План стійкості, поданий президентом Володимиром Зеленським, став предметом гарячих дискусій ще до його оприлюднення. По-перше, це не перший озвучень «план», тому експерти і політики сумнівались в його практичності, порівнюючи його з попередніми. Але президент запевняє: 10 пунктів внутрішнього плану стійкості разом з додатками до кожного пункту «фактично стати першою українською доктриною, яка має привести Україну від війни до миру».
Його амбітна концепція покликана не тільки відновити економіку, яка постраждала від війни, але й закладає основи для її довгострокового зростання. Хоча при цьому план можна назвати дієвим тільки при певних обставин на фронті. І поки вони протилежні.
Невизначеність, відчай, втома -цими трьома словами заступник головного редактора німецької газети Bild Пауль Ронцхаймер описав свої враження від атмосфери в Києві після удару «ОРЄШНІКОМ» по Дніпру. Михайло Подоляк був у досить невизначеному настрої, коли говорив, що ніяких «ОРЄШНІКОВ» не існує, але використання такої зброї «точно обнуляє можливості про що-небудь домовитися з РФ». У цьому плані військовий комплекс, який вдарив по Дніпру, є якоюсь відповіддю на «план стійкості». Дуже небезпечним і для України, і для Європи.
Однією з найбільш обговорюваних проблем є відсутність чіткої стратегії щодо залучення прямих іноземних інвестицій. Економіка України потребує серйозної підтримки, а без яісного механізму для стимулювання інвестицій, план ризикує залишитися лише набором гасел. Крім того, критику викликає і недолік конкретних заходів з реформування державного сектора, який довгий час гостро потребує модернізації. Формулювання вельми розмиті: «Спільна юридична, комунікаційна та адвокаційна робота держави та українських громадських сил. Її мета: трибунал проти Росії, конфіскація російських активів, дієві санкції проти Росії, забезпечення духовної незалежності України, українська культурна дипломатія, протидія дезінформації та розвиток нормальних державних комунікацій України, трансформація наших державних інституцій». Зрозуміло, що Зеленський таким чином намагається згуртувати роз'єднане на тлі розбіжностей у поглядах українське суспільство. І нова система контрактів у ЗСУ, кадрові просування військових та навіть військовий омбудсмен реформу держсектору не проведуть. Військові питання, які очолюють план, зрозумілі, але державні інститути вже зовсім скоро будуть відчувати не менші проблеми, ніж фронт. У тому числі і кадрові.
Тут же важливо розуміти, що ніякого розвитку соціальної сфери або культури без чітко вивіреної військової стратегії у нас не буде. А наша військова стратегія тісно пов'язана із західними планами, насамперед США та НАТО, на методи ведення війни у 2025 році. І зараз союзники роблять вигляд, що ніякого «ОРЄШНІКА» немає, ніякої небезпеки від російської балістики і ядерного потенціалу немає, просто, щоб заспокоїти суспільство і отримати додатковий час на переговори з Путіним.
Мабуть, необхідно скласти якийсь путівник по діючих в Україні «планам». «План внутрішньої стійкості» фактично доповнює «план перемоги», а разом вони складають план України щодо ведення війни. The Times пише, що новий план повинен «знизити відчайдушні настрої в Києві, викликаний переобранням Трампа», тим самим знецінюючи цей документ, що не може не викликати негатив в нашій країні.
І навіть якщо ми спробуємо побачити в пунктах плану тільки добре і оптимістичне, все це в очах українських громадян-виборців перехресно проводити вибори до кінця війни.
«Але у нас в Україні є деякі люди, які, може, зголодніли за цим настількі, що хочуть боротися всередині нашої держави більше, ніж заради нашої держави. Хочуть політичних суперечок в окопах як в телестудіях. Це пагубно для України. Україна спочатку вимагатиме справедливого миру, а потім українці проведуть справедливі вибори»,- упевнений Володимир Зеленський.
При цьому він же критикує Раду за відмову працювати через загрозу обстрілу «ОРЄШНІКОМ». Може тоді переоберемо парламент?.
Логіка президента вичерпна, але абсолютно незрозуміла для опозиційних політичних сил. Аже дане політичне табу стосується саме посади президента, людина на будь-якій іншій політичній посаді, військовій чи цивільній, такого захисту не має. Депутат Ярослав Железняк повідомив, що Зеленський представив у парламенті свій десятиступінчастий план майже протягом півтори години, проте в його виступі було «дуже багато води». Незважаючи на обіцянку, дану минулого тижня, надати план, президент заявив, що решта документу з додатками з'явиться лише в грудні. «У цілому все виглядало дуже заплутано, складалося враження, що значна частина планом ще не є».
Також Зеленський висунув ініціатив про створення «культурного Рамштайна», який повинен сприяти популяризації України за межами країни. По суті, це є аналогією по зустрічі контактної групи, що займається військовою підтримкою Києва у форматі Рамштайн. «Культурний Рамштайн» депутат Олексій Гончаренко назвав «повнім ідіотизмом», а також здивувався, чому кожен новий план Зеленського «потужний» і «переможний».
До культурного відродження нашої країни взагалі великі питання. Міністерство культури та інформаційної політики за два роки витратило понад 24 млн гривень на книги, покликані зміцнити національну єдність українців, але більша частина тиражів залишилася лежати на складах, пише NGL media. В рамках даної програми, зокрема, були випущені книги «Рашизм-це…» і «Геноцид». На цьому тлі існування мовних інспекторів вбачається політика «батога і пряника», а для розвитку культури ні те, ні інше, як відомо, не працює.
Залишається тільки з'ясувати: для кого і для чого написаний «план стійкості»? Для покращення життя звичайних українців? Для стабілізації фронту? Для того, щоб згуртувати наше політичне поле? Щоб спробувати дістатися до Дональда Трампа? Жодне з припущень далеке від реальної відповіді. І після появи «ОРЄШНІКА» як нової військової реальності «план стійкості» просто втрачає свій сенс.