Щомісячне підвищення цін на товари – нова реальність. Цінникам, що змінюються, вже не дивуються ні на заході країни, ні в центрі, ні на сході. Найбільше дивуються літні люди, оскільки для них уявлення про те, що Україна – це житниця, не зникло з воєнними часами. Але як у житниці можуть бути дорогі овочі та фрукти для своїх ж мешканців?

У разі сільськогосподарському підходу поступається місце чиста економіка. У суспільстві сподівалися, що ціни на продукцію нового врожаю зменшаться. Надії не виправдалися: фермери встановили рекордно високу вартість, а цибуля вважається однією з найдорожчих у Європі.

Українська полуниця стартувала з 600-650 гривень, тоді як грецька на той момент коштувала 300-350 гривень. Зараз ціни впали, але українська все одно дорожча за завізну. Таким чином сенс від українського сільського господарства, якщо справа не стосується зерна, втрачається – і насамперед в очах Заходу.

Але в цих умовах набагато важливіше дбати про внутрішнього споживача, ніж про імідж житниці Європи. Купівельна спроможність українців катастрофічно впала, тож на ринку все одно буде стеля цін, яку великі реалізатори не долатимуть. Але це однозначно б'є за доходами бізнесу та відповідно – за держбюджетом. Як позитивний приклад у Нацбанку наводять уповільнення зростання цін на продукти, що сприяло зменшенню загальної споживчої інфляції. У квітні вона склала 17,9% у річному вимірі проти 21,3% у березні. Але знову ж таки – виключно через те, що агро- та харчовий бізнес відчував швидке наближення цінової стелі.

Справа в тому, що українські підприємства та об'єкти інфраструктури до війни працювали на базі застарілого радянського обладнання. З цієї причини вони не могли змагатися з європейськими з конвеєрного виробництва. Позначалося це і на харчовій промисловості – оновлювалися окремі цехи, але не виробництво загалом. З цієї причини імпорт для українського споживача зараз дешевший за вітчизняну продукцію. Бізнес переформатується за нинішніх умов – на імпортні поставки. Це, у свою чергу, робить українську продукцію непотрібною вже в довгостроковій перспективі.

У свою чергу, борошняна та молочна продукція, а також соняшникова олія перестали дорожчати через невизначену ситуацію з експортом української аграрної сировини. Таким чином, преференції, які отримали українські фермери від Євросоюзу, негативно впливають на внутрішній ринок. Щойно експорт опинився під питанням, ціни пішли вниз. Але чи надовго? Одні працюють на межі рентабельності, інші розпродають продукцію, що залишилася ще з минулого врожаю.

Як прогнозують експерти, вже у травні ціна на деякі продукти, що впала минулого місяця, відіграє назад. Яйця, які подешевшали з 65 гривень до 40, тепер знову подорожчають у середньому до 50 гривень. Те саме стосується овочів та фруктів.

За словами керівника «Теплиць України» Олексія Чайки, у наших тепличників сильно зросли витрати на виробництво, зокрема через блекаути. Зросли ціни на насіння, засоби захисту рослин, добрива, що спричинило зростання цін на посівну кампанію на 40-50%. Ці фактори роблять продукцію фермерів практично неконкурентоспроможною у ціновому вимірі, оскільки торговельний бізнес не горить бажанням рятувати фермерів і рятується як може сам – імпортом.

У цій ситуації не можна дати добрих економічних прогнозів. Якщо у нас не з'явиться геній, здатний на економічне диво в умовах війни. Насправді ж населення, що залишилося в країні, бідніє, живучи в кредит, так само як і єдиною нашою надією є великі кредити від Заходу, оскільки безоплатна допомога надається переважно військовій сфері.

Рівень бідності в Україні минулого року зріс із 5,5% до 24,2% - за межею бідності опинилися 7,1 мільйона людей. Про це говорить Світовий банк (СБ), і далі, за прогнозами фінансистів, краще не буде. «З огляду на те, що безробіття неофіційно становить 36%, а інфляція досягла 26,6% наприкінці 2022 року, у майбутньому все більше українців може опинитися за межею бідності», - попередив регіональний директор установи зі Східної Європи Аруп Банерджі. Великий розрив спостерігається між містами та селами. Найбільш відчутні наслідки зубожіння саме у сільській місцевості.

У плані кредитування економіки ми повернулися до довоєнного стану. Від СБ Україна отримала кредит у розмірі 132 мільйони доларів на підтримку сільського господарства. На початку місяця СБ також видав Києву кредит у 190 мільйонів євро на соціальні витрати – зарплати за лютий поточного року працівникам держорганів та педагогам. Це допомагає закрити поточні витрати та бюджетний кошторис-2023. У довгостроковій перспективі найбільше турбує доля саме сільського господарства. Якщо залишити за дужками зернову угоду, страждає овочівництво та тваринництво – і при цьому не так через проблеми з експортом, як через тяжкий вибір. Уряду доводиться обирати, кого підтримувати – бізнес чи сільське господарство. Фермерам допомогли б вищі акцизи на ввізну продукцію, але бізнес однозначно проти такого розкладу. Тому зрештою дорогі вітчизняні овочі та фрукти виявляються нікому не потрібні.