• Чт. Бер 28th, 2024

«Руки, які нічого не крали»  шарудять на Кіровоградщині

Допоки Україна веде на політичному та інформаційному фронтах запеклу боротьбу з внутрішнім та зовнішнім ворогом,  Кіровоградщина  може стати епіцентром  резонансного  кримінального скандалу, який загрожує винищити не тільки рештки політичного рейтингу так званої «партії влади», але й потужно зіпсувати імідж всієї держави в очах наших «стратегічних партнерів», від яких влада країни роками настирливо вимагаємо «санкцій проти Росії».

Схеми  зрощення політики, криміналу і бізнесу в Україні не нові та не припиняються ані у мирний час, ані під час революцій, ані під час гібридної війни. Тому й не дивно, що одним з ініціаторів процесу зміцнення симбіозу здавалося б діаметрально протилежних сфер діяльності  залишається політична партія «Блок Юлії Тимошенко»  та її чи не найяскравіші представники з Кіровоградщини.

Не встигла Україна проковтнути дострокове звільнення з-під варти «мисливця на людей», одіозно- відомого «бютівця» Кіровоградщини Віктора Лозинського, який, не дивлячись на судимість, здобув «переконливу перемогу» на минулорічних виборах до органів місцевого самоврядування, як вже й інші симпатики цієї політичної сили з напівкримінального середовища навздогін «потягнулися» до владних кабінетів. Аби все-ж-таки одержати свій особистий «ласий шматок з пирога влади» у Кропивницькому, кримінальники та бізнесмени  взялися «штурмувати» всілякі «запасні входи» та таємні дверцята у кабінети губернатора краю, фахового дипломата Андрія Назаренка та голови Кіровоградської облради, колишнього СБУшника  Сергія Шульги. Не остання роль у «вирішенні питань» бажаючих заволодіти ласим шматочком майна чи землі належить  депутатові  Гайворонської районної ради Віталію Васильовичу Пойді, голові постійної комісії з питань бюджету, фінансів, комунальної власності, економічного і соціального розвитку, торгівлі, промисловості та будівництва. За сумісництвом – очільнику приватного сільськогосподарського  підприємства "Перемога" та ідейному партійцю політичної партії "Громадянська позиція".

Саме його вважають давнім близьким товаришем переобраного у першому турі мера Гайворона, «бютівця», Романа Тарасовича Волуйка, за яким також тягнеться ціла низка  кримінальних скандалів. До «походу у велику політику» Роман Тарасович займався підприємницькою діяльністю. Основним видом якої була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. У 2015 році Романа Волуйко обрали міським головою Гайворона Кіровоградської області  від політичної партії Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». Також Роман Тарасович обирався депутатом Гайворонського міської ради двох скликань від біло-сердечних, чиї «руки нічого не крали». Першим бізнесовим кроком пана Волуйка на новій посаді було «наповнення новим змістом» своїх колишніх торгівельних точок  з продажу тютюнових виробів. Вони стали надавати і «супутню послугу», перетворившись на нелегальні конвертаційні пункти. Отримавши доступ не лише до міської скарбниці, але й до розподілу вельми дефіцитних у регіоні земельних ресурсів,  Роман Волуйко за рекордно короткий термін вибудував таку схему, що без його персонального благословіння ( з монетизованою подякою, зрозуміло!) неможливо було вирішити жодного майнового питання. За будь-які виконані у місті роботи пан Волуйко спершу забажав «відкати» у розмірі  15% від кошторису, але згодом – після своїх судових негараздів! – збільшив до 25%. Комунальне майно передавалося у власність «партнерам» за заниженою вартістю і без аукціону. Наприклад: земельна ділянка кадастровий номер 3521188300:02:000:9002 Жваво оформлювались ділянки на підставних осіб, з одночасним переоформленням  десятками та сотнями гектарів у довгострокову оренду  потрібним «вдячним  аграріям-підприємцям».

Але надмірна захланність ніколи до добра не доводить. У 2016 році Роман Волуйко таки погорів на хабарі. Так, обвинувачення зазначало, що директору ТОВ «Український центр навчання та професійного розвитку», яке займається оптовим та роздрібним продажем металоконструкцій та транспортно-вантажними перевезеннями необхідно було знайти земельні ділянки, які мали розташовуватись у зручному з точки зору транспортних сполучень місці. Для перемовин він відрядив представника підприємства. Під час зустрічі з Романом Волуйком, де обговорювалося виділення землі, той вимагав хабар, суму якого запропонував  повідомити пізніше. Згодом підприємство «перемогло»  у земельному аукціоні за вказані ділянки.  А єдиним «конкурентом» на торгах був кум міського голови пана Волуйко. Після торгів Роман Волуйко підписав договори оренди й скерував їх до державного реєстратора та у розмові з представником підприємства повідомив, що клопотатиме на сесії міськради про передачу цих земельних ділянок у власність підприємцям за заниженою ціною. Тоді за свої «послуги» він вимагав 4 тисяч доларів. Вже 17 травня, після того, як представник підприємства отримав завірені держреєстратором договори, він передав меру Гайворона половину із обумовленої суми – 2 тисячі доларів. Саме у цей момент Волуйка затримали працівники військової прокуратури.

Суд зробив запити у податкові інспекції у Дарницькому та Дніпровському районах Києва, на що отримав відповідь, що ТОВ «Український центр навчання та професійного розвитку» не звітує до органів ДФС про здійснення фінансово-господарської діяльності. Власник підприємства, який нібито  «знайшов на кадастровій карті»  вказані земельні ділянки - на судове засідання не з’явився попри кількаразові виклики. Варто додати, що у резонансній справі були задіяні всі важелі «партійного впливу» і в  результаті  достатньо «переконаний портретами американських президентів»  суд  -  зненацька дійшов висновку, що «мала місце провокація, а не вимагання». І  Дарницький районний суд Києва 6 лютого виніс вирок, яким виправдав звинуваченого у корупції міського голову Гайворона Романа Волуйка і він повернувся на посаду. Також Волуйку повернули заставу 413 400 гривень та зняли арешт із майна.

Доречі, щодо майна: за даними декларації, поданої в 2019 році, Волуйко Роман Тарасович має квартиру і земельну ділянку в Гайвороні (54 м2 і 89 м2 відповідно). Його дружина має два житлових будинки (93,22 м2 та 58,5 м2) і дві земельні ділянки (загальною площею +1141 м2) в Гайвороні. Роман Тарасович має три легкових автомобілі: ВАЗ 2101 1974 року Mercedes-Benz 270 CDI 2002 року і Peugeot Expert 2006 року випуску. Дохід пана Романа склав за рік 298 тисяч 547 гривень. Наталя Волуйко за рік отримала 63 тисячі 650 гривень. Також родина має чималі заощадження: 497 тисяч 300 гривень, 12 тисяч доларів, 5 тисяч євро, 9 тисяч 500 фунтів стерлінгів і 2550 швейцарських франків готівкою. Крім цього, третім особам подружжя  «позичило» 80 тисяч доларів.

При таких «скромних» статках «бідний та чесний» мер аж ніяк не міг дозволити собі меценатства на користь своєї громади, тому у 2019 році  міський голова Гайворона Роман Волуйко записав відеозвернення до президента Володимира Зеленського, в якому просить розблокувати виплати коштів фонду регіонального розвитку. Чому ж у пана мера виникла саме у той час така нагальна потреба звертатись зі слізними проханнями вже до нової влади? Саме у 2019 році занедбані за роки Незалежності системи водопостачання та водовідведення, засмічені водостоки, небезпечна для вживання питна вода, що видобувалась без дозвільних документів та контролю якості, захаращене сміттєзвалище – поставили життя гайворонців  під загрозу екологічної катастрофи. Люди почали масово скаржитись у контролюючі органи. А бюджетні кошти пан Волуйко вже розтринькав на більш нагальні для себе потреби.  Ще й на додачу у пана Волуйка виникли нові персональні негаразди. І вирішити проблеми можна було лише « задружившись» з новою владою. А ще краще – звернувши на себе увагу «команди Зеленського» у якості ревного господарника та незамінного мера.

Саме у 2019 році Конституційний суд України за клопотанням прокуратури повернув «закриту  на прохання» справу про хабар на дорозслідування. Оскільки пан Волуйко за допомогою побратимів-однопартійців так щедро чарував в суді портретами заокеанських президентів, що з матеріалів справи щезли записи судових засідань та й свідки зникли без сліду. На досить тривалий час Волуйкові вдалося «підвісити» справу в апеляційному суді, аби не допустити її повторного розгляду у суді першої інстанції. Оскільки тоді – згідно законодавства! – його знову мають відсторонити від посади та ще й можуть знову вимагати у якості запобіжного заходу внесення застави. І цього разу – вона може бути значно більшою.  Проте, у яку суму пану Волуйко обходиться більш як дворічне затягування розгляду справи – наразі залишається його маленькою таємницею. До якої причетні і інші вельми кмітливі ділки з Гайворонщини – про яких докладніше у наступних публікаціях. Але, зважаючи на те, що ці «пани» ані в особистих, ані в корпоративних фінансових засобах для масштабів Кіровоградщини не обмежені, квапливість Романа Волуйка та його побратимів у налагодженні контактів з місцевими «Слугами народу» у владі цілком вкладається у звичайну загарбницьку концепцію, яку всіма доступними шляхами намагаються реалізувати у Гайворонському районі. І це не тільки на майже готовому для відкриття вітчизняному ринку землі (близько 221 тис. га на Кіровоградщині оціночною вартістю понад 15 млрд грн.), але й в інших суміжних галузях, як-то розробка родовищ корисних копалин та інше використання українських надр і стратегічних природних ресурсів.