З початку бойових дій 8 мільйонів жителів України стали біженцями та переїхали до країн Європи. Ця кількість систематично зростає: за рахунок жінок, які виїжджають за межі країни, дітей та чоловіків, які не підлягають призову, а також через чоловіків військового віку, які незаконно перетинають кордон – цей потік не зменшується, незважаючи на драконівські заходи, що застосовуються митницею та Службою безпеки України.
З них 4,8 млн осіб подали заявки на отримання статусу тимчасового резидента в ЄС. Ще 5,3 млн осіб, за оцінками ООН, стали внутрішньо переміщеними особами всередині України. Більшість українських біженців в абсолютному вираженні зареєстровані в Польщі та Німеччині. Якщо порівнювати з населенням країн, то найбільше жителів України прийняла Чехія, Естонія, Латвія і Литва, йдеться в доповіді ООН. Всіх їх об'єднує одне і те ж суперечливе почуття: вони не можуть перебувати в рідному поселенні з різних причин (зруйноване житло, відсутність роботи, безпеки або найпростіші умови життя), але і відчувають себе некомфортно на новому місці (в Західній Україні або європейських країнах).
До речі, в Євросоюзі прекрасно розуміють, що історія біженців не може тривати вічно. Вони повинні або асимілюватися і знайти своє місце в тій чи іншій країні, або повернутися додому і працювати на відбудову України. Але більшість наших співвітчизників живуть за логічним принципом "риба шукає, де глибше, а людина шукає, де краще".
З цієї причини влада Німеччини стурбовані справедливим переселенням біженців по всьому ЄС. Міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер, наприклад, сказала: "Для мене очевидно, що якщо буде черговий масовий наплив біженців з України, вони повинні бути краще розподілені в Європі". Фезер заявив, що навантаження має бути полегшене для країн Східної Європи. "На даний момент Польща прийняла понад 1,5 млн українських біженців, Іспанія - 160 000. Так тривати не може", - підсумував глава МВС Німеччини.
Однак Берлін, звичайно, піклується не про Польщу, а про себе. Ну а про такі країни, як Іспанія або Португалія, які в силу своєї віддаленості (як географічної, так і політичної) не відчувають величезного навантаження на бюджет через велику кількість біженців. За словами Ненсі Фетер, 8 з 10 біженців, яких Німеччина прийняла в минулому році, - з України. Всього до Німеччини прибуло понад 1 млн осіб, рятуючись від війни. Водночас влада країни докладає додаткових зусиль для обмеження нелегальної міграції з інших країн. «Неможливо встановити ліміт для жінок і дітей, які втекли з України. Тому ми багато зробили для обмеження нелегальної міграції з інших країн, наприклад, через більш інтенсивний прикордонний контроль", - пояснила вона.
Німеччина не перший рік відчуває великі проблеми з арабською, турецькою, сирійською та ромською діаспорами. Інфляція і бідність в рідних країнах змушують людей мігрувати туди, де є найдемократичніше законодавство. Однак зараз далеко не всім. Перший тривожний дзвіночок в Німеччині відчули молдавани. Тільки за останні два роки близько 10 000 молдаван шукали захисту в Німеччині. На початку року Берлін різко наказав покинути країну понад 3 000 молдавським громадянам. За деякими даними, це був один із заходів зі звільнення житлових місць у гуртожитках для українських біженців. Але навряд чи крихітна частка мігрантів з Молдови врятує німецьку ситуацію. І тоді їм доведеться вибирати між умовними турками (до речі, нова величезна хвиля біженців очікується після землетрусів в країні) і українцями.
Німеччина, як, наприклад, Великобританія або Бельгія, не в останню чергу обрана країною для тимчасового проживання через хорошу грошової допомоги. Для порівняння візьмемо ситуацію в Чехії: до кінця 2022 року тут працював 51% економічно активних біженців, більшість з них повний робочий день. Однак зарплати у них досить низькі через відсутність кваліфікації: в середньому 6 євро на годину. З літа частка біженців у бідності з доходами зросла з 49% до 58%, якщо безкоштовне житло включити в дохід.
Якби ці українці втратили безкоштовне житло та всю гуманітарну допомогу, 80% біженців опинилися б у злиднях. Серед чехів ця частка становить десять відсотків.
Частка біженців, які перебувають у складних матеріальних умовах, де вони не можуть дозволити собі оплатити більшість звичних потреб, залишається високою (61 відсоток). Для чеського населення вона становить менше 2%. Чи варто говорити, що в Україні більшість цих біженців мали б більше можливостей для заробітку?
З іншого боку, нинішня ситуація в нашій країні не може дати однозначної відповіді на це питання, адже чималі проблеми відчувають і внутрішні біженці, які переїхали зі сходу на Західну Україну. Жити у Львові стало дорожче, ніж у Києві. Мешканці Львова кажуть, що їхнє місто поступово стає головним містом країни, але чи краще для біженців? Однокімнатні квартири у Львові в середньому коштують 13 500 грн на місяць, в Києві 9000 грн. Ось така ціна безпеки. Проблема зубожіння біженців лежить виключно в економічній площині, і ні Євросоюз, ні Київ не мають можливості її вирішити. Для того, щоб люди повернулися в нашу країну, Брюсселю потрібно підтримати українську економіку, але це також фінансово складне завдання для ЄС. В умовах світової кризи економічна допомога стає все більш скупою, основний упор робиться на військові поставки за рахунок оборонних бюджетів країн. Але соціальні інститути України від цього не холодні і не гарячі.