. Зокрема – це стосувалося компанії «Газтрон-Україна», та афільованих з нею приватних підприємств «Род-нік» та «Олан».
Враховуючи, що до Мінекономрозвитку продовжували надходили численні звернення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, асоціацій виробників, народних депутатів та ЗМІ, у яких стверджувалося про відсутність підстав для застосування спеціальної санкції (фактично – мова йде про проплачену «масовку» в організації «звернень трудящих» та замовних «статей-розслідувань»), Міністерство вирішило піти на поступки. СБУ, провівши переговори з імпортерами, також пішла на пом’якшення превентивних мір. Відтак, 9 березня СБУ повідомило Мінекономрозвитку, що первинні дані щодо правопорушень, які здійснюють імпортери та їхні контрагенти, доведені частково, а причетність суб’єктів господарювання до заподіяння шкоди національній безпеці України повністюне доведено, слідчі дії тривають.
На підставі цієї інформації СБУ запропонувала Мінекономрозвитку скасувати дію спеціальної санкції щодо 9 імпортерів паливно-мастильних матеріалів та їхніх контрагентів, і вже 10 березня Мінекономрозвитку наказами № 347 та № 351 скасувало спеціальні санкції до вказаних українських та іноземних суб’єктів господарювання.
Ще стосовно однієї дочірньої фірми холдингу «Газтрон-Груп» – ТОВ «Газтрон-Трейд» санкції було знято лише наказом Мінекономрозвитку №1249 від 4 вересня 2017 року. Це відбулося після того, як у Верховній Раді 14 липня 2017 року було оголошено депутатський запит нардепа Павла Кишкаря (фракція «Самопоміч») до головиСлужбибезпекиУкраїни, ЕнергетичноїмитниціДержавноїфіскальноїслужби, Міністерстваекономічногорозвитку і торгівліУкраїнищодо повногоскасування санкцій, накладених на «Газтрон-Груп».
При цьому і СБУ, і Мінекономрозвитку й надалі уважно стежили, в рамках своїх повноважень, за діяльністю газотрейдерів, та попереджувало їх, у випадку нових порушень.
Останнім така прискіплива увага страшенно не подобалася.
Почалися балачки про те, що Порошенко, мовляв, «давить чесний бізнес» в угоду іншим, «конкуруючим» фірмам (наприклад, бізнес-структурам Медведчука), хоча жодних переконливих доказів щодо зацікавленості Порошенка в даному процесі наведено так і не було.
Але почалися політичні спекуляції на цьому питанні. Лідер «Газтрону» Колодяжний одразу став піарити свою фірму, як таку, що першою, мовляв, почала експортувати в Україну скраплений газ з моря, щоб тим самим припинити газову залежність України від Росії, а отже – патріотичну, «проукраїнську».
Правда, у відповідь деякі ресурси опублікували скріншот переписки в одному з чатів, у якому керівники «Газтрону» та «Надежди» спільно домовлялися про «накручування цін» на скраплений газ, після чого у липні-серпні 2017 року вартість автомобільного скрапленого газу зросла на третину.Народний депутат Сергій Каплін на брифінгу у ВР заявив, що серпневий скачок цін на автогаз був викликаний картельною змовою декількох українських імпортерів, на чому вони заробили близько 700 млн грн. (серед них – і «газтронівці»).
Це викликало страх з боку Колодяжного та його оточення, перед новими можливими санкціями.
Зокрема, за участю керівництва газотрейдерів 30 серпня 2017 року було влаштовано дуже гучне пікетування приміщення СБУ в Києві, з вимогами «припинення репресій проти газового ринку», яке провели члени партії С. Лещенка та М. Найєма «Демсоюз», члени партії М. Саакашвілі «Рух нових сил», а також партії «Самопоміч».Це супроводжувалося піар-заявами з боку самих Лещенка та Найєма, як «захисників чесного бізнесу», «покровителів усіх гонимих та скривджених».
Мета таких пікетувань була одна – упереджувати нові можливі санкції, нові обмеження діяльності «Газтрону» та його партнерів. Як іронізував з цього приводу кореспондент видання «Регнум», суть таких протестів наступна: «Не контролюйте і не перевіряйте нас, інакше важко красти».
Дійшло до того, що рада бізнес-обмудсмена при Кабміні допомогла для «Газтрону» повернути 26 червня 2018 року 4 млн. гривень митних переплат, що супроводжувалося відповідним піаром, покликаним «відбілити» репутацію Колодяжного та його компанії. Сама така подія, мовляв, стала виправданням для «Газтрону». Правда, проплачені пропагандисти чомусь забули, що звинувачення може знімати тільки суд.
Але суди по відношенню до Колодяжного, його найближчих бізнес-партнерів та офшорних фірм тривали ще в 2018-2019 роках. Навіть і допомоги СБУ не потрібно було для того, щоб довести факт торгівлі або самого Колодяжного, або його бізнес-партнерів з російськими нафтогазовими та паливними компаніями, але вже не напряму, через Росію або союзну з нею Білорусь, а через фірми-посередники Казахстану та Узбекистану(наприклад, у 2016 р. постачальником «Газтрону» була компанія«Тенгізшевройл» з Казахстану).
«Кришування» Колодяжного з боку певних депутатів Верховної Ради зіграло свою роль: вироки судів по кримінальним справам щодо зловживань «Газтрону», «Родніка» та інших фірм «Г-групи», а також щодо найбільш близько пов’язаної з РФ фірми «Нафтопродукт Трейдинг» виявилися напрочуд ліберальними, з великими пом’якшеннями, та взагалі не зачепили керівництво «Газтрону».Інколи кримінальні провадження взагалі переводилися у розряд адміністративних. Звичайно, ні про які арешти майна або «посадки» фігурантів цих справ не могло бути і мови…
Особливо смішно виглядало, коли в ролі «незалежних експертів» з питань паливно-енергетичного розвитку, або борців проти «монополізації ринку» виступали особи, тісно пов’язані з «Газтроном»: наприклад, менеджер останньоїЧуйко Іван Ігорович, 1985 року народження, рідний брат бенефіціара «Газтрону» Олега Чуйка, та Харченко Олександр Вікторович, голова так званого «Центру досліджень енергетики», який нині безперестанно говорить про «шляхи дерусифікації енергетичного ринку України», хоча сам був радником директора «Газтрону», цілковито «зав’язаного» на Росію довгий час. В останньому випадку, коментарі взагалі зайві…
Певні порушення допускали і особи з найближчого оточення Владислава Колодяжного.
Топ-менеджери «Газтрону» Роман Дикун і Олег Чуйко, фігуранти судових проваджень
Серед них – менеджер з проектів ТОВ «Газтрон Трейд» у 2017-2020 рр. Дмитро Франчук, засуджений у 2020 р. за корупційний злочин під час роботи головою Захаровської райдержадміністрації Одеської області до 3 років ув’язнення. Крім Франчука, вартий уваги також Роман Дикун – директор фірми «Джи Ті Лоджистік» та керівник логістичного відділу «Газтрон-груп», який притягувався до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку. За це ж саме, у 2014 р. притягувалась до відповідальності бухгалтерка «Газтрону» Олена, уродженка Донецької області. Також у 2017 р. Роман Дикун мав проблеми з управлінням патрульної поліції м. Києва. При ньому в 2019 р. ліквідувалася підконтрольна подружжю Колодяжних фірма «Теплопостачання м. Теплодар» (в Одеській області).
Про проект з будівництва електростанції в м. Теплодар говорили вже у 2016 р. Але, після довгих вагань з боку керівництва міста, тільки 17 травня 2018 року директор ТОВ «Теплодарський енергетичний парк» Сойкін Євген Сергійович (1985 року народження, уродженець м. Теплодар Одеської області) та голова Теплодарської міськради Михайло Жовнір підписали інвестиційний договір, яким для фірми Сойкіна передавалась ділянка у промзоні Теплодара для побудови так званої «комбінованої електростанції», яка би включала газову, сонячну та вітряну електричні станції. Але основною мала стати електростанція на пропані-бутані (зрідженому газі).
Цей же Сойкін з Теплодару у 2019 р. намагався купити на аукціоні землю в урочищі Сучок поблизу с. Старичево Яворівського району Львівської області (на жаль, подробиць не виявлено).
Цікаво, що у 2020 р. Сойкіна було увільнено з посади директора ТОВ «Теплодарський енергетичний парк», і цю посаду знову зайняв директор ТОВ «Газтрон-трейд» Олег Чуйко, ставленик Колодяжного.
Невдовзі, у липні 2019 року Олег Чуйко анонсував ще один амбіційний бізнес-проект. Це – сонячна електростанція, спроектована за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ушакова, 25. На цю електростанцію 30 липня 2019 р. отримало ліцензію від держави ТОВ «Газтрон-Трейд» Олега Чуйка, хоча спочатку, з 20 березня 2019 року укладанням договору займалася інша, дочірня фірма – ТОВ «Джи Ті Лоджистікс», але її директор Дикун не впорався з цим завданням. На замовлення Чуйка, реконструкційно-будівельні роботи проводило ТОВ «Конструкторське бюро Енерджі».
На даний час компанія «Газтрон» користується певними преференціями з боку нинішньої команди В. Зеленського, і вже не має таких великих проблем, як раніше – якщо, звичайно, не рахувати війну. Хоча, тією ж таки війною, за певних сприятливих умов, дуже легко можна скористатися, щоб вибитися вгору, та залишити далеко позаду себе найближчих своїх конкурентів.
Далі буде.
Микола Панасюк
за матеріалами газети «плюс ПАТРІОТ плюс»