Два основних зовнішньополітичних напрямків нашої країни-це членство в Єврооюзі і членство в НАТО. І якщо частка Києва в Європейському Союзі повністю залежить від Брюсселя (там вже навіть дали Україні спеціальний статус, правда, з таким же статусом на членство в ЄС претендує і Туреччина більше 20 років), то з Альянсом все складніше.
Нам не один раз давали зрозуміти, що в найближчі роки України в НАТО не буде. Ситуація мало змінилася, порівняно з тим, що було до 2022 року. Більше того, у зв'язку з військовими діями ми знайшли ще й противників нашого вступу. Це держави, які «бояться».
Членство України в НАТО є гарантією Третьої світової, заявив прем'єр Словаччини Роберт Фіцо. Це звучить як діагноз, але навіть Словаччина може стати перешкодою на нашому шляху. А таким маленьким державам, як Словаччина, легше висловлювати радикальні думки, ніж великим гравцям на кшталт США. Всі козирі в руках Вашингтона, але наші союзники того ж Фіцо ніяк не спростовують.
І не дають послаблень. На саміті НАТО про членство і мови не йшло, але Україна просила у США зняти обмеження дальності при ударах західною зброєю по РФ. А також пропонувала почати збирати російські ракети, що атакують Західну Україну, з території Польщі. Відповідь була досити жорстка: США не мають наміру переглядати питання що-до ударів ЗСУ вглиб Росії, заявили в Білому домі. Також США вважають, що Україна винна сама відповідати за роботу ППО і захист неба, не розраховуючи на залучення сил третіх країн.
У Польщі теж відповіли на пропозицію Зеленського відмовою. При цьому в Польщі запустили нову натовську базу ППО, але вступати у війну вона не буде. Таким чином, Альянс чітко позначив межі своїх інтересів.
Витрати країн НАТО на оборону зросли на 18% в 2024 році, що є найбільшим зростанням за останні десятиліття, говориться в комюніке Альянсу. Однією з цілей НАТО заявлено «розвиток присутності у Фінляндії», яка межує з Росією. І це теж може поховати наші мрії про Альянс, оскільки Фінляндію використовуватимуть як елемент тиску на Москву. А в Україні Альянс лише призначив свого «старшого представника». Також у документі йдеться, що на шляху до вступу від Києва будуть потрібні «Додаткові демократичні реформи». І це далеко від тієї роботи, яку НАТО проводить в Гельсінках. Якщо припустити, що у Києва з'являться шанси, то у НАТО просто буде нестача фінансування для розширення.
Тому підсумкова декларація і звучала для нас так неприємно: НАТО направить Україні прохання приєднатися до Альянсу, але лише в той момент, коли союзники погодяться, що Київ виконав всі необхідні умови. При цьому спільна декларація містити пункт про «незворотне майбутнє України в НАТО», заявляє про більш інтегрований статус країни в Альянсі. Але поки ці обіцянки дуже схожі на діалог з Альянсом до 2022 року. На справді ж Україна отримала від країн НАТО тільки половину обіцяної допомоги, що відчутно позначається в наших проблемах на фронті.