Питання комунальних тарифів завжди було в Україні чутливим для значної частини населення. Саме тому наші політики часто використовують цю тему в своїх інтересах, щоб отримати прихильність потенційних виборців. Ця проблема тільки загострилася з початком російської агресії. Головним для більшості українців в перші місяці війни став захист батьківщини та фізичне виживання, а не оплата платіжок.
Більш того, за даними Міжнародної організації праці, більше 5 млн українців залишились без роботи та стабільних доходів, 7 млн стали внутрішніми переселенцями з неясними перспективами.
29 липня 2022 року Верховна рада схвалила урядовий законопроект про мораторій на підвищення тарифів на газ, тепло і гарячу воду під час війни. Документ в цілому підтримали 260 народних депутатів. У серпні 2022 року, через пів року після повномасштабного вторгнення Росії, президент Володимир Зеленський підписав закон, який вводить мораторій на підвищення комунальних тарифів на час воєнного стану та на пів року після його завершення. Ця заборона чинна протягом дії воєнного стану та ще шести місяців після його скасування. Крім того, тоді, як виявилося пізніше на деякий час, «заморозили» й інші тарифи – зокрема, на електроенергію.
Закон також тимчасово заборонив постачальникам газу примушувати побутових споживачів сплачувати заборгованість. У тому числі, включати її в рахунок на оплату, подавати судові позови, стягувати заборгованість у примусовому порядку і відключати газопостачання. Водночас про інші комунальні тарифи в законі не йшлося, тому вони можуть зростати під час війни. Отже, підвищення цін на світло та воду – законні. Та чим обґрунтовані вони?
Як це зазвичай буває, фактичний стан речей дещо відрізняється від переможних реляцій уряду. Підвищення тарифів — це ворожа, диверсійна діяльність проти нашої обороноздатності. Суспільство має це зупинити.
За 2023 рік борги населення за послуги ЖКГ зросли більше ніж на 40 млрд грн і станом на початок 2024 року борги українців за комуналку становили 120 млрд грн! Левова частка цього боргу за газ і тепло. Заплановане владою підвищення тарифів в 2-3 рази навряд чи поліпшить ситуацію з боргами.
На сьогодні у влади є вибір: значно підвищити тарифи в умовах війни, або залишити все, як є, або взяти під контроль енергетичні монополії, або ж знайти інше креативне рішення.
Влада обрала підвищення тарифів. 08 січня 2024 року Кабмін скасував мораторій на припинення надання житлово-комунальних послуг під час дії режиму воєнного стану. Постачальники електроенергії тепер матимуть право відключати світло побутовим споживачам, які заборгували за комуналку. Проте не відключатимуть електроенергію на територіях, де йдуть бойові дії, і в окупованих агресором Росією регіонах. Про це йдеться у постанові від 29 грудня 2023 року № 1405.
Де-факто ціноутворенням у державі займається Володимир Зеленський, який навіть не намагається цього приховувати. Кілька місяців тому президенту не сподобалося рішення НКРЕКП (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо підвищення цін на воду і вже за лічені години воно було скасоване.
Всі рішення щодо підвищення тарифів на ЖКХ будуть прийматися на місцях, тобто органами місцевого самоврядування. Якщо тариф економічно не обґрунтований, то органи місцевого самоврядування повинні компенсувати коштом місцевого бюджету ту різницю, яку підприємство недоотримує.
Розглянемо, що відбулося у різних сферах соціального життя за весь час війни. Так, наприклад, вартість послуг таксі зросла через підвищення цін на пальне чи його дефіцит. Оскільки водії не могли вільно заправитися, їм потрібно було більше часу для пошуку пального. Цей час компенсувався вартістю поїздки.
А ось вартість поштових послуг піднялася удвічі-утричі! Підвищення тарифів на воду на 33% в умовах війни — це подальше пограбування нашої економіки та доведення людей до стану повного зубожіння. Підняття тарифів під час війни — неприпустимо.
Сподівання українців, що влада дотримуватиметься мораторію на підвищення тарифів на ЖКГ під час війни, не справдилися й раніше. Від 1 червня 2023 року майже вдвічі зросли тарифи на електроенергію. Кабінет міністрів ухвалив рішення про підвищення тарифу на електроенергію для населення з 1 червня 2023 року майже вдвічі - до 2,64 грн за кВт-год.
Підвищення тарифів на електроенергію для населення майже вдвічі є порушенням закону, який запроваджував мораторій на підвищення комунальних тарифів для населення на час ведення бойових дій і на пів року після їх завершення.
Як відомо, Укренерго виступило з ініціативою підвищити тариф на передачу та диспетчеризацію електроенергії для бізнесу. Експерти енергетичного ринку виступили проти цього рішення – адже чергове зростання тарифів посилить кризу у багатьох галузях, а в довгостроковій перспективі тільки погіршить економічну безпеку України.
Підвищення тарифу на передачу та диспетчеризацію електроенергії, яке ініціює Укренерго - рішення несистемне та недалекоглядне, і в майбутньому призведе тільки до погіршення стану української економіки. Тож компанія має залучити кошти від міжнародних фінансових установ замість того, аби добивати бізнес.
Укренерго – це одна з небагатьох українських компаній, якій напряму готові допомагати західні партнери. Партнери готові допомагати обладнанням, фінансовими вливаннями. Так хай Укренерго краще отримує якісь кредити від ЄБРР, співфінансування від Міжнародної фінансової корпорації чи допомогу Єврокомісії, ніж намагається добити тарифами, а це саме легке завжди для них, - промисловість, яка ще працює.
До зростання тарифів, причому не лише на електроенергію, насамперед не готова українська економіка. А також суспільство. За минулий рік ВВП країни скоротився на 30%. Це означає різке зростання рівня безробіття, та й ті, хто ще має роботу, все одно втратили дуже значну частку доходів. В результаті, підвищення тарифів може спровокувати колапс неплатежів, а принагідно – викликати соціальну напругу.
Розглянемо інші аспекти тарифної проблеми. На даний момент навіть механізму фінансування водопостачальних підприємств не визначено. Перекласти відповідальність на місцеве самоврядування неможливо, це не передбачено законодавством, та й коштів у місцевих бюджетах на це нема.Тимчасом водоканали виживають з останніх сил. Підприємства компенсують витрати на реагенти, зарплати й податки шляхом несплати рахунків за електроенергію. Це загрожує арештами рахунків, а енергоринок уже відчуває брак коштів через недоплату від водопостачальних підприємств. Під загрозою стабільність водопостачання споживачів та опалювального сезону.
Україна – маловодна країна, вона перебуває на 32 місці серед 40 за забезпеченістю питною водою у Європі і входить до списку країн, яким загрожує нестача водних ресурсів. При цьому 75% води, яка подається споживачам, береться з поверхневих джерел – річок. Ми маємо берегти наші водні ресурси як найцінніший скарб, боротися за них, захищати з усіх сил.
Ми не можемо дозволити собі втратити цей життєво важливий ресурс. Українці – свідома нація, тож маємо залишити нащадкам гідний спадок. Для цього нам необхідно виграти дві війни. Першу, з Росією, ми обов’язково виграємо. Важливо виграти ще й другу – з популізмом, некомпетентністю та байдужістю можновладців, які ведуть водопровідно-каналізаційну галузь до колапсу.
Це багато в чому при розгляді тарифної проблеми ми бачимо суто психологічний момент. Навіть сильно збіднілі люди, доки вони бачать, що держава тримає обіцянку і не піднімає тарифи, вони платять за спожиті ЖКП. Такий ось свого роду суспільний договір. Але якщо на тлі війни тарифи таки піднімуть, то багато людей психологічно сприймуть це як моральне право більше не платити за комуналку.
Адже ситуація з боргами критична вже зараз. Точної інформації щодо боргів українців за послуги ЖКГ у відкритому доступі сьогодні немає. Держстат закрив її, посилаючись на війну. Тому про те, як змінилася ситуація за останній рік, можна судити хіба що за непрямими показниками та інформацією від місцевих адміністрацій. За нашими підрахунками до початку 2024 року борг українців за послуги ЖКГ міг зрости приблизно до 130 млрд гривень.
Можна, звісно, намагатися вдосконалювати механізм субсидій. Але він і до війни працював якось не дуже. Чи працюватиме він взагалі зараз, при величезній кількості переселенців, не завжди зрозумілому статусі військових і багато чому іншому – дуже велике питання.
Є ще один чинник: місцевій владі виділяють багато мільярдів гривень у вигляді субвенцій, щоб, наприклад, ціни на гарячу воду залишалися без змін, а підприємства мали кошти на забезпечення безперебійної роботи та ремонти на тлі російських ударів по енергетичних об'єктах. Чинний мораторій також передбачає компенсацію коштів комунальним підприємствам за рахунок держави.
Але різниця в тарифах досі не відшкодована або відшкодована не скрізь, або відшкодована не повністю. За оцінками Асоціації міст України, збитки за 2023 рік становили майже 45 млрд гривень. Але цей механізм все ж таки хоч якось, але працює. І, напевно, простіше і в усіх сенсах розумніше зараз налагодити його, ніж починати процес перегляду тарифів, що дуже негативно сприймається в суспільстві.
Звичайно, треба розуміти, що в майбутньому навряд чи вдасться уникнути підвищення цін на житлово-комунальні послуги. Проте цілком розумно це зробити, коли війна вже закінчиться, і ми будемо впевнені, що через день російські ракети не зруйнують ще кілька ТЕЦ, і всю енергетичну бухгалтерію не доведеться перераховувати заново. До того ж, щоб допустити різке зростання тарифів до економічно обґрунтованих показників, варто було б спершу провести аудит енергокомпаній. Подивитися уважно на структуру витрат, ефективність їх роботи. Бо ж, як кажуть часом «не під запис» самі енергетики, якщо виключити з калькуляції всі невиправдані витрати, то можна ще довго тарифи не підвищувати.
Зростання комунальних тарифів в Україні під час війни відбудеться задля заробляння надприбутків олігархами. Саме олігархи навіть під час повномасштабного вторгнення РФ, переслідують єдину мету — отримання надприбутків, щоб як Ахметов жирувати незалежно від того в яких умовах знаходиться наш народ і купувати яхти за 200 млн. доларів США під час війни. Для них абсолютно байдуже, чи спроможні населення та економіка витримати підняття тарифів під час війни. У них одна мета — заробляння надприбутків.
Влада аргументує таке підвищення «економічною обґрунтованістю» тарифів. Та що стоїть за цією «економікою»? Чому споживачі сплачують за усі наднормативні витоки тепла через діряві труби? Чи відповідають нормативи витрат теплової енергії на опалення житла сучасним вимогам енергозбереження? Як мають змінюватись тарифи і платіжки споживачів тепла в залежності від погодних умов? Чому уряд не затверджує Методику перерахунку платежів за опалення і гарячу воду з урахуванням погодних умов?
Це буде неперервним процесом, якщо ми його не зупинимо. Тобто суспільство має піднятися та зупинити своє безкінечне пограбування. Адже людям не вистачає коштів на життя. Олігархи та казнокради не зупиняться — їх треба зупинити в силовий спосіб.
Підняття будь -яких тарифів під час війни — це злочин проти народу. Адже у людей немає коштів для повносправного існування.
На сьогодні більше 50% українців, які залишилися в країні є бідними. Більше 30% на межі зубожіння. Тому піднімати тарифи, кажучи, що окремим категоріям громадян на 40−50 грн підняли пенсію — злочин проти народу. Такі дії влади лягають в тому ж напрямку, в якому зараз працює імперська машина РФ — знищення українців. Адже підвищення тарифів погіршує низький матеріальний стан суспільства та робить менш життєздатним наше населення, тобто менш готовим до опору. Пам’ятаємо, що українці постійно роблять великий вклад у забезпечення нашої армії. У нас насправді народна армія. Погіршення матеріального стану українців через підняття тарифів призведе до зменшення можливостей людей забезпечувати армію, що призведе до послаблення нашої обороноздатності.
Не дивно, що через таку прірву між ринковою та чинною цінами накопичилася маса проблем. Щоб їх вирішити, так чи інакше треба усунути основну причину – неринкові тарифи. А для цього потрібні політична воля керівництва країни та правильно розрахований механізм, який, з одного боку, допоміг би економіці, з іншого – не загнав би в глухий кут людей.
Українська влада неодноразово обіцяла не підвищувати тарифи під час війни і навіть прийняла відповідний мораторій, а далі його було скасовано. Проте, згодом стало зрозуміло, що із такими гарантіями варто чекати сюрпризів.
Проте, збільшуватись комунальні тарифи до завершення війни ще будуть, і ця динаміка залежатиме від її тривалості. Якщо бойові дії будуть продовжуватись і весь наступний рік, то навесні чи навіть ще раніше влада повернеться до питання підвищення вартості електроенергії і води, бо енергокомпанії знову попросять кошти на відновлення, закупівлю матеріалів та, зрештою, підготовку до наступної зими.
Зростання може бути суттєвим: електрика - плюс 50 відсотків вартості, вода – плюс 40 відсотків до діючих тарифів.
Газові тарифи так само мають шанс зрости. Проте, якщо «Нафтогаз», буде обходитись без імпортного газу, який купується за валюту на європейських хабах, то ціни можуть переглянути мінімально – на 10-15 відсотків.
Тож не варто приймати на віру слова уряду та президента про те, що комунальні тарифи залишаться незмінними аж до нашої Перемоги. Схоже на те, що вони не спроможні їх стримати.
А вже бізнес та громадяни фінансово вже видихаються. Вони вже не можуть так само підтримувати ЗСУ, як це було ще рік тому. Вже немає фінансових запасів та оборотів, щоб вони могли підтримувати фронт в таких же об’ємах, як рік назад. Тому все, що йде на послаблення українського бізнесу — веде до погіршення нашої обороноздатності. Наші бійці з передової кажуть, що не держава, а саме люди дають 90% поставок необхідного обладнання такого, наприклад, як дрони, обладнання для дронів, окопний РЕБ тощо. А підвищення тарифів — це ворожа, диверсійна діяльність проти нашої обороноздатності. Тому що відбувається ослаблення фінансових спроможностей людей і вони не можуть надалі фінансувати потреби фронту.
Наша державна позиція — не підвищувати тарифи, поки у країні йде війна, й доки люди відчувають її наслідки.
Євгеній Кузнєцов,
Голова Союзу воїнів-добровольців