У воєнний час це завжди так: одні люди стають більш мирними і прагнуть спокою, а других долає військове хвилювання і жага крові. У обох є свої причини: деякі втомилися від смерті і поневірянь, але хто сказав, що війна - це легка прогулянка. Але є правила війни, міжнародне гуманітарне право, яким схильний підкорятися весь світ.
Сьогодні годинник Судного дня показує 23:58:20, цифру, яка не змінювалася з 2020 року, коли вона рухалася на 20 секунд вперед. Не виключено, що найближчим часом стрілки змістяться трохи далі – на тлі риторики про пряму ядерну загрозу миру, яка лунає у вищих ешелонах влади деяких ядерних держав. Так, 7 жовтня про це заявив президент США Джо Байден, вказавши на неминучість Армагеддону, якщо «ситуація дійсно продовжить розвиватися по тому шляху, по якому вона розвивається».
Тема стала як ніколи актуальною в останні дні завдяки Володимиру Зеленському. Виступаючи 6 жовтня по відеозв'язку в австралійському аналітичному центрі, він сказав, що НАТО має завдати превентивного удару, щоб "виключити можливість застосування Росією ядерної зброї".
Заява викликала справжній ажіотаж у світовій пресі, і того ж вечора 6 жовтня Офісу президента довелося уточнити слова Зеленського. "Президент говорив про період до 24 лютого. Тоді необхідно було застосувати превентивні заходи, щоб не дати Росії розв'язати війну. Нагадаю, що єдиними заходами, про які тоді йшлося, були превентивні санкції», – прокоментував прес-секретар Президента України Сергій Нікіфоров.
Наступного дня самому Зеленському довелося виправдовуватися перед західними ЗМІ. Президент України заявив, що раніше його неправильно розуміли, а Росія нібито почала використовувати його заяви "у вигідний для себе спосіб і ретранслювати їх в інші напрямки". За його словами, "під превентивними ударами" по Росії він мав на увазі нові західні санкції для запобігання ядерній війні.
Чому все це звучало як відмовки? По-перше, ніколи раніше наші офіційні представники не називали "санкції" "превентивними ударами". В цьому випадку слід додати «превентивний удар по економіці». По-друге, НАТО як військовий блок навряд чи відповідатиме за антиросійські санкції – в такому випадку, як правило, звертаються до Євросоюзу та США. Навіть якщо мова йде про «неправильний переклад» з української мови, як уточнив Зеленський, НАТО все одно не несе відповідальності за санкційну політику. І по-третє, майже одразу після слів Зеленського про необхідність превентивного удару президент Польщі Анджей Дуда заявив, що Варшава хотіла б взяти участь у спільній зі США програмі ядерних озброєнь.
Експерти припускають, що ми маємо справу з тонкою посадкою політичних стратегів, щоб через вікно Овертона винести тему ядерної зброї та її застосування. Чисто економічно мертві землі після застосування тактичної ядерної зброї нікому в світі не потрібні. За такого сценарію в кращому випадку у світі відбудеться економічний колапс, у гіршому – військове протистояння з неодноразовим застосуванням TNW. Обидва розробки неприйнятні для наддержав. Сценарій переходу до більш витонченої гібридної війни більш імовірний, ніж посилення реальних бойових дій. Полярні збіги українського президента та американського мільярдера симптоматично схожі. Політтехнологи болісно шукають точки дотику між воюючими сторонами, і ключем до незастосування ядерної зброї (і відкату годинника йом-кіпур) може стати ядерний шантаж, яким користуються всі зацікавлені сторони.
Зараз реалізується сценарій з продовженням бойових дій з точковими ударами по об'єктах інфраструктури. Українська сторона охоче взяла на себе відповідальність за удар по Кримському мосту, але військова бравада виявилася передчасною. Як було показано 10 жовтня, наша країна не готова до повторних масованих атак на енергетичну інфраструктуру і поки не здатна їм ніяк протистояти. Такий розклад відкладає ризик використання TNW - поки що і без нього вистачає турбот. Однак може бути й інший варіант, якщо Київ все-таки почне братися за вендетту після обстрілу нашої енергетики. Важко уявити, що Москва не відповість новими ударами. Таким чином, удари 10-11 жовтня дійсно можуть обіцяти короткочасне затишшя.
Після 1952-1953 років, коли СРСР і США випробували свої термоядерні бомби з різницею в дев'ять місяців, людству знадобилося 7 років, щоб усвідомити реальність загрози ядерної війни. Роль, яку відводиться Володимиру Зеленському в даному випадку, дуже почесна, але не можна сказати, що вона позитивна: саме він буде тим, хто рухатиме вперед руки годинника судного дня. Є також фактор Польщі, яка хотіла розмістити в собі ядерну зброю США. У США вважають, що перспектива в цьому питанні відкрита.
Результат буде невтішним для України та нашої території. Ризик ядерної війни поки відносно невеликий, але наша країна була б ідеальною мішенню для ядерної провокації. Зеленський, як передвісник глобального Армагеддону, міг би забезпечити масовий психоз для європейців, але українці залишаться набагато більшим невдахою.