Підтримка біженців за кордоном від кварталу до кварталу зменшується. Це прекрасно допомагають самі біженці. Втім, українці за кордоном не дуже люблять, коли їх називають біженцями. Більше подобається «переміщені особи». Але, здається, скоро потреба в назві сама собою пропаде.
У різних країнах ставлення до українців різне, але в одному воно схоже: програми підтримки якщо не згортаються, то сильно урізаються. Наприклад, з 1 березня 2025 року Словаччина зменшує підтримку українських біженців, повідомляє the Slovak Spectator. Українці зможуть перебувати в центрах надання притулку не більше 60 днів замість 120, як це було раніше. Аналогічним чином, допомога на проживання буде обмежена першими 60 днями, а не 120 днями, як це було з липня цього року. Скорочення не розширюються на вразливі групи, включаючи пенсіонерів старше 65 років, дітей до п'яти років та їх єдиних опікунів.
У Німеччині наративи м'якше, але їх сенс тієї ж. Біженцям з України потрібна «інша система розподілу», заявили в МВС Німеччини. В інтерв'ю телеканалу Welt TV Міністерство внутрішніх справ Ненсі Фезер наголос на необхідності координації з сусідніми країнами через можливе збільшення потоку біженців з держав, охоплених війною та політичною нестабільністю. Фезер згадала в цьому контексті Україну. Наприклад, у серпні 2024 року у ФРН проживало близько 1,24 млн українців. До початку війни в лютому 2022 року їх число ставало менше 150 тисяч.
Українські переміщені особи відходять на інший план, оскільки Європа очікує 1,5 млн біженців з Сирії у зв'язку з можливим падінням влади Асада. А це набагато більше витратний і безпечний потік, у порівнянні з нашим. Неважко усвідомити, що чималі фінансові кошти, що призначалися для українців, будуть перенаправлені для сирійців.
Однак у разі реалізації песимістичного плану про затяжну війну український потік біженців не зміниться. Причому біженців нелегальних. Підлітки планують втекти з України, так як від Києва вимагають зниження мобілізаційного віку, пише The Times. Журналіст поспілкався з підлітками-харків'янами, які «готуються покинути Україну, можливо, назавжди, зміщені тікати не тільки через безперервні бомбардування, а й через побиття, що їх можуть відправити на фронт». «Багато моїх друзів зараз вибирають навчання за кордоном, тому що там безпечніше. В іноземному університеті немає ризику бути забраним в армію»- - каже 17-річний Дмитро. За даними ЄС, понад 190 000 хлопчиків у віці від 14 до 17 років були зареєстровані як біженці в країнах ЄС з початку конфлікту.
Депутат Олександра Устинова, яка лобіює поставки зброї в США, розповіла, що у Вашингтоні її часто запитували, чому Київ не відправляє на фронт більше молодих чоловіків. «Всередині України Вінік Бі величний опір, і ми не домоглися б тих результатів на фронті, які хочемо, тому що це не настількі велика кількість людей. Крім того, це стало б ясним сигналом для сімей, щоб вивезти своїх дітей. Отже, якщо ми хочемо втратити майбутнє покоління, то так, це ті, що потрібно зробити»- - сказала вона.
У зв'язку з тенденціями в Західній Європі можна очікувати і планом, який в Єврооюзі не раз обговорювали кулуарно: щодо розподілу біженців по країнах-сусідах. У першу чергу, Молдові та Румунії. Фінансова допомога біженцям, які залишаються в цих бідних країнах куди менш затратна, ніж надання послуг в тій же Німеччині. У Молдові та Румунії відверто не проти цього сценарію через надходження додаткових коштів. Проти залишаються тільки біженці, які не хочуть затримуватися в депресивних умовах економічно бідних країн.
Але це ще не найгірше зло для наших біженців. Генерал США, екс-командувач Сухопутними військами США в Європі генерал Бен Ходжес пропонує забирати в ЗСУ молодь, жінок і біженців за кордоном. Він теж вважає, що призовий вік в Україні «занесто високий».
Таким чином, тенденції в 2025 році не зміняться, а будуть більш концентрованими: всі українські біженці будуть намагатися забути статусу біженця, що ставши невигідним, за рахунок документування в нових країнах перебування. Сценарій «адаптуйся або їдь додому» стає як ніколи більше реальним, але вельми невтішним для демографічного майбутнього нашої країни.