Суддя Східного апеляційного господарського суду Михайло Слободін звернувся до Вищої ради правосуддя із зовсім нетиповою скаргою (№2385/0/6-20). На думку М.Слободіна, один із суддів Господарського суду Харківської області сприяв маніпуляції із автоматизованою системою розподілу справ.
Вивчивши реєстр електронного діловодства, М.Слободін дійшов висновку, що особа сумлінно подавала позов до підприємства, за яким не могли відкрити справу через допущені недоліки. Однак підприємство не усувало недоліків, а зверталась ще раз із позовом. І лише коли заява потрапила в «правильні» руки, особа виправила недоліки і подала документи, яких не вистачало.
До того ж суддя став на бік позивача, який прагнув скасування договору іпотеки, і заарештував усе майно підприємства. На думку законника, таке рішення його колеги — безпідставне.
Коли товариство оскаржило рішення суду першої інстанції, то в апеляції М.Слободіну заявили відвід, аргументувавши тим, що суддя розглядає справу, в якій стороною є юридична фірма, де він працював раніше. Представники позивача спробували залучити цю фірму до процесу як третю сторону, і суддя першої інстанції це підтримав, хоча юрфірма жодного стосунку до справи не має.
Усвідомлюючи всю делікатність питання, законник все ж стверджує, що його колега втрутився у здійснення справедливості, в тому числі посягнувши на його незалежність.
