Під час локдауна та обмежень червоної зони, співробітники різних компаній та підприємств стикнулися з низкою проблем. Серед них обмеження кількості пасажирів у громадському транспорті, від якого найбільше страждали великі міста такі як Київ, дистанційне навчання дітей, та інші. Це створило певні труднощі у можливості дістатися до робочого місця вчасно чи взагалі відпрацювати повний робочий день. Одним із законних варіантів виходу із ситуації, є перехід працівника на неповний робочий день.
Віктор Онищенко, бухгалтер експерт, кандидат економічних наук, поділився з читачами видання «Головбух», як саме можна оформити подібну ініціативу працівника.
Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 год на тиждень. Таке обмеження містить ст. 50 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Менше працювати працівник може. Наприклад, якщо йому встановили режим неповного робочого часу. Ініціювати такий режим може як роботодавець, так і працівник, причому як одразу під час прийняття на роботу, так і згодом організувати перехід на неповний робочий час (ст. 56 КЗпП).
Проблема коливання у захворюваності під час карантину, не дає змоги передбачити погіршення чи поліпшення ситуації, та зміну (перехід) регіону від помаранчевої до червоної зони і навпаки. Це створює певні проблеми для керівників підприємство, оскільки згідно ст. 32 КЗпП, вимагає попередження працівників за 2 місяці перед запровадженням неповного робочого часу. Два місяці чекати працівник не може, - дитина сама вдома, школи закриті, транспорт працює з обмеженнями і діяти потрібно терміново.
Працівник може ініціювати перехід на неповний робочий день, або тиждень, на підставі ст. 56 КЗпП
При встановленні неповного робочого часу можливі варіанти:
1) неповний робочий день – наприклад, працювати з Пн по Пт по 4 години замість стандартних 8 год;
2) неповний робочий тиждень – наприклад, працювати лише 2 дні по 8 год замість стандартних 5 днів на тиждень;
3) поєднання двох варіантів, неповного робочого дня і неповного робочого тижня – наприклад, працювати лиши 2 дні по 4 год і т.д.
Формулювання й обґрунтування причини неповного робочого часу особливої ролі не грає. Під час карантину, наприклад, можуть бути наступні формулювання:
«у зв’язку зі складнощами проїзду до місця роботи через карантинні заходи, введені урядом з причини поширення коронавірусної інфекції»;
«у зв’язку з тимчасовим зниженням кількості замовлень через карантинні заходи уряду проти поширення коронавірусної інфекції»;
«у зв’язку з необхідністю догляду за дитиною віком до 14 років, яка перебуває вдома на дистанційному навчанні» – цей варіант, можливо, буде найбільш підходящим для жінки-матері та роботодавця, адже за ч. 1 ст. 56 КЗпП на прохання жінки, яка має дитину віком до 14 років власник/роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час.
При нарахуванні заробітної плати працівнику, підприємство, а саме бухгалтер, має звернути увагу на правильність нарахування. Найбільш правильно рахувати години, а не дні відпрацьовані працівником за табелем
Справа в тому, що у місяці можуть бути дні зі скороченим робочим часом (передсвяткові/неробочі дні). На тих, хто працює за неповним робочим часом скорочення годин не поширюється, тому точніше рахувати саме по годинам.
Також поширеною помилкою є обрахунок зарплати, з огляду на кількість ставок працівника (0,5; 0,75 ставки і т.п.). Рахувати треба пропорційно відпрацьованому часу. Наприклад, оклад працівника у лютому 2021 року 10000 грн:
неправильно: 0,5×10000 = 5000 грн;
правильно: 10000×(81/160) = 5062,50 грн, де 81 год – це фактично відпрацьована кількість год за місяць за табелем, а 160 – норма годин на місяць (лютий 2021) для повної ставки.
Також, приємною новиною є те, що з З 19-го квітня ФОПи та наймані працівники з «червоних» карантинних зон зможуть надсилати заявки на отримання 8000 грн допомоги від держави. Механізм подачі заявок залишається простим та зручним — через портал чи застосунок Дія.