05 березня 2024 року комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики заявив, що проект закону, спрямований на закриття релігійних організацій (об'єднань), пов'язаних з «центрами впливу релігійних організацій або об'єднань з керівними центрами в державах, які здійснюють збройну агресію проти України», підготовлено до другого читання Верховною Радою.

Парламент ще не призначив дати другого читання закону, головною метою якого є Українська православна церква (УПЦ МП), яка історично та церковно пов’язана з Російською православною церквою Московського патріархату (РПЦ МП).

Якщо він пройде друге читання, то для остаточного ухвалення законопроект потребує третього читання. Третє читання може слідувати відразу за другим. Після остаточного схвалення проект буде направлено президенту. Президент міг або підписати його, або накласти вето і повернути його до Верховної Ради зі своїми запереченнями та пропонованими поправками. Тоді Верховна Рада могла або реалізувати поправки Президента, або конституційною більшістю відхилити вето. Це або дві третини від 450 депутатів, або 300 депутатів.

Прихильники законопроекту виступають за його прийняття, виходячи із зв’язків УПЦ з РПЦ МП, схвалення деякими в УПЦ війни Володимира Путіна проти України та причетності УПЦ до поширення ідеології «русского мира». Це набір російських шовіністичних та імперіалістичних ідей, які визначають Україну, як територію впливу Росії та закликають до російського контролю над Україною.

Дискусії щодо спеціального закону про обмеження діяльності церков в Україні, які керуються з Росії, тривають з моменту повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Адже Російська православна церква та її предстоятель Патріарх Кирило послідовно підтримав дії російських військ.

Треба особливо підкреслити, що ця війна не тільки територіальна, вона ідеологічна тому що релігійна свобода відсутня в російській термінології.

Російська православна церква була засобом розпалювання ненависті до українців. Їхній лідер, патріарх Кирило (Гундяєв), розпалив полум’я ненависті менш ніж через два тижні після вторгнення, коли він виправдав війну на основі метафізичної битви між добром і злом.

Кров українського народу волає з землі про справедливість. Православні церкви світу та в Україні мають засоби мінімізувати російський вплив та притягнути до відповідальності лідерів, які використовують кафедру для розпалювання ненависті та насильства. Будемо сподіватися, що вони матимуть сміливість скористатися цими засобами.

Нагадаємо також, що Українська православна церква лицемірно спробувала відірватися від Московського патріархату. Вона лише номінально «дистанціювалася» від РПЦ МП, а реально підтримувала українську армію з початку війни ще у 2014 році. Проте офіційно УПЦ не в змозі визнати себе незалежною від Москви. Православним церквам для отримання повної автокефалії потрібен дозвіл материнської церкви, а для РПЦ МП та УП МП – це Константинопольський Патріархат. Таким чином, реально (юридично та організаційно) УПЦ досі пов’язана з РПЦ.

Це призвело до напруженості з українською владою, яка не довіряє Українській Православній Церкві Московського Патріархату. Президент Зеленський і силовики запустили процес очищення Церкви від представників «русского мира» в УПЦ. Опитування громадської думки показують, що більшість українців підтримують ці зусилля.

Секретар РНБО України Олексій Данілов не бачить у забороні УПЦ МП в Україні обмеження релігійної свободи: «Ми говоримо не про церкву, а про інституцію, яка безпосередньо бере участь у війні на боці нашого ворога, яка має керівництво в Москві, яке закликає вбивати наших громадян і наших дітей», – сказав він. За словами Данілова, люди можуть «скільки завгодно говорити з Богом», але «розповсюдження і насадження інституцій, які працюють безпосередньо з центром у Москві, є неприпустимою річчю».

СБУ протягом майже 10 років української-російської війни неодноразово виявляли факти співпраці священиків Московської церкви в Україні з ФСБ чи поплічниками терористів, а в самій Росії попи РПЦ відкрито освячують зброю та ракети, що зрештою використовуються в Україні.

У листі голови СБУ Василя Малюка до комітету Ради з гуманітарної та інформаційної політики від 28 вересня 2023 року йдеться, що служба розробила «пропозиції у формі проекту закону України про внесення зміни до статті 16 закону «Про свободу совісті та релігійні організації» і що текст проекту до листа додається.

Як випливає з листа, СБУ пропонує розширити перелік передбачених законом підстав для винесення судової заборони на діяльність на території України релігійних організацій — додати до законодавства можливість за рішенням суду припинити діяльність релігійних організацій, уповноважені особи яких засуджені за: скоєння злочинів проти основ національної безпеки України; порушення рівноправності громадян; участь у терористичних актах; пропаганду війни й участь у ній на боці агресора; порушення законів і звичаїв війни; геноцид та найманство.

У листі наголошується, що діяльність Російської православної церкви (РПЦ МП) на території України спрямована на підтримку збройної агресії Росії, реалізацію геноцидної політики РФ і депортацію українців. РПЦ МП імені Сталіна «не відокремлена від російської держави, а її керівництво перебуває в тісній взаємодії з органами державної влади та спецслужбами, фактично виконуючи функції держслужбовців у релігії та реалізуючи державну політику Росії через наявні у них засоби влади і впливу», — наголошено в листі.

Водночас, ідеться в документі, УПЦ МП, за висновком експертизи, є «структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб'єктності та перебуває стосовно РПЦ у відносинах підпорядкування». Як випливає з листа, спецслужба пропонує створити юридичні підстави для заборони в Україні діяльності московської РПЦ та підпорядкування УПЦ МП, яка перебуває у неї в підпорядкуванні.

Нагадаємо, з листопада 2022-го СБУ проводила багато обшуків на об’єктах УПЦ МП по всій Україні. Правоохоронці виявляли чимало матеріалів антиукраїнського спрямування, а також документи, які підтверджують наявність російського громадянства у представників церкви. Зокрема, слідчі знайшли в єпархіях російські паспорти, георгіївські стрічки, символіку забороненої партії «ОПЗЖ» та «методички» патріарха РПЦ Кирила щодо поширення ворожої пропаганди через вірян, у багатьох храмах та монастирях виявили прокремлівську літературу, готівку і російські військові сухпайки, а на Буковині — директиви з Москви та відзнаки за окупацію Криму.

Тож, з огляду на низку таких фактів, Верховна Рада України на сесії 19 жовтня 2023 року в першому читанні ухвалила проект закону, який передбачає заборону на діяльність релігійних організацій, пов’язаних з Росією. Фактично, депутати розпочали процес поступової заборони Російської православної церкви в України.

Цей процес є дуже тривалим, оскільки передбачає проведення тривалих експертиз та багаторічні судові процеси. На сьогодні фактично ніяких змін у діяльності УПЦ (МП) в Україні пересічний громадянин помітити не може.

Далі ми поговоримо більш детально про цей законопроект, відомий під №8821 «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій». Його автор – народний депутат від «Європейської солідарності» П. Порошенка (підозрюваний у держзраді) Микола Княжицький. Необхідність ухвалення цього закону в Пояснювальній записці пояснюється так: «Поки російські ракети обстрілюють мирні українські міста, а наші військові та мирні жителі віддають життя, РПЦ через свої структури та осіб на території України, поширює ідеологію «русского мира», виправдовуючи агресію Росії проти України та загибель мирного населення».

Проросійські сили в Україні робили спробу спротиву. Так, у листопаді 2023 року низка нардепів від «Слуги народу» і колишньої «ОПЗЖ» збирала підписи до спікера Руслана Стефанчука із закликом відправити затверджений в першому читанні законопроект «про заборону УПЦ МП» до Венеційської комісії, щоб зірвати його подальше просування. Головний акцент у зверненні робився на нібито порушенні прав людини і переслідуванні громадян за релігійною ознакою.

Це банально слобулуддя, вище ми вже зазначили, що РПЦ МП- це не стільки церква, а філіал Кремля в Україні. Бо не лише партія Порошенка, але й Служба безпеки України ініціювала законопроект про розширення переліку підстав для заборони релігійних організацій. Зокрема, СБУ запропонувала припиняти діяльність релігійних організацій, уповноважені особи яких засуджені за злочини проти національної безпеки України, пропаганду війни й участь у ній на боці агресора, порушення рівноправності громадян, участь у терористичних актах тощо.

Загалом за даними СБУ від початку повномасштабної війни в Україні відкрили біль ніж 68 кримінальних проваджень щодо представників УПЦ МП, з яких 14 — митрополити церкви. Серед викритих злочинів — 20 фактів держзради, колабораціонізму та пособництва країні-агресору, 18 проваджень щодо публічної агітації до релігійної ненависті, продажу вогнепальної зброї та поширення дитячої порнографії. 26 фігурантам-представникам УПЦ МП повідомлено про підозру, а 19 зловмисників уже отримали судові вироки.

Зокрема, підозру у виправдовуванні і запереченні збройної агресії Росії проти України та розпалюванні релігійної ворожнечі оголосили також керівнику Черкаської єпархії УПЦ МП Феодосію (Снігірьову) та колишньому настоятелю Києво-Печерської лаври від УПЦ МП Павлу (Петру Лебедю), якому загрожує до восьми років за ґратами з конфіскацією майна. СБУ також заочно оголосила підозру митрополиту Луганської єпархії УПЦ МП Пантелеймону, який благословив «приєднання» Луганщини до Росії.

За схожими статтями — розпалювання релігійної ворожнечі та виправдовування збройної агресії — засудили екскерівника Кіровоградської єпархії УПЦ МП Іосафа до трьох років позбавлення волі з іспитовим терміном два роки та очільника Тульчинської єпархії на Вінниччині до 5 років ув’язнення. Настоятеля одного з храмів УПЦ МП на Сумщині засудили до 15 років позбавлення волі за державну зраду, а настоятеля одного з храмів на Вінниччині — до двох років позбавлення волі за виправдовування російської агресії. Таких фактів вже багато, ми можемо розкрити це більш детально, а для того нам буде потрібен окремий нарис.

Нагадаємо, що найбільше церков, пов’язаних з країною-агресором, зафіксовано на Донеччині — 683. Значна кількість релігійних установ УПЦ також залишилась на Вінниччині — 534, Дніпропетровщині (527) та на Хмельниччині — 506 релігійних установ.

За період повномасштабної війни (хоча ця статистика не досить точна) 589 українських релігійних громад перейшли від патріархату країни-агресора до Православної церкви України з 24 лютого 2022 року. Зазначено, що найбільше релігійних установ змінили свій патріархат на Київщині (138), Хмельниччині (125) та Вінниччині (67). Наразі продовжують працювати 8193 храми Української православної церкви (Московського Патріархату). 99% або ж 8119 з них, попри вимоги закону, й досі не показали приналежність до патріархату країни-агресора у своїй назві.

Повернемося о сутності цього законопроекту. Він пропонує заборонити російську православну церкву в Україні та діяльність усіх релігійних організацій, які афілійовані з РПЦ, а також передбачає спрощену процедуру переходу релігійних громад.

Як зазначається в пояснювальній записці, його метою є захист національної та громадської безпеки, прав і свобод людини у сфері діяльності релігійних організацій та, що більш актуально під час війни, запобігання діяльності в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких розташований за межами України в державі, що здійснює збройну агресію проти України.

06 березня 2024 року Парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував Верховній Раді ухвалити в другому читанні та в цілому законопроект про заборону діяльності в Україні Російської православної церкви (РПЦ). Народні депутати на засіданні комітету розглянули і схвалили порівняльну таблицю до другого читання законопроекту, до якого надійшло 1 200 поправок.

На жаль, депутати та урядовці не підтримали пропозицію внести в закон згадку про Томос та дозволити будь-яким стороннім організаціям називатись «православними» без згоди на це з боку Православної церкви в Україні. Але з огляду на той спротив, з яким ця ініціатива стикається, прийнята комітетом редакція надає ефективні інструменти для боротьби з використанням релігійного прикриття для ведення війни проти України.

Законопроект №8371 члени Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримали одноголосно. Як повідомив Володимир В’ятрович, народний депутат, член цього комітету, текст законопроекту на розгляді комітету став значно сильнішим порівняно з підтриманим у першому читанні урядовим варіантом — за його словами, діяльність усіх релігійних організацій, афілійованих з Росією, «буде припинятися за чіткою процедурою, яка включатиме дослідження, припис про виконання закону і судову заборону».

Крім того, російські церкви і афілійовані з ними структури не зможуть використовувати державне і комунальне майно, а перехід громад до Православної церкви України буде значно спрощено, додав депутат. «Тепер — рішення за Верховною Радою. Сподіваюся, у колег вистачить політичної волі без зволікань ухвалити цей важливий закон», — підсумував В’ятрович.

Трошки по-іншому коментує Андрій Пінчук, священик УПЦ МП, якого відсторонили від служіння за критику Московського патріарха Кирила, якщо парафія чи єпархія УПЦ МП прислухається до ДЕСС (Держслужби з етнополітики та свободи совісті) та змінить свій статут, розірвавши будь-які зв’язки з РПЦ, то справа буде закрита, а церкві буде дозволено існувати в Україні. «УПЦ піде іншим шляхом, створюючи картину релігійних утисків», – прогнозує Пінчук. Тому питання залишається відкритим, наскільки така громада (у будь-якому регіоні України) не створюватиме загрози національній безпеці держави.

Якщо парафія чи єпархія відмовиться, то ДЕСС подасть на них до суду, закриє спочатку Київську митрополію, а потім 50 єпархіальних (обласних) управлінь УПЦ МП. На підконтрольних Україні територіях, як ми вже зазначили вище, є багато церков і монастирів УПЦ МП. Вони втратять державну реєстрацію.

Окремі парафії матимуть кілька варіантів щодо свого майна: вони можуть: 1) перейти до Православної церкви України (ПЦУ), яка отримала незалежність у 2018 році; 2) переоформити будівлі у власність громадської організації чи особи. Але другий варіант, швидше за все, призведе до того, що окремі парафії врешті-решт будуть притягнуті до суду.

Оскільки парафії та монастирі УПЦ МП втратять право оренди землі, міські, селищні та сільські ради заберуть усі ці церковні землі, які зараз знаходяться в оренді, в тому числі численні храми, побудовані на території лікарень, поліклінік, музеїв та навчальних закладів. Швидше за все, обласна влада передасть їх в оренду ПЦУ.

У доопрацьованому варіанті законопроект забороняє діяльність будь-яких російських релігійних організацій, які в будь-якій формі підтримують російську агресію, зокрема забороняє діяльність РПЦ (стаття 3 проекту), а також двох типів українських релігійних організацій: 1. організації ( асоціації), пов’язані безпосередньо або через інші організації з РПЦ; 2. організації, які займаються поширенням ідеології «русского мира». Проект також детальніше регулює правові процедури, що застосовуються до цих організацій. Релігійна організація (об'єднання) вважається афілійованою з РПЦ, якщо вона відповідає одному з наступних семи критеріїв:
1. Вона прямо чи опосередковано входить до РПЦ; (Непряма реєстрація означає реєстрацію в будь-якій установі, релігії, некомерційній чи комерційній організації, створеній, володіючій або керованій РПЦ та організаціями, пов’язаними з РПЦ.)
2. Її статут або офіційні документи чи рішення керівних органів містять положення щодо її інкорпорація в РПЦ;
3. Статут РПЦ або офіційні документи чи рішення її керівних органів містять положення про визнання української організації (об’єднання) частиною її структури та право статутних керівних органів РПЦ приймати обов’язкові для виконання рішення з організаційних чи церковних питань щодо Українська організація (об'єднання);
4. У статуті або офіційних документах чи рішеннях її керівних органів міститься положення про обов'язковість призначення керівників або представників української організації (об'єднання) до статутних керівних органів РПЦ. (Цей критерій не застосовується, якщо всі ці лідери чи представники публічно та письмово відмовляються від свого призначення та «здійснюють усі необхідні дії, готують усі необхідні повідомлення та інші документи для припинення їх призначення та розриву зв’язків» з РПЦ.)
5 РПЦ може впливати на адміністративні рішення чи діяльність української організації (об’єднання) через її церковну чи організаційну підпорядкованість РПЦ;
6. РПЦ призначає, обирає, затверджує, затверджує або благословляє голову української релігійної організації (об'єднання);
7. РПЦ приймає, затверджує, затверджує, благословляє або дозволяє статут української організації (об'єднання).

Крім того, законопроект дозволяє заборонити діяльність релігійних організацій, посадових осіб яких засуджено за злочини проти національної безпеки України або за вчинення злочинів, пов’язаних з публічним і непублічним виправданням російської агресії, розпалюванням релігійної ворожнечі, шахрайством, грошовими коштами. або відмивання власності, тероризм, пропаганда війни, пропаганда комуністичного та нацистського режимів, геноцид і найманство.

Законопроект, однак, вимагає, щоб були докази того, що ці злочини були вчинені від імені релігійної організації.

Ухвалення законопроекту в нинішній редакції свідчить про те, що українська держава вирішила жорстко поводитися з УПЦ. Крім притягнення до відповідальності священнослужителів, віруючих і громад, причетних до злочинів, пов’язаних із безпекою, держава буде переслідувати всі громади УПЦ за церковні та історичні зв’язки з РПЦ.

Законопроект узаконить масштабне і відносно швидке позбавлення правового статусу громад УПЦ. Ще до позбавлення юридичного статусу ці громади зіткнуться з позбавленням права оренди майна державної та місцевої власності. Це як легітимізує минулі рішення місцевих рад у деяких регіонах про позбавлення громад УПЦ права оренди землі чи майна, так і змусить організації УПЦ залишити кілька державних історично значущих культових приміщень, таких, як Почаївська Лавра в Тернопільській області.

Під загрозою позбавлення правового статусу та втрати свого майна громади УПЦ мали б мало варіантів — або переходити до іншої православної церкви (у переважній більшості випадків до Православної Церкви України ), або діяти, як неформальна, незареєстрована спільнота з позначкою «підозріла».

Законопроект також суттєво підвищить роль держави в міжрелігійних відносинах і розширить повноваження СБУ щодо моніторингу та контролю за релігійними громадами та вираженням релігійних ідей.

В перспективі має відбутися повна заборона РПЦ МП в Україні. На часі – повна заборона. Уже слово «російська» говорить саме за себе. Це агресор. Це церква, на території якої ворог і ті, хто працює на ворога.

Євгеній Кузнєцов,
Голова Союзу воїнів-добровольців