Широко відомо, що близько 5 мільйонів (за різними підрахунками) українців залишили країну і виявилися біженцями в Європі. Відрізняється їх і беграунд, і політичні погляди, і думки щодо майбутнього України після Перемоги. Але те, що, мабуть для них загальне, так це стан великої фрустрації, постійної напруги, складної адаптації до життя в умовах ЄС, де далеко не все ідеально, далеко не так, як це уявлялося. Нестабільність емоційного стану дуже часто призводить до того, що люди стають більш податливими для різноманітних впливів. У тому числі й з боку ворога. Особливо це актуально для тих країн, де давно вже з різних історичних причин існують і не зникли досі про-російські симпатії. Зокрема, це стосується Угорщини, Німеччини та Болгарії.
Саме в цих країнах наприкінці грудня (для тих, хто призабув - це час загального розслабону через таке стихійне лихо, як Різдвяні свята) відбулися мітинги з прихованою підтримкою країни-агресора, організовані саме серед вимушених переселенців.
І тут треба звернути увагу на кілька аспектів. По-перше, згідно з теоретиком війни Карлу фон Клаузевіцу, послаблення бажання чинити опір – це перший симптом поразки; а його зовнішнім виразом можуть стати заклики до світу (незрозуміло на яких умовах, зазвичай вигідних саме агресору) та інші псевдо-гуманістичні гасла. По-друге, час обрано вкрай невдало, оскільки загальна увага зосереджена на шопінгу та розвагах, а не на політичному порядку денному. І, по-третє, а хто дійові особи та організатори такого роду акцій?
Декількома телеграм-каналами, пробігли повідомлення, що в європейських столицях напередодні Різдва в Будапешті нечисленні (це випливає з відео-повідомлень) «українські біженці» і нібито місцеві жителі вийшли на мітинги; люди вимагають мирних переговорів.
Протестувальники підняли плакати з гаслами: «Європі потрібен мир», «Не буде переговорів — не буде України!», «Досить годувати корупцію на смертях». Багато хто з них тримав прапори Угорщини та України. Судячи з відео, мітинги виходять нечисленними, але емоційними — дехто прийшов із дитячими візками. Активісти скандують гасла: «Європі потрібний мир» та «Не буде переговорів – не буде України!».
Для збору підписів українців в Угорщині створюється «Комітет біженців за мир» під закликом до лідера Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн та Зеленського розпочати переговори про мир з Росією.
Зазначимо місце дії: в Угорщині при владі перебуває відверто проросійський режим (про те, що лідер країни Віктор Орбан блокує проект допомоги Україні, ми вже писали про нього). У країні більш ніж достатньо російських агентів, які, швидше за все, змогли вплинути на біженців, емоційний стан яких не в самому промені формі. Можна бити по ностальгії, по мовному бар'єру, тому, що медицина малодоступна через місячні черги до лікарів, через брак необхідного, іншим складностям. Загалом середовище для впливу є, але який результат? Про це скажемо трохи нижче. А побачимо, де ще відбулися мітинги «за мир».
Окрім двох акцій у Будапешті, акції біженців, які вимагають Зеленського світу, пройшли також в інших європейських столицях: польській Варшаві та болгарській Софії. У Німеччині також пройшов мітинг у зв'язку з конфліктом в Україні. У Франкфурті люди вийшли на вулиці із вимогою перестати фінансувати Українську оборонну війну. Мітингувальники зверталися до німців та українських біженців російською мовою. Деякі учасники вийшли із російським прапором. Висловлювалась також вимога висунути кандидатом у президенти України російськомовного втікача, блогера Олексія Арестовича.
Тут варто звернути увагу на кілька моментів. По-перше, наявність російського прапора звернення російською показує, що організатори акцій просто облажалися. Такою мірою, що складно аналізувати рівень їхнього ідіотизму. Хто під час війни використатиме прапор країни, яка напала? І чому звернення російською, а не англійською?
Наважтеся припустити, що організатори акцій банально відмивали гроші, якщо вже на перекладачах і прапорах вирішили заощадити. Але зекономили вони і на масовці, акції були ультра нечисленними, мікроскопічними та проведеними на задвірках (глухі парки, пустирі). Тоді як реальні мітинги українських біженців, що відбуваються у різних містах Європи від Софії до Лондона та Амстердама, збирають велику кількість людей, які приходять туди не за грошима.
По-друге Олексій Арестович, він відомий як вдумливий читач фон Клаузевіца, цитату, що ми привели вище, він сам неодноразово озвучував у своїх стримах на ютубі. Насамперед, незважаючи на всі його декларації, він не вкорінений в Україні, він свого роду чужорідне тіло, яке працює лише на себе. Саме в момент закономірного рубежу, коли минуло майже півроку і посилюєте втому, він, мабуть, вирішив зробити прорив у своїй політичній кар'єрі, але цей «провив» у результаті виявиться лише провалом. Не з таких маргінальних сходняків, на організацію яких шкодують грошей російські ляльководи, варто було б починати. І не в період різдвяних канікул. Однак, російські сили могли банально прикритися ім'ям Арестовича, бо він не позначився на підтримці цих акцій.
Але про потенційного лідера варто сказати окремо. Юрій Швець, відомий політичний аналітик, радянський розвідник українського походження, який ніколи не працював у російських спецслужбах з 1994 року став офіційно консультувати ФБР щодо пострадянської оргзлочинності, потім управління Мінфіну відповідне. Так саме він чітко та недвозначно сказав, що Арестович є агентом ФСБ.
Самі журналісти німецького ЗМІ охарактеризували цю заяву як «політично вибухонебезпечну». Тому що через втому, складні емігрантські будні, фрустрацію, на подібні провокації, організовані грамотніше, можуть «повестися» багато українських емігрантів, а тим більше що лідер намічається. Тому СБУ варто уважніше придивитися до нової діаспори в Європі.
Олексій Арестович змінив Євгена Вагановича Петросяна на чолі "російської опозиції". Наступний крок його обрання президентом Республіки Арцах, реанімованої в одному з Вільнюських ресторанів на чайові від Гаррі Каспарова. Але для цього Арестович має розлучитися та одружитися з Юлією Латиніною за генетичною участю Станіслава Бєлковського – продуктом цього шлюбу має стати андрогінний клон Олексія Навального, який очолить білогвардійський диванний корпус імені Бориса та Аркадія Стругацьких.
Євген Кузнєцов,
голова Спілки воїнів-добровольців