Уродженець маленького, Богом забутого с. Іза, Закарпатської області, де була лише початкова школа, Василь Вакаров розпочав вивчати «науку пристосування» у восьмирічній школі — інтернаті м. Виноградова. І дуже скоро збагнув всі переваги « ласкавого телятка», котре, як відомо…..
Опинившись у Київі, у 1991 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, отримав кваліфікацію юриста, але омріяної роботи «дорогого адвоката» отримати не зміг, оскільки після розпаду СРСР у новій Незалежній Україні - а у столиці й поготів! – закарпатські приблуди попитом не користувались. То ж Василь використав набуті в інтернаті навички і почав самостійно пробивати свій шлях до успіху. Як «ласкаве телятко».
Попрацювавши юрисконсультом у Службі добровільної праці та соціального захисту молоді м. Києва, а згодом – заступником директора Київського молодіжного центра праці, у 1996 році він таки став адвокатом, але не вельми успішно.
Фактично, шанс зробити кар’єру Вакаров отримав завдяки Майдану Присягнувши на вірність Петру Порошенку, з червня по жовтень 2014 року Василь Вакаров був завідувачем відділу з питань антикорупційної політики, а також т.в.о. керівника Головного управління з питань діяльності правоохоронних органів та протидії корупції при Адміністрації Президента України. Але пробитись до грошових потоків не зміг. Тому – як він сам стверджує: «Пішов із Адміністрації на знак незгоди з антикорупційною політикою Президента Порошенка».
У лютому 2015 року Вакаров вже учасник конкурсу на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Знову – невдало.
У червні –грудні 2015 - учасник конкурсу з відбору кандидатів на посаду членів національного агентства з питань запобігання корупції. І знов мимо.
З жовтня 2015 по травень 2016 займав посаду заступника керівника громадської спілки «ЦЕНТР ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» - але не зміг домовитись з більш досвідченим корупціонером, за сумісництвом – головним «антикорупціонером країни» Віталієм Шабуніним.
Дуже образившись, Вакаров тоді написав: «Вчора я був присутнім на "похоронах". Похорони були дорогими (навіть пишними): сучасний зал, техніка, сцена, безкоштовні обід і фуршет, кави-брейки. Усе було на найвищому рівні. Хоронили "антикорупційну реформу в Україні".Продюсерами виступали: посли США та ЄС в Україні, інвесторами: представники світових та європейських фондів та асоціацій, виконавцями: Президент Петро Порошенко, Прем'єр Арсеній Яценюк, міністри, заступники міністрів та найбільш "продвинутий реформатор" із адміністрації Дмитро Шимків. Співвиконавцями виступали найбільш високооплачувані експерти - Р. Рябошапка, Д. Котляр, О. Хмара, Шабунін (як же без нього!!). Віповідальним "віддувавцем" був призначений Артем Ситник (керівник створеного, але ніяк не запущеного в роботу антикорупційного бюро). Свідками процесу були численні детективи бюро, представники органів виконавчої влади, якими був заповнений зал. Одразу зазначу, що останнім ніхто не надавав слова, хоча вони якраз і мали би бути виконавцями "АР". Мабуть усі вони у майбутньому будуть призначені владою "цапами відбувайлами", як такі, що не змогли перебудуватися, чи то пак змінитися, для виконання нових завдань. Якось одна із присутніх у залі задала питання про корупцію у Дніпропетровській області і, зрозуміло, хотіла почути відповідь. Однак модератор зі сцени пояснив цій "недалекій" представниці громадськості, що антикорупційне бюро створено по індонезійській моделі, але у нашому вкороченому варіанті, а тому порекомендував активістці звернутись туди.., не туди.. (ну нехай вона сама подумає куди).
Джерело: Архів.org
Після цього Василь Вакаров перекинувся на більш щедру ниву політології, де завжди можна незле заробити язиком.
Як пишуть про Вакарова ЗМІ, тепер він «політичний коментатор, член «незалежного пулу експертів» ІНПОЛІТ, члени якого часто фігурують у піарних статтях на користь тих чи інших політиків, частий гість підконтрольних Медведчуку телеканалів «112» та «Newsone», також бере участь участь у російських пропагандистських ток-шоу».
Доречі – на ті російські шоу він потрапив за рекомендацією своїх колишніх українських друзів. Але Василь вміє майстерно переступити через стосунки – та й піти туди, де вигідніше.
Протягом 2018—2019 років Василь Вакаров ще двічі «переприсягнув на вірність», і активно піарив спочатку Юлію Тимошенко, а потім - Віктора Медведчука.
Влітку 2018 року Вакаров став учасником робочої групи з розробки «концепції народної Конституції» Юлії Тимошенко, а вже з серпня 2018 року почав активно піарити лідерку «Батьківщини»: «Саме сьогодні, у День Незалежності, Юлія Тимошенко вчергове підтвердила свій статус лідерства, бо стала єдиним політиком, який на День незалежності не піариться на національному святі, а займається реальною інтелектуальною роботою на благо країни. І виглядає так, що, усе більше і більше громадян України підтримують ідеї Тимошенко, тому що вони назрілі у самому суспільстві та є актуальними як ніколи»
Однак коли в лютому 2019 року Тимошенко насмілилася покритикувати Медведчука, Вакаров тут же назвав її «політичним близнюком Порошенко: «Тимошенко не оппозиционер, она – политический близнец Порошенко». Медведчук же, на думку Вакарова, є «єдиним політиком, котрий працює над тим, щоб припинити війну»
Від лютого 2018 року Василь Вакаров веде блог на платформі korrespondent.net (що належить олігарху Сергію Курченку, який втік до Росії разом із Януковичем). Майже в цей самий час Вакаров починає активно дописувати на сайті ІНПОЛІТу .
У жовтні 2019 року Вакаров на ефірі у російського пропагандиста Соловйова влаштував бійку з ще одним «українським експертом» - Олександром Семченко.
«Я не дивлюся ці передачі, - прокоментував тодішню бійку перший заступник голови комітету Держдуми РФ, чемпіон світу з боксу, Микола Валуєв. - Треба ставити питання тим, хто там б'ється. Думаю, що все це відбувається тільки заради рейтингів. І тим не менше, завжди потрібно запрошувати в ефір тих, хто опонує думку студії. Чим більше ідіотськи виглядає опонент, висловлюючи ідіотські ідеї, тим більше рейтинг цієї передачі і, відповідно, більше грошей заробляє телеканал. Все просто і банально до жаху! Всьому виною Його Величність рейтинг, гроші і «гарячі пиріжки», якими гріють вуха телеглядачів»
«Колеги по цеху» - українські політологи - заробітчани - Василя люто ненавидять і вважають жлобом. Оскільки він вміє домовитися з гостьовими редакторами про те, щоб за один день потрапити на три-чотири ефіри, з кожного отримати по 300-500 доларів, і з штукою баксів відправитися в аеропорт. При цьому в кожній гримерці на кожному каналі напившись до гикавки халявного чаю і кави, та прихопивши з собою цукерок, печеньок та канапок.
Де, коли і під чиїм прапором може з’явитись Вакаров наступного разу – навіть припустити важко. Адже мистецтвом політичної проституції Василь Дмитрович володіє бездоганно.