Історія саміту є найкращою ілюстрацією приказки «не кажи гоп, поки не перестрибнеш». Отже, поки ми не перескочили. У Євросоюзі поки не підтвердили, що саміт Україна-ЄС пройде в Києві, а не в Брюсселі, про що оголосила українська сторона. Таку інформацію оприлюднила компанія Deutsche Welle.
Зустріч запланована на 3 лютого, в ній візьмуть участь президенти Європейської ради та Єврокомісії Шарль Мішель і Урсула фон дер Ляєн, а також вище українське керівництво. Раніше під час телефонної розмови з Володимиром Зеленським фон дер Ляєн анонсувала візит до Києва, а Офіс президента анонсував саміт у Києві за підсумками розмови.
Серед причин відтермінування була відсутність реальних результатів такої зустрічі: як відомо, у сторони ЄС до останнього моменту виникли проблеми навіть із затвердженням обіцяного в рамках G7 пакету макрофінансової допомоги в розмірі 18 млрд євро.
За словами Михайла Подоляка, саміт Україна-ЄС у Києві, який відбудеться в лютому, є сигналом Росії, що вона не зможе закінчити війну на власних умовах. Але ця «спина», яка сталася так раптово, фактично зводить нанівець всі прагнення наших політиків намалювати статус-кво! За нинішніх обставин жодна країна не може мати такого статусу.
У той же час передбачуваних самітів настільки багато, що встежити за ними всіма неможливо. Заступник речника генсека ООН Фархан Хак заявив, що світова організація не бере жодної участі в організації мирного саміту, запропонованого міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою. Раніше Кулеба заявив, що українська влада хотіла б провести мирний саміт в ООН з генеральним секретарем організації Антоніу Гутеррішем як можливим посередником до кінця лютого, а Росія зможе взяти в ньому участь тільки після міжнародного трибуналу. А генсек Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг навіть заявив про «необхідність довгострокового плану підтримки України західними країнами під час протистояння з Росією».
Жорстка позиція щодо «переговорів тільки після трибуналу» може здатися патріотичною, але на великій відстані вона зовсім не працює. Навіщо пропонувати те, на що Москва зараз не погодиться? В першу чергу це знижує ступінь довіри у відносинах з Євросоюзом, де не дуже люблять порожню риторику, яку дуже люблять деякі наші політики.
Таким чином, коло проблем, які обговорюватимуться на саміті Україна-ЄС, окреслено дуже чітко. Вони обговорять новий світовий порядок і те, як Європа і США можуть продовжувати надавати допомогу Україні в усіх сферах. І потреба в цій допомозі, з огляду на енергетичні проблеми, постійне поповнення військ і соціально-демографічну яму, в яку потрапила наша країна, зросла багаторазово.
Другою причиною, чому Євросоюз сумнівається в доцільності проведення саміту в Києві, є банальна безпека. Якщо його затвердять в нашій столиці, то багато європейських лідерів можуть просто не приїхати, як це було, наприклад, у випадку з Кримською платформою. Статус саміту, таким чином, може різко впасти. Виходить, що в інтересах Києва не проводити саміт в самому Києві.
Макрофінансова допомога та постачання зброї залишаються каменем спотикання. Якщо саміт все ж перенесуть до Брюсселя, зеленський навряд чи зможе дійти до ЄС з цими проханнями. Ще одна тема – виконання Києвом семи рекомендацій Єврокомісії, наданих у зв'язку з отриманням Україною статусу кандидата на членство в ЄС. Це така дискусія, яку може зробити Брюссель, врешті-решт загрузнувши в ній. Таким чином, чогось прориву від саміту чекати не доводиться.
Інший варіант, і дуже реалістичний при цьому, – це вторинне перенесення саміту. Євросоюз знову може вказати на безпекові процедури і перенести їх, скажімо, на березень. А потім відкласти його до нескінченності, обмежившись відеоконференціями, під час яких, як стало зрозуміло в минулому році, всі в ЄС звикли вирішувати.
В результаті Офіс президента України стає на дуже ризикований шлях: якщо Київ все ж не прийме саміт, то серйозну розмову про наближення до членства в ЄС можна сміливо відкласти на рік. Якщо це станеться, то є великий шанс випустити з уваги тему поставок зброї, яку вигідніше обговорювати в Брюсселі. З цієї причини Європейський Союз зайняв вичікувальну позицію і навряд чи оголосить про своє рішення найближчими днями. Не здивуємося, якщо саміт пройде в надзвичайних умовах, у стилі поїздки Володимира Зеленського до Америки. Але тут важливо пам'ятати ще одне прислів'я: про те, що буде, якщо поквапитися.
Нам важливо розуміти, що саміти, якими б вони не були з точки зору кількості лідерів представлених на них країн, жодним чином не наближають ні перемоги, ні переговорів. Економіка продовжує повільно, але впевнено руйнуватися до невідновлюваного стану, і макротранші не зможуть закрити всі фінансові діри в цьому році. Жорстка позиція на переговорах призведе до того, що організовані нашою країною саміти втратять будь-який сенс, і домовлятися доведеться через посередників, що абсолютно невигідно Києву. Одного разу ми вже говорили, що цього ніколи не станеться, а після цього підписали зернову угоду, де провідну роль взяли на себе Туреччина і ООН. Якщо історія повториться, з «посередниками» у вигляді умовної Франції або США, це сильно позначиться на незалежності нашої держави. Залишиться радіти наступному саміту з балтами і поляками.