Прага продовжує набирати зовнішньополітичні бали в контексті війни в Україні. Поки що більше з політичними заявами. Адже коли до влади в Чехії прийшов президент з багатим військовим минулим Петро Павел, багато українців не приховували оптимізму: ця людина знає, наскільки важлива військова підтримка. Павло очолював Генеральний штаб країни, пізніше був главою Військового комітету НАТО. Під час виборчої кампанії і на початку терміну Павло дійсно гарантував підтримку нашій країні, але потім різко спрогнозував її зниження, як кількісне, так і якісне. І не тільки з Чехії, а й з усього Євросоюзу.
Наступним суперечливим кроком Павла є його військові прогнози. З одного боку, він заявив, що у 2023 році має відбутися перелом у війні, але для великого наступу Україна "повинна зібрати не лише величезні людські сили, матеріально-технічні, а й фінансові ресурси". Цікаво, що він висловив прямо протилежну точку зору, ніж його попередній колега Мілош Земан – він був упевнений у «затяжній війні на виснаження». Але при цьому Пол прогнозує, що у нашої країни буде «тільки одна спроба» контрнаступу. При цьому, на його думку, необхідно починати його якомога раніше, оскільки після листопадових президентських виборів в США є побоювання, що американська, а потім і європейська, військова допомога буде скорочена.
Варто зазначити, що джерела The Washignton Post говорять про песимізм серед українських чиновників і військових про перспективи контрнаступу Збройних сил України через дефіцит боєприпасів і техніки.
Але за військовою ситуацією, як ми вже не раз писали, в країні практично забувається соціальна ситуація. Чеський економіст і бізнесмен Петро Крогман робить радикальне припущення, що Україна матиме лише західну частину, якщо Офіс президента Володимира Зеленського не змінить соціальну політику щодо східної території нашої держави.
Ось як цитує Крогмана iDNES: «Україна не справляється з регіональною політикою... Єдині програми грантової допомоги лише посилюють кризу, оскільки ними легше користуватися на безпечному Заході. Схід продовжує пустувати, а соціальні ножиці поширюються все ширше».
Рішення може бути наступним, вважає Крогман, полягає в наданні адресної місцевої підтримки індивідуальним підприємцям, які підтримують життя в населеному пункті. Для цього може вистачити невеликої частини з тих 60 мільярдів, які надходять до бюджету країни з Європи і США.
У чому причина такого гострого бажання країн Центральної Європи та окремих їхніх експертів дати оцінку соціальній політиці України? З тим, що добробут українців, які залишилися на батьківщині, безпосередньо впливає на їх власний добробут. Як ми вже не раз писали, більшу частину фінансів Німеччина витрачає на утримання українських біженців, але її бюджет має набагато ширші можливості, ніж ті, якими володіють Польща, Чехія та країни Балтії, де також оселилося багато наших співгромадян.
Точку зору Крогмана можна пояснити на пальцях: якщо влада почне фінансувати соціальні статті та підтримувати місцевий бізнес, це покращить загальну картину життя, і люди перестануть виїжджати в інші країни як біженці. Але вона слабо корелює з прогнозами чеського лідера Павла про «лише один шанс контрнаступу». Поки ситуація на фронті статична, можна говорити про якийсь соціальний розвиток в східних областях, але з активізацією бойових дій про це можна буде забути.
Тим часом у Польщі деякі видання дотримуються ще більш радикальної позиції. Конрад Ренькас у Myśl Polska має чіткі антиукраїнські переконання, говорячи про відвідувачів так: «Державний культ Степана Бандери, Романа Шухевича та інших нацистських колабораціоністів залишив незгладимий слід у поколіннях українців».
Нагадаємо, з 1 березня біженці, які на той момент перебуватимуть у Польщі понад 120 днів, повинні будуть компенсувати 50% вартості допомоги, яку вони отримують у місцях колективного проживання. А з 1 травня громадяни України, які перебуватимуть у Польщі як біженці понад 180 днів, будуть зобов'язані покривати 75% витрат, пов'язаних з їх утриманням у масових центрах. Варто відзначити, що сенатори хотіли відкласти нові правила до 1 квітня і 1 червня відповідно, але Сейм відхилив відповідну поправку Сенату.
Так, у таких історичних союзних країнах України, як Чехія та Польща, немає єдиної думки ні щодо соціальної, ні щодо військової підтримки країни, а деякі їхні впливові особи пропонують спрямувати наявні ресурси допомоги на ті статті, які покращать життя всередині України та зменшать потік біженців.