У Житомирі судитимуть громадянина за те, що він зіпсував пам'ятник «Небесної сотні». Його звинувачують за ч.2 ст. 297 ККУ (Наруга над могилою, іншим місцем поховання або тілом покійного).
Що саме він зробив? У березні 2021 року, невідомий на той момент чоловік, підійшов до пам'ятника, який знаходиться біля будівлі обласної ради та пошкодив йому руки. Його засікли камери спостереження, і особа була встановлена. Новина широко розійшлася по українським ЗМІ і соцмережах із засудженням хулігана. Даний проступок, згідно зі статтею КПК, карають обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Сам пам'ятник «Небесної сотні» був урочисто відкритий в серпні 2017 року.
Подібні проступки повинні каратися, адже не можна псувати пам'ятники і пам'ятні знаки, встановлені нашим героям. А якщо герої, вже «перестали бути героями», то для знесення пам'ятника є спеціальна процедура узгодження з місцевою владою по зверненню громадян. Таким чином, в цивілізованій формі цивілізованої країни зносять старі пам'ятники. Для цього задіють спецтехніку і дотримуються техніки безпеки, адже пам'ятники не з паперу зроблені і при падінні можуть вбити людину.
Наприклад, так демонтували пам'ятник Леніну в Одеській області.
Давайте повернемося до самої статті КПК України за якою звинувачують громадянина з Житомира. Частина друга статті 297 КПК викладається наступним чином:
Осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, а також осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, борців за незалежність України у XX столітті.
Що ж виходить, що стихійне знесення пам'ятників героям Радянського Союзу, також підпадає під цю статтю. В Україні масово були знесені не тільки пам'ятники Леніну, а й меморіальні дошки і пам'ятники полководцям, які боролися проти нацизму в роки Другої світової війни. Такі незаконні демонтажі широко висвітлювалися в соцмережах, супроводжувалися фотографіями і відео.
З одного боку, у нас є закон про декомунізацію, згідно якого були перейменовані вулиці і демонтовані символи СРСР. Але з іншого, це повинно проводиться цивілізовано, законно, з дотриманням всіх правил і норм, а не зубилом і тросом прив'язаним до автомобіля. Таке поводження з пам'ятниками, нехай навіть і такими, що підпадають під закон про декомунізацію, має каратися відповідно до тієї ж статті, за якою звинувачують порушника з Житомира.
Але у нас дуже вибіркове право. Якщо певна група осіб, вчиняє дії, в тому числі незаконні, які не йдуть в розріз з поточним політичним напрямом, і навіть навпаки, пропагують і підкріплюють слова політиків своїми діями, то це, як виявляється, не карається. Для прикладу добре підходить дана ситуація з пам'ятниками. Також можна додати ситуації з нападами на журналістів, адвокатів, політиків, активістів, яких певні групи праворадикалів вважають проросійськими, і тому, такі вчинки не караються правоохоронними органами.
Чому не карають? Про це зможуть сказати тільки самі правоохоронці. Напрямок безкарності може зміниться тільки при зміні влади, тобто після наступних президентських і парламентських виборів, або при зміні міністрів і безпосередніх керівників відомств, які, всі ті роки що відбувається безкарність на вулицях, знаходяться при владі.