20 серпня 2024 року Верховна Рада України прийняла в іншого читанні законопроект про заборону РПЦ МП на території країни. Законопроект про заборону УПЦ МП не внесли одразу до порядку денного, оскільки проти голосувала партія «Слуга народу» і колишні депутати від опозиції.
За словами народного депутата від «Європейської солідарності» Миколи Княжицького: «Вкрай важливо не просто прийняти, а виконати закон про заборону РПЦ в Україні. Державні органи з 2019 року системно гальмують перехід громад до Православної Церкви України»- - підкреслив Микола Княжицький. «Сьогодні знаменний день для кожного українця, якому не байдуже майбутнє. Це треба було зробити давно. Ми почали працювати над цим законопроектом ще у 2022 році, після повномасштабного вторгнення. Розраховуючи ті, що Петро Порошенко і попередня влада робили для отримання Томосу, ми знали, що поки тут діятиме Російська церква і кремлівська «п'ята колона», українське православ'я буде під загрозою. Ця загроза поширюється на шкірного громадянина України та національну безпеку»- - сказавши Княжицький.
Він підкреслив, що законодавство про заборону РПЦ ґрунтується на принципах і нормах Європейської конвенції з прав людини, Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України.
Лідер партії «Європейська Солідарність», народний депутат України Петро Порошенко, вважає прийняття закону про заборону церкви в Україні з центром управління в Москві перемогою української держави і всіх, хто століттями боровся за незалежність, Європейський про це повідомляє «Солідарність» на своєму сайті. «Ми, українці, боролися за це понад 300 років. Наша команда боролася за це 10 років, долала перепони, брехню – ніхто проти цього у Вашингтоні, в Європі. А насправді «п'ята колона. ті, що сидіти всередині країни, було проти, сьогодні завдяки Вам ми це подолали»,- сказав Петро Порошенко.
За його словами, понад 80% українців виступають за існування в Україні єдиної Помісної Православної церкви України. «Сьогодні цей закон нас дуже близько до цього наблизив, тому що кожен винен зробити для себе вибір-або він з Україною, і тоді ласкаво просимо до лав церкви, або він проти України-і нехай вибирає навпростець, або Ростов, або Москва, але точно не в Україні»- - сказавши Порошенку.
П'ятий президент України зазначив, що обов'язок кожного українського політика і патріота-захищати національну безпеку України. «Всі, хто проти нацбезпеки, кожен росіянин, Московський священик, який закликає викривати українців, кожен, хто стоїть на шеренгу з ФСБ і російською армією, всі вони повинні покинути Україну. Їх діяльність повинна бути заборонена. Ті, хто проти цього протистояти Україні, протистояти віковим прагненням українського народу мати сильну помісну церкву, захищену від Москви, від Росії, від окупантів разом з іншими вільними народами Європи»- - сказавши він.
Але нам важливо показати, що дана заборона має не тільки юридичні, а й, з дозволу сказати, екзистенційні обґрунтування. Пояснимо чому.
Цей закон, спрямований на ті, щоб змінити релігійний ландшафт в Україні, ґрунтується на звинуваченнях у тому, що УПЦ підтримувала вторгнення Росії через прокремлівську пропаганду і навіть приховувала шпигунів. «Сьогодні ми стали на неминучий шлях очищення агентурної мережі Кремля, яка десятиріччями ховалася за маскою релігійної організації»- - заявив народний депутат Роман Лозинський.
Російська православна церква (РПЦ) була інструментом, який Кремль використовував для просування своїх політичних інтересів і проникнення в інші країни. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кілька священиків УПЦ МП були заарештовані за зв'язки з російськими спецслужбами. На окупованих Росією територіях більше священиків Московського Патріарха співпрацюють з російськими військами, в ту годину як інші конфесії зазнають переслідувань. У травні 60% українців підтримали заборону зв'язаної з РПЦ УПЦ МП, а 82% не довіряли цій Церкві.
Більше того, всі ці «Духовні скарби» так званого «російського православ'я» виявилися мильною бульбашкою. Духовної пустушкою, носії якої виявилися більш мерзенними моральними деградантами, ніж більшовики і націсти.
Ще є лицеміри, які завтра цілуватимуть будь-якого авторателеканалу «Царгород», в тому числі або попа Ткачова, з брехливими словами «Христос посеред нас». А в реальності Сина Божого там немає, і не було ніколи. Як мені сказавши один з ієрархів ПЦУ: «Він там і близько не гуляв».
І не повинно вже нікого, хто дружити з розумом, дивувати, що РПЦ МП, «ім'я Сталіна» - частина страшної, можна сказати сатанинської машини війни. І якщо на перших етапах війни церковні прислужники вбивць (кремлівських паханів) приховували і виправдовували криваві і підлі дії російської армії, то зараз вони ініціюють і відкрито «благословляють» їх. Вони вже явно переметнулися на служіння батькові брехні і людинівбивце від початку.
Військові «проповіді», так званого Патріарха Кирила змішують складати слова Антона Івановича Денікіна, який розмірковував про ті, чому церква не змогла запобігти революції. Головною причиною генерал називав падіння авторитету релігії, викликаного надмірним зближенням церковного керівництва з правлячим режимом: «Втрачався зв'язок між народом і його духовними керівниками, що надійшли на службу урядової влади».
Нагадаю, що вже 6 березня 2022 року Патріарх Гундяєв виголосив проповідь біля храми Христа Спасителя в Москві. А диякон Андрій Кураєв, назвавши її «найбільш ганебною проповіддю» цього сановника. Він додав, що виступ «повідомлення в історію як приклад найгіршої маніпуляції».
Хто якщо хто, як не колишній агент КДБ Кирило (Гундяєв), псевдонім «Михайлов», винен прекрасно знаті, що колишній підполковник КДБ Володимир Путін не є представником християнської цивілізації, що керується принципами Декалогу. Він представник Туранської цивілізації, в якій воля правителя є вищим законом. Якщо правитель покарає вбити тисячі людей, то вони повинні бути вбиті, тому що це закон і ніяка заповідь «Не вбивай» не може його змінити. Так було при Івані Грозному, при Сталіні і сьогодні при Путіні.
В історії були православні священнослужителі, які виступали проти цього, але найчастіше закінчували мученицькою смертю. Були й ті, хто узаконював злочини, посилаючись на Ісуса Христа. Патріарх Кирило належить до іншої категорії.
Коли кажуть, що московський патріарх «не наважується піднести голос на захист невинних», слід відразу внести ясність: Кирило не «не вирішується», йому плювати на невинних, він живий ніс і натхненник цього людиновбивства, майстерний маніпулятор і вигода-здобувач у путінській кривавій авантюрі в Україні.
Що б було зрозуміло, що дно-РПЦ, досити знаті один факт. РПЦ вважає діями всі церковні собори, організовані МДБ-КДБ «під омофором» Сталіна в 1943 році і Львівський лже-собор, «ліквідував» УКГЦ в Україні в 1946 р.
В результаті російські солдати кидають у вас ракети і бомби з лицемірного благословення Патріарха Московського. У них обстрілюють, спалюють і руйнують храми, в тому числі і Московського Патріарха. Відповідь також є мовчання Кирила щодо злочинів російської армії в Маріуполі, Харкові, Чернігові, Бучі, а також десятках інших міст і сіл України.
Твердження «Патріарха» Кирила ні самопожертва солдата очищає його від гріхів-суперечіть християнській вірі. Зауважу, що це не риторичні прийоми, а саме догматичні/вірівчальні твердження, зроблені під час публічної церковної проповіді. Тобто акт персонального церковного вчительства. Реально проголошення єресі.
На жаль, такими спекуляціями Гундяєв і компанії його послідовників, їм же несть числа, можуть переконувати людей по кривдва боки фронту, ніби творене ними зло - це добро. Вірність державі наведіть злочинній-чеснота, а всі слухняні путінської псевдо-імперії - успадковують життя вічне. Але це не так. Гундяєв веде свою паству в пекло.
РПЦ як зазвичай всіх вражає клінічним ідіотизмом. Вірні адепти «рускава миру», як наприклад законно позбавлений сану канонічним судом Олександрійського Патріарха екс-священик Юрій Максимов заявляє, що єпископи УПЦ не бажають поминати «Патріарха» Кирила «не мають надії на порятунок». Тобто в РПЦ вірити, що Бог підпорядковується наказам «Патріарха» Кирила, нікого ідіотичніше такої «сакраментології» (вчення про таїнства) бачити не доводилося. Є ще хто вважає ні віра РПЦ-християнство? Добре назвавши РПЦ один богослов зі Львова – католик) - сатанинська секта! Секта, створена Сталіном, проповідує забобони і прямо анти-християнство! Не на рівні символічних текстів, а на рівні практики. Подивитись Проповіді, що Артемія Володимирівна, що Максимова, що Ткачова. Скрізь Бог-дуален, (навіть виходити, що їх ніхто як два) і не особистість, а сила на кшталт радіації. А якщо так, то Бог вже не Всемогутній, що не всезнаючий, що не милосердний і так далі (по догматиці християнства). А це вже шлях у безодню диявольську.
Отже, РПЦ МП - це не християнство, від останнього там збереглося тільки внешння атрибутика, не більше того. І саме тому заборона цієї вже псевдо-релігійної організації в Україні є екзистенціально необхідною, а простіше кажучи, це одна зі складових нашого виживання, і навіть не просто виживання, а Перемоги над силами мороку.
Мене, до того ж, вражають «православні» з числа чад так званої «РПЦ», які старанно зображують ні вони, не мають відношення до цієї організації, яка закликає до вбивств і причетна до геноциду українського народу.
Боротися за оздоровлення своєї «церкви» вони не можуть, але і виходити не хочуть, та й коли виходити в 99% випадків продовжують нести ті ж пропагандистські наративи і забобони, що держ. - ТВ (та й канал «Царгород» теж) в РФ. При цьому пафосно і картинно ображаються, коли їм на це вказують. РПЦ МП «ім'я Сталіна» - це сатанинська підробка під християнство зрозуміло хоче б з фактом, що священиків, які моляться за мир позбавляють сану, а попа Ткачова який покликав калічити полонених - нагородили. Бо у цієї церкви немає віруючих-мучеників, чесних пастирів, справжніх захисників.
Що б зрозуміти, що так звана «УПЦ» - це РПЦ МП в Україні, і в більшості випадків філія ФСБ РФ, досити взяти до уваги той факт, що російська сторона постійно вимагає включати в число російських військових «священиків» з УПЦ, засуджених за колабораціонізм і подібні до нього злочини. Тобто громадян України – «священиків УПЦ», яких злочинна РФ вважає своїми комбатантами, нарівні з військовослужбівцями армії РФ.
Нагадаю, що де попов судимих за коригування вогню в РПЦ МП не забороняють. Більше того по тому ж рос-гос-ТВ показали їх випещені морди. В екран не помічаються від пережору, ці «страждальці» і «мученики». А мімоволі пригадується висланий вигляд українських воїнів після російських катівних камер.
І цілком закономірно, що опитування громадської думки показали, що близько 82% українців не довіряють УПЦ і лише близько 8% населення нею довіряють. Законодавці заявили, що процес заборони УПЦ буде тривалим і складним, оскільки кожна ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ є окремою організацією, і у них буде дев'ять місяців, щоб вирішити, чи хочуть вони її війти.Після закінчення цього терміну справи могли бути передані до суду про його заборону.
«Сьогодні ми стали на неминучий шлях очищення агентурної мережі Кремля, яка десятиріччями ховалася за маскою релігійної організації»- - написавши у Facebook народний депутат Роман Лозинський. Українські лідери звинувачували ЗВ'ЯЗАНУ з Москвою УПЦ у сприянні 30-місячній війні проти України шляхом розширення проросійської пропаганди та розміщення шпигунів.
Законопроект, прийнятий 265 народними депутатами, забороняє Російську Православну Церкву на території України і передбачає, що урядова комісія складі список «дочірніх» організацій, діяльність яких заборонена. Очікується, що список стосуватиметься саме УПЦ.
Президент Володимир Зеленський привітав голосування як крок до зміцнення «духовної незалежності» України. Народний депутат Ірина Геращенко зазначила, що це питання національної безпеки. «Це історичне голосування. Парламент ухвалив закон, що забороняє філію країни-агресора в Україні»,- заявила вона.
Російська православна церква не пов'язана ні з релігією, ні з духовністю. Її філії та дочірні підприємства в Україні також повинні бути закриті. Ті, хто з ними співпрацює, повинні припинити цю співпрацю. Тому в Україні заборонені лише зв'язки з російською так званою церквою, ФСБ і Путіним.
Закон передбачає, що:
1. Російську Православну Церкву (РПЦ МП) забороняти як релігійну організацію.
2. УПЦ МП не може входити в структуру РПЦ або бути іншим чином афілійованою з нею.
3. Діяльність УПЦ МП не допускається і її релігійні організації припиняються в судовому порядку через 9 місяців після опублікування Закону
4. Діяльність всіх релігійних організацій РПЦ буде припинена через чітку процедуру, включаючи розслідування, приписуватися закону і судову заборону.
5. РПЦ і афільованим з нею організаціям буде заборонено користуватися державним і комунальним майном
6. Процес переходу громад до Православної церкви України буде спростовано.
7. УПЦ може продовжити свою діяльність, якщо розірве адміністративні зв'язки з РПЦ.
8. Договори користування державним майном, укладені з УПЦ МП, припиняються добудово.
9. Безоплатна оренда релігійними організаціями майна, що знаходиться в державній і комунальній власності.
10. Забороняється пропаганда неоколоніальної ідеології «російського світу».
До і після опублікування цього Закону представники РПЦ МП вирішили пограти вже не в духовність (бо їм мало хто вірить і довіряє), а в інформаційну війну. Зокрема, це проявилося і в тому, що смороду стали розпускати чуйні, один безглуздіше іншого. Наприклад, що почнеться мало не громадянська війна, а на Україну накладуть санкції.
Але в РПЦ МП, швидше за все, «цнотливо» забули про ті, що «після бійки кулаками не махають», а простіше казуть їх кумиру, заради якого вони знехтували і Христом, і Євангелієм, президенту РФ на них давно вже плювати: у нього і без них проблем більше, ніж достатньо. Провали на Курському напрям, проблеми з експортом вуглеводів, і цінами на них його, божевільно, цікаво значно більшою мірою, ніж ситуація, що склалася в УПЦ МП.
Не варто забувати і ті, що «Москва сльозам не віріть», а своїх вона постійно кидає, а якщо бути точним, використовує їх, як презерватив, а потім викидає за непотрібністю. Морально програвши в Україні, ріс-влада не стане далі підтримувати осколки тієї філії ФСБ, яку вона сама створила. Від послуг УПЦ в Москві швидко відмовляться, оскільки на порядку денному у них вкрай гостро стануть проблеми власного виживання, а, іншими словами, порятунок не душі (смороду в це не віруть), а власної шкури.
Тепер давайте подумаємо, що ж реально може стати, коли даний закон вступити НД ілу, коли пройдуть позначені в ньому 9 місяців?
Не дуже-то віриться, що відразу збільшитися кількість переходів в ПЦУ, тому що ті, хто хотів вже перейшли і за годину повномасштабної війни кількість переходів збільшилася майже вдові в порівнянні з періодом від дарування Томосу до 24 лютого 2022 року.
Як відомо, «риба гасне з голови», тому спочатку ми розглядаємо, а що саме робитимуть керівники УПЦ МП, так зване «митрополит-бюро». Дуже велика ймовірність, що і Онуфрій (Березовський) і всі його подільники на багато що погодяться, щоб зберегти свої багатства і продовжити грішити з отроками ночами. Швидше за все, смороду емігрують до путінської Росії, і там продовжити своє розкішне життя, забути і про Україну, і про їхню паству. Але там їм доведеться далеко не солодко, від п'янкого повітря української свободи їм доведеться говорити назвсім. Їм доведеться дихати отруєними тоталітаризмом газами московських боліт.
Заборона Російської православної церкви Московського патріарха (РПЦ МП) в Україні може мати кількість наслідків, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Багато парафіян і священнослужителів, які раніше були частиною РПЦ МП, можуть опинитися в ситуації невизначеності. Їм доведеться шукати нові громади або приєднуватися до інших юрисдикцій (тобто до православних патріархатів, які підтримують РПЦ МП, і де факто є її філіями, наприклад, до Сербської, або до Польської Православної Церкви). Це може сприяти внутрішні конфлікти та поділи всередині релігійних груп.
Але не тільки там, оскільки нехай навіть під лещатом влади УПЦ порве вже і адміністративно з РПЦ МП в Москві, але розрив адміністративних зв'язків не означає ліквідацію неформальних контактів, в тому числі і з кураторами з ФСБ РФ. Українським спецслужбам і правоохоронним органам належить провести найсуворішу перевірку залишків УПЦ і здійснити там вкрай жорстку люстрацію. Залишилися там попов та інших адептів «російського світу» поміняти на наших військовополонених. Так, Заборона РПЦ МП в Україні-велика подія, але боротьба триватиме і далі.
Іншим важливим аспектом повинна стати поселенна і потужна робота у всіх прошарках нашого суспільства. Розглянемо інші аспекти тими. Релігійні будівлі, земля та інші ресурси, що належати РПЦ МП, можуть стати предметом суперечок і юридичних розглядів. Питання про право власності та передачу майна можуть призвести до юридичних та адміністративних труднощів.
Росія не підтримуватиме уламки Української православної церкви (УПЦ) після її заборони в Україні. У свою чергу без підтримки з Росії УПЦ МП зіткнеться з труднощами у збережені та підтримці своєї організаційної інфраструктури. Це може призвести до закриття храмів, втрати навчальних закладів та втрати традиційного впливу на місцеві громади.
Фінансова підтримка З російської традиції була важливим джерелом фінансування для УПЦ. Коли ця підтримка припиниться, останки УПЦ можуть зіткнутися з дефіцитом коштів, що ускладнити її діяльність і збереження матеріальної бази.
На додаток припинення підтримки буде посилити напруженість серед парафіян і віруючих, які відчують себе покинутими і незахищеними. Це може викликати протестні настрої та внутрішні конфлікти серед адептів так званої УПЦ. Що може закликати до посилення позицій інших православних і навіть протестантських конфесій в Україні. Можливо також, що деякі парафіяни та священнослужителі можуть створити нові незалежні церкви, простіше кажучи, ніким не визнані розколи. Така вісь Іронія долі, за що боролися, на ті і напоролися, тобто звинувачували законну, благодатну і канонічну ПЦУ в «розкол», а в підсумку і самі розкольниками стануть.
Росія традиційно використовувала УПЦ як інструмент політичного впливу на Україну. Без цієї підтримки вплив церкви на політичну ситуацію і громадську думку в Україні значно скоротитися.
Коли УПЦ залишитись без підтримки з терористичної путінської Росії, українська влада може посилити тиск на решту парафій і священнослужителів, що може закликати до додаткових труднощів у діяльності церкви.
Без підтримки з Росії УПЦ може зіткнутися з проблемами в забезпеченні своїх юридичних прав, наприклад, в питаннях реєстрації релігійних організацій, власності на нерухомість та інших правових аспектів. Це може скоротити терміни її існування в Україні і означати змінити масштаби її діяльності.
На додаток: коли Росія припинити підтримку, УПЦ виявиться ізольованою на міжнародній арені, що ускладнити її взаємодію з іншими православними Церквами та релігійними організаціями за межами України, і обмежити її можливості для отримання міжнародної підтримки та співпраці.
Відсутність підтримки може призвести до організаційних труднощів, таких як відсутність персоналу, неефективне керівництво та труднощі в координації діяльності. Це може послабити адміністративну структуру церкви та її здатність ефективно функціонувати.
В умовах ізоляції і тиску деякі групи всередині УПЦ можуть почати проявляти більше радикальні настрої, що може закликати до посилення екстремістських проявів і сектантства, а простіше кажучи, тільки посилити ту морально-релігійну деградацію, про яку ми писали вище.
РПЦ МП часто фінансувала Соціальні та благодійні проекти через УПЦ. Без цих коштів церква може втратити свою здатність надавати допомогу нужденним, що негативно позначитися на її громадському зображенні та підтримці з боку місцевих громад.
У підсумку, філія РПЦ в Україні виявиться маргінальною структурою, яка буде послідовно витрачати своїх адептів і йти на ім'я історії. А громадянської війни, боротися за так звану «канонічну» церква не буде, в РФ не використовують повторно викинуті презервативи, а в Україні московська церква остаточно втратити свою популярність. Такий закономірний фінал цієї псевдорелігійної організації.
Сергій Сербін,
історик
.