Рік тому Світовий банк оцінив збитки української економіки в 290 мільйонів доларів, що дорівнює п'яти довоєнним бюджетам України за рік. На жаль, з тих пір оцінка наших економічних втрат не оновлювались. Можливо, дані у СБ і є, але їх не публікують з тієї причини, що вони занадто розчаровують. Однак нещодавно СБ представивши детальне дослідження витрат конкретно українського бізнесу і промисловості. І там дані теж, м'яко кажучі, не дуже, а декого можуть і шокувати.
В опитуванні, проведеного СБ разом з Київською Школою Економіки, взяли участь понад 2,7 тисячі підприємств. Не обійшлося без неточностей, про які говорять самі автори. Наприклад, повністю закрити бізнес довелось всього 3% опитаних, але самі соціологи цю цифру вважають сильно заниженою. Навряд чи опитування дійшло до тих компаній, які працювали на сході країни. Більше половини з 52 тисяч телефонних номерів компаній, які обзвонювали в ході опитування, виявилися недоступні. Можна уявити, що закрилися підприємств може бути більше, ніж брали участь в соціологічному дослідженні. Advanter Group наводити інші дані: до червня 2023 року назавжди закрилися 10% українських компаній.
У зв'язку з бойовими діями найгірше доводиться металургії. 70% повідомили про падіння доходів, при цьому на сході доходи знизилися втричі, на півдні – на 60%, на заході – на 40%. «Азовсталь» і комбінат імені Ілліча в Маріуполі непідконтрольні, після 2022 року частка металургії скоротилася на 60%. При цьому до війни вона становила 10% нашого ВВП. Відновити цю галузь не представляється можливим навіть у віддаленій перспективі.
Після того, як росіяни почали активно бити по нашій енергетичній інфраструктурі, у підприємств з'явилася набагато складна проблема. На багатьох виробництвах необхідно безперебійне постачання електроенергією, що вилилося в додаткові витрати. Ніяких компенсацій, природно, на цій ниві не передбачалося і не передбачається. Бізнесу доводиться вирішувати, що робити з альтернативними можливостями по електроенергії, самостійно. Якщо великі компанії можуть собі дозволити подібне рішення, то дрібним і середнім підприємствам залишається терпіти додаткові витрати. Внаслідок авіаударів у багатьох компаній виникали збої роботи Інтернету, в торговельній сфері скарги на це склали 16%. Для сфери послуг це також тягне за собою непередбачені витрати.
Нові реалії української логістики-це вже не про авіаудари. 65% компаній змушені були скоротити або зовсім припинити закупівлі сировини і комплектуючих за кордоном. 44% компаній, які продавали продукцію в інші країни (крім Росії та Білорусі), змушені були повністю припинити поставки, ще 31% скоротили експорт. При цьому не вказується, скільки компаній і якою мірою постраждали від прикордонної кризи з Польщею – фактичної блокади, до якої потім підключилися інші країни, а зараз її активно впроваджують вже румунські фермери. Багато контрактів українські компанії просто не можуть виконувати не зі своєї вини, що призводити до припинення їх дії і чергових збитків. За інформацією Нацбанку України, за місяць блокади поляками кордону Україна витратила на експорті/імпорті $860 млн.
Кадровий голод на підприємствах (навіть при істотному скороченні обороту і дуже низькому внутрішньому попиті) крокує в ногу з мобілізацією. У регіонах не вистачає людей ні в медицині, ні в торгівлі, є велика потреба в кваліфікованій робочій силі. В результаті скоротити випуск і скасувати замовлення через нестачу кадрів довелось 15-20% компаніям. Малому бізнесу, який працював на внутрішній ринок (крім продовольчої галузі), довелось найважче, і чим східніше ми прямуємо по країні, тим більше важка ситуація. Про інвестиції в даному випадку також мови не йде-76% компаній припинили вкладати кошти у власний розвиток.
Тут доречно поставити запитання: чому не працює державна підтримка, тим більше що союзникам, які забезпечують фінансову допомогу, вигідно, щоб український бізнес не зник, потягнувши за собою в небуття бюджет нашої країни? Згідно з опитуванням СБ, лише 8% компаній скористалися держдопомогою. Чверть представників бізнесу взагалі не знала про заходи підтримки, ще третина не вірити в її можливість. Тут варто відзначити, що після початку війни деякі невеликі бізнес-компанії в Україні пішли в тінь – в тому числі через питання по мобілізації. Крім того, за даними іншого опитування «Європейської Бізнес Асоціації», більше 40% працюючих в нашій країні компаній вважають податкову систему країни перешкодою для розвитку бізнесу та інвестицій. Доводитися констатувати, що патова ситуація для українського бізнесу призводити до не те, що недонадхоженню податків до бюджету, а фактичної втрати податкових відрахувань. На початку 2024 року ми так і не знаємо, скільки податків країна отримує до кінця року.
Головний економіст sense Bank Олексій Блінов вважає, що у 2023 році українська економіка «віддихалась після початкового шоку», але далі відновлення сповільнитися, економічна активність залишитися на рівні в 75% від довоєнного, і коли вдасться повернутися до показників 2021 року – невідомо. Водночас вже наприкінці 2024 року державний борг України має досягти безпрецедентних 95% ВВП. Економіст сподівається на «післявоєнне плече». Ми всі на нього сподіваємося, але навіть нинішні прогнози робляться з урахуванням безперебійної фінансової допомоги наших союзників. Поки немає системних рішень, Україну чекає багаторічний тягар зовнішнього боргу, а бізнес в таких умовах буде схожий швидше на товарне господарство в Середньовіччі.