У той час як села порожніють і жителі переїжджають в більш великі міста, обласні центри активно забудовують висотками. Землю під такі потреби міськрада виділяє охоче, і зрозуміло що не безкоштовно. Люди отримують нове, комфортабельне житло, утеплене, якісне (за рідкісними винятками), і головне, - не далеко від центру і транспортної розв'язки.

Це все звичайно чудово, але є один неприємний момент, - дітям ніде буде вчитись.

У той час, коли новобудови надають сотні нових квартир, школи і садочки що знаходяться в районі забудов, не додають в своїй кількості. Як правило, державні установи побудовані ще за часів забороненого союзу, тобто до 1991 року. Деякі добудовували вже пізніше, але добудовували, а не будували з нуля. Також, деякі садочки, які будувалися для співробітників певного підприємства, просто були закриті і продані. Так, наприклад, сталося і з одним з кращих і найсучасніших садків в Україні «Золотий півник», який колись належав потужному підприємству «Електровимірювач». Його історію можна прочитати за посиланням, а також подивитися у що він перетворився.

Але будемо говорити предметно, сьогодні піде мова про конкретний районі міста Житомира. Район має гарні краєвиди, знаходиться на березі річки Тетерів. Саме там, ближче до річки йде активна забудова. Зводяться багатоповерхові будинки на сотні нових квартир. У тій же частині району вже присутні кілька багатоповерхівок. Район називається Корбутівка, на його території розташований міський пляж і парк. А також, всього одна двоповерхова стара школа №32, розрахована на 300 осіб.

Згідно з наказом Міністерства освіти №367, за кожним навчальним закладом закріплена певна територія обслуговування. У наказі дається визначення такого поняття:

«територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (або її частина чи окремі будинки), визначена і закріплена місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за закладом освіти для забезпечення права кожної дитини, яка проживає на цій території, на здобуття початкової та/або базової середньої освіти у закладі освіти, що найбільш доступний та наближений до місця проживання дитини».

Далі, згідно того ж наказу (ви можете з ним ознайомиться в кінці публікації), ми бачимо цілком логічний пункт під номером 6, в якому говориться, що зарахування дітей відбувається виключно на вільні місця, інформація про які повинна бути розміщена на сайті школи або місцевого управління освіти.

Згідно з інформацією, яка вказана на сайті міської ради Житомира, проводиться першочергове зарахування до першого класу тих дітей, які проживають на території обслуговування освітнього закладу. Згідно з розділом 2, пункту 1 вищезазначеного наказу, при подачі документів, батьки можуть подати документ, що підтверджує місце проживання дитини або одного з батьків.

У разі, якщо школа переповнена, дітям доведеться їздити в більш віддалену школу. Потрапити в неї можливо, це відбувається методом жеребкування, так написано в наказі, хоча всі ми прекрасно знаємо, що потрапить в школу та дитина, чиї батьки мають зв'язку та/або гроші.

Жеребкування і нестача вільних місць створює корупційну схему в системі освіти. Всі батьки хочуть, щоб їхні діти навчалися в хорошій школі і бажано недалеко від будинку і вже директор школи приймає рішення про зарахування дитини. Як мені колись сказав директор в одній зі шкіл: «Школа переповнена, але якщо ви дуже хочете до нас потрапити, можемо домовитись».

Повертаючись до єдиної школи, яка знаходиться в районі Корбутівка, варто згадати і її розташування. Вона знаходиться на краю району, по суті, між центром міста і Корбутівкою. Між школою і центром розташований міст з тривалою ділянкою дороги в 1,5 км.

Територія обслуговування школи знаходиться вздовж відрізка дороги протяжністю 2,6 км, перебуваючи в самому його початку. На карті виділено місце розташування школи (червоне коло) і місце активної забудови (червоний прямокутник).

Згідно з офіційною інформацією, школа вже переповнена. Будучи розрахованою лише на 300 учнів, зараховано на даний момент 415. Що буде, коли висотки в цьому районі будуть добудовані? Сотні дітей будуть змушені їздити в більш віддалені школи, не у всіх батьків є власні авто. Такі поїздки в годину-пік на громадському транспорті будуть справжніми тортурами, не кажучи вже про витрати грошей і часу. Кількість квартир які будуть заселені, можна оцінити по фото.

Що робить місцева влада? У далекому 2015 році на сесії міської ради тоді ще новообраному меру Житомира Сергію Івановичу Сухомлину була донесена інформація про те, що садки та школа на Корбутівці переповнені. На що пролунала цілком логічна відповідь, якщо буде проблема, у нас є ділянка землі, ми будемо там будувати школу. Я особисто був присутній на цій сесії, і добре запам'ятав цю ситуацію.

Але, замість того, щоб побудувати ще одну школу на території району, полегшити життя тисячам людей, міська рада віддає територію колишнього дитячого садка, який був в напівзруйнованому стані, і про яку говорилося в 2015 році, приватній школі «Всесвіт». На це було виділено територію трохи менше 1 гектара, в квітні цього року. Шість років бездіяльності призвели до колапсу в освітній сфері і безлічі незручностей, але замість державної школи, буде будуватись приватна, в якій навчатимуться діти, чиї батьки зможуть собі це дозволити.

Варто також згадати, що під забудову висотками віддали і територію спорткомплексу Динамо, а саме єдиний стадіон в цьому районі, на якому могли тренуватися спортсмени. Під забудову пішла і територія колишніх військових складів, які були закинуті після розвалу СРСР.

Зараз на території, недалеко від бурхливої ​​забудови району, простоює занедбаний будинок «Науково-дослідного інституту радіосистем», оголошений банкрутом в 2014 році.

«Житомирський НДІ створювався для вирішення однієї дуже важливої ​​задачі в оборонній сфері - розробки головки самонаведення для ураження радіовипромінювальних засобів. Ми займалися також системами для захисту військової техніки та військових об'єктів від високоточної зброї, створенням самої високоточної зброї, в загальному всім тим, що називається радіоелектронна боротьба» - заявляв директор інституту в 2014 році. Чому таке важливе для нашої обороноздатності підприємство збанкрутувало саме в 2014 році, тема окремої публікації.

У той час, коли забудова міст йде повним ходом, висотки ростуть як гриби, у багатьох районах багатьох міст відбувається подібна ситуація. Про гроші, влада замислюється в першу чергу а ось про інфраструктуру, - забувають. Мало побудувати будинки і продати квартири, людей потрібно ще й забезпечити медичним обслуговуванням, можливістю вчитись дітям і відвідувати школи, можливість віддати свою дитину в дитячий сад за місцем проживання, а не їхати з нею через все місто.

Дитячі садки, до слова, також переповнені, і вже давно. Відразу після народження, дитину потрібно ставити в чергу, щоб через кілька років була можливість водити її в дитячий садок. Дуже хотілося б побачити, як мер міста провів би день в ясельках, з дворічними дітьми, яких 35 осіб в групі, а за списком може бути і більше. З вікна кабінету, не видна картина тієї критичної ситуації, яка складається в системі освіти. Я, як і багато жителів міст, все ще сподіваємось що критична ситуація буде вирішена і влада знайде кошти для побудови нових державних шкіл і садочків, думаючи не тільки про прибуток а й про людей, які їх обрали.

Олексій Пехоцький